Лемківська садиба, Зубна фея і Лавандова гора

Тепер до Перечина заїжджають не лише автівки, а й автобуси з туристами. Ба навіть потяг, який поєднує Закарпаття з Києвом, робить там зупинку.

Саме сюди і завітала група журналістів з різних куточків України, щоб ознайомитися з успішним досвідом децентралізації. Найбільше нас цікавило, як у Перечинській громаді розвивають туристичний потенціал.

— Розвиток туризму — одна з операційних цілей стратегії розвитку громади до 2025-го, — розпові-дає міський голова Іван Погоріляк. — За останні роки у нас з’явилося чимало унікальних туристичних продуктів та маршрутів. Це і пам’ятники, і музеї, і садиби зеленого туризму, й архітектурні об’єкти. Одне слово, створено чимало магнітів, які притягують гостей, що залишають тут гроші, а із собою везуть додому нові неповторні враження.

Одна з візитівок Перечинської ОТГ — «Лемків-ська садиба». Саме село Зарічево цієї громади вважається столицею Лемківщини. Один з об’єктів, що притягує туристів, — унікальний етно-музей «Лемківська садиба» — діє уже кілька десятиліть. Тут збираються на «прядки» учасниці фольклорно-етнографічного ансамблю «Лемківчанка», які запрошують мандрівників на невеличкі концерти з народними піснями, жартами та танцями. Щороку проводиться фестиваль «Лемківська ватра» з тематичною кухнею, який збирає тисячі прихильників лемківської культури.

Якраз під час нашого візиту в Перечинській ОТГ готувалися до лемківського весілля за старовинними обрядами у рамках культурного форуму «Пізнай культуру транскордонних регіонів Польщі й України», тобто громада залучає міжнародні гранти для розвитку своєї території.

Василь Мулеса, голова Всеукраїнського об’єднання лемків, секретар Світової федерації українських лемківських об’єднань, переконаний, що культуру субетносів потрібно зберігати і розвивати:

— Ми тут жили, ми ту жиєми, ми тут будемо жити, і ми ту будемо до того часу, доки нас Господь Бог сподобить! Якщо у нас буде збережена лемківська го-вірка — буде збережений суб-етнос. Чому сьогодні мо-скалі так борються з нашою мовою українською? Бо хочуть нас асимілювати. Лемки не дадуться. І я вам це обі-цяю.

Уже на 60% готовий Великий діалектологічний словник лемків Закарпаття, який пан Василь готує до видання...

Великою популярністю серед туристів користуються крафтові сири з гірського карпатського молока, виготовлені на сироварні «Перечинська мануфактура», яка працює в будівлі закинутого військового містечка. До речі, місцева влада передала це приміщення у користування сировару Олексію Синельникову за одну гривню на рік.

Нам пощастило, оскільки екскурсію по Перечину для нас проводила людина, авторству якої належать більшість туристичних «фішок» містечка, — президент Закарпатської туристичної організації Федір Шандор.

Зупиняємося біля єдиного на всю Європу пам’-ятника листоноші. Федір Фекета впродовж 30 років пішки доставляв кореспонденцію з ливарної мануфактури до Ужгорода, щодня долаючи десятки кілометрів. До пам’ятника поштаря приходять не лише туристи — тут залишають листи зі своїми бажаннями весільні пари.

На перечинський півмарафон імені вже знаменитого листоноші створено спеціальний маршрут — слідами Федора Фекети. Йому, до речі, присвячена марка від «Укрпошти», яка отримала «срібло» на конкурсі PostEurop-2020.

Неподалік від пам’ятника листоноші — бронзова Жаба, яка нагадує туристам не лише про заздрість, а й про гастрономічну історію жаб’ячих ніжок, які з давніх часів і досі неймовірно смачно готують у селі Тур’я-Ремета.

А ще біля велетенського 200-річного дуба в центрі містечка з’явився будиночок Зубної феї, який виготовили ковалі з Ужгорода — Степан Руснак та Роман Мурник. Той будиночок, заввишки півтора метра, нагадує шпаківню. У вікні видніється міні-скульптура — дитячий зубчик, а на призьбі — дитячі зубчики з карієсом...

Головна ідея в тому, що дитина отримує відшкодування за біль або неприємності, якими супроводжується втрата зуба.

— Це гордість Перечина, — розповідає Іван Погоріляк. — Біля цього будиночка дітки тішаться, що фея їх почує і сповнить усі їхні бажання. За-вдяки Зубній феї у наше місто їдуть щоразу більше гостей.

— У Перечині є легенда, — розповідає Федір Шандор, автор ідеї, — що дітки повинні приносити сюди свої зуби, віддавати феї, яка зробить їм красиву усмішку в дорослому житті.

Тож уже кілька років поспіль працівники комунальних служб мають додаткову роботу — забирати дитячі зуби з будиночка. Це місце також стало туристичним магнітом, де проводяться різні дійства. Зокрема стоматологи полюбляють відзначати тут своє професійне свято...

Кілька років тому в Перечині з’явилася Лавандова гора, яку в сезон відвідують від трьох сотень до тисячі осіб. Найбільше приїздять на вихідні.

Лавандове поле створила родина Мирослави і Юрія Качурів кілька років тому. Після анексії Криму, де були знамениті лавандові плантації, постало питання вирощування цієї культури і виробництва дорогої олії з неї.

Лавандове поле мало служити потребам парфумерної промисловості, але господаря вмовили пустити сюди мандрівників. Відтоді Лавандова гора стала туристичною Меккою Закарпаття.

Прогулянка ароматним полем коштує сто гривень з особи. Безплатно насолодитися красою можуть діти до десяти років, пенсі-онери, учасники АТО та інваліди. Фотографуватися можна безкоштовно, але якщо це професійна фотосесія, доведеться викласти 450 гривень. Тут, на місці, можна орендувати аксесуари для створення романтичного образу: вишукані капелюшки, сукні, парасольки, кошичок. Можна зробити фото на розкіш-ному дивані, на гойдалці чи на велосипеді...

Саме завдяки Лавандовій горі тут з’явилася чудова асфальтова дорога. Раніше до поля вела стежинка. Туристи, що подорожують на власних авто, вимагали від місцевої влади нормальної дороги, і коли вона з’явилася, на Лавандову гору поїхало ще більше охочих.

Нам пощастило: ми потрапили на лавандове поле практично в останній день сезону — вже за кілька днів лаванду скосять і вона перетвориться у крафтову продукцію, яку родина Качурів створює власноруч, разом зі своїми дітьми. Це — мило ручної роботи, тоніки, бомбочки для ванни, чай, іграшки, наповнені лавандою...

Юрій Качур розповідає, що жодних хімікатів для вирощування продукції не використовує, вона — екологічна.

Лаванда стала для родини Качурів стилем і сенсом життя. Все починалося із 400 кущів, а тепер вона росте на десяти гектарах.

Сюди приїздять туристи з усієї України, а от з-за кордону відвідувачів небагато — коронавірус не пускає...

Смакуємо морозиво з лавандовим сиропом, пробуємо лавандову настоянку — унікальний ароматний алкогольний напій, аналогів якому нема у світі.

Недавно тут уперше в Україні відбувся лавандовий марафон — забіг спортсменів вздовж лавандового поля. Переможці отримали у подарунок кошики з лавандовою крафтовою продукцією.

— Наш лавандовий бізнес-план розрахований на чотири роки, наразі минуло два, — каже пан Юрій. — Далі буде ще щось, але що — секрет...

Ще одна цікавинка Перечина — один із кращих закладів закарпатської кухні «Підкова», який постійно відвідують як місцеві жителі, так і туристи. Тут встановлений найбільший в Україні пам’ятник Підкові. Прогулянка подвір’ям ресторанчика дарує невимовну насолоду, бо тут не лише смачно, а й весело! Є «веселий цвинтар», де поховані людські мрії, є клумба з квітами, з якої стирчить... жіноча нога (несправжня). Згідно з написом, тут покоїться Аничка, яка була доброю до всіх чоловіків. За словами господарів, є підвал, що охороняється комуністами, оскільки тут від переслідувань Крупської переховувалися Ленін з Інесою Арманд. А жіночий туалет з кабінкою для незайманих? А майдан Алкозалежності з портретами знаменитих пияків?

Але найголовніше — це смачні закарпатські страви й напої за невеликі гроші, зважаючи на те, що порції — досить пристойні.

Та що вам розповідати! Будете на Закарпатті — зупиніться у Перечині. Там на вас чекає чимало туристичних принад, адже у Перечинській громаді не забувають цінувати й розвивати те, що є нашим корінням. І, мабуть, саме у цьому — секрет їхнього успіху.

Ольга ФІЛІППОВА.

Престур відбувся в межах проєкту Харківського пресклубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.