№ 60-961 (22279-22280) четвер-субота 29-31 липня 2021 року

Звернення Президента Володимира Зеленського з нагоди Дня Хрещення Київської Русі — України

Дорогі громадяни!

Сьогодні ми відзначаємо День Хрещення Київ-ської Русі — України.

Це офіційна, а головне — історично справедлива назва свята, яка акцентує нерозривність двох держав. Між Київською Руссю та Україною — тисяча років і один знак. У тексті відповідного указу Президента України між ними стоїть тире. І це не просто розділовий знак. Це знак того, що Україна є спадкоємицею однієї з наймогутніших держав середньовічної Європи. В її столиці, яка є столицею сучасної України, розпочалась історія християнства у Східній Європі, коли 1033 роки тому Великий князь Київський Володимир охрестив Київську Русь. Київську Русь — Україну.

Це не частина нашої історії, це і є наша історія. Нам не треба доводити це історичними трактатами, роботами, статтями. Бо наші докази не на папері, а в металі й камені. Не в міфах і легендах, а в наших містах і на наших вулицях.

Скажіть, шановний читачу, як пишеться слово ХЛІБ? Той хліб, що виплеканим зерном був покладений у нашу землю, виколосився на ній, відтак спечений з нашого українського борошна. Як цей наш хліб має бути написаний на вивісках наших крамниць? А так і пишеться, скажете ви: ХЛІБ. І не інакше, як великими літерами. То чому ж подибуємо повсюдно інший напис, а саме: хлеб? Невже це для тих одномовних українців, котрим — «какая разніца?». Хоча, якщо для них це все без різниці, то чом же не написати правильно — українською? Тим більше, що цього вимагає Закон — передовсім. А може, писано чужою мовою для тих ласих до чужого прибульців, котрих дехто все-таки тут дожидає?

Закон, звісно, вимагає, але ним відверто нехтують ті, кому за їхніми службовими обов’язками належить ревно стежити за його неухильним дотриманням. А коли так, шановні громадяни (варто б написати це слово з великої літери, та поки що перо противиться), так-от, чому братія — сиріч громадськість — мовчить собі… (далі за Тарасом Григоровичем)? Чому не підштовхує владу — і міську, й на місцях, щоби та вимагала дотримання законодавства у мовній царині? Того Закону, норми якого вступили в дію 16 липня…

Український кінорежисер, сценарист і письменник, колишній кремлівський бранець Олег Сенцов недавно завітав до Одеси. На велелюдній зустрічі в обласній науковій універсальній бібліотеці ім. М.С. Грушевського він презентував свій двотомник, написаний в ув’язненні, до якого увійшли щоденник «Хроніка одного голодування» та збірка малої прози «4 з половиною кроки». Розмовляли про життя до, під час та після ув’язнення, про літературу за ґратами та кіно на волі. Модерував захід поет і громадський діяч Андрій Хаєцький.

Перший том — «Хроніка одного голодування» — це щоденник, який Олег Сенцов почав вести у травні 2018 року, на третій день після того, як оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити українських політв’язнів. День у день, і так упродовж 145 діб, незважаючи на моральний тиск і фізичне виснаження, він дрібним нерозбірливим почерком відверто, різко і гранично точно фіксував у зошиті свої тюремні будні, спостереження і думки.

На Західному фронті — без змін. На Східному фронті — без змін. Зміни відбуваються тільки між фронтами. Мова, певна річ, про український політичний простір. Він зараз нагадує холодець. Буде холодніше — замерзне. Буде гарячіше — розтане.

Вболівальників
у Вашингтоні не буде

Після того, як стратегічні партнери, грубо кажучи, кинули Україну із завершенням будівництва «Північного потоку—2», на Банковій перейшли в режим очікування зустрічі президентів США та України у Вашингтоні. Дата 30 серпня, озвучена Держдепартаментом, вкрай незручна для президента Зеленського. Із 7 серпня по 20 вересня конгресмени і сенатори перебувають на канікулах і якщо не відпочивають, то вирушають у свої округи. Столиця США виявиться для української делегації стадіоном без своїх уболівальників.

Господарства колишнього Балтського району, який нині входить до складу По-дільського, здавна славилися майстрами вирощування високих урожаїв зернових.

Хлібороби новоутворених Балтської та Піщанської територіальних громад пізніше від колег з південних районів Одещини включилися у цьогорічні жнива і в ці дні, впоравшись з ячменем і горохом, нарощують темпи збирання пшениці. Як і в попередні роки, високу організованість на жнивах показують трудівники СФГ «Прогрес-Агро» (с . Плоске), яке очолює досвідчена керівниця Ольга Лазаренко. Високопродуктивно працюють на збиранні зернових місцеві комбайнери Віктор Зінський, Олег Чорний, Володимир Глєбов, Сергій Красицький та інші. Серед плосківських фермерів відзначаються також брати Борис і Григорій Загородні.

Фермерське господарство «Фінагеєв», очолюване Григорієм Порфирійовичем Фінагеєвим, депутатом Доброславської селищної ради, було створене в 1994 році, маючи попервах у своєму розпорядженні лише 16 гектарів орної землі. Сьогодні ж його нива перевищує

10 тисяч гектарів. Це одне з великих господарств Одещини, площі якого розташовані на території Доброславської, Визирської та Курісівської об’єднаних територіальних громад Одеського і сусіднього Березів-ського районів.

Подорож на Закарпаття — це завжди дивовижна пригода. Дзвінкоголосі, кришталево прозорі ріки, величні гори, свіже та чисте повітря. У містах, містечках та селах, замках і парках — історія краю, що зазнав неймовір-них випробувань: лише у ХХ столітті побував у складі багатьох держав, повернувся у лоно матері-України і нині є її невід’ємною частиною.

Разом із групою журналістів з різних куточків країни подорожуємо Закарпаттям, щоб дізнатися про досвід реформ, які там упроваджуються. І перша громада, куди вирушаємо, — Полянська, що вважається однією з найуспішніших в області. Утворена шляхом добровільного об’єднання територій трьох сільських рад — Полянської, Плосківської та Родниківської — у вересні 2016 року. Сьогодні вона включає 13 сіл, два з яких мають статус високогірних. На території громади проживають понад 14 тисяч осіб.

На брифінгу для місцевих ЗМІ голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький повідомив, що у липні Україна отримала два мільйони доз вакцини Moderna від уряду США через глобальний фонд COVAX, а за державні гроші було придбано 228700 доз Pfizer-BioNTech (Comirnaty) та пів мільйона доз СoronaVac (SinoVac-BioTech). До кінця місяця, сказав, очікують надходження ще понад п’ять мільйонів доз вакцин, а саме: 4,5 мільйона СoronaVac (SinoVac-BioTech) та 771300 Comirnaty/Pfizer-BioNTech, закуплених за бюджетні кошти. До кінця року в Україну буде поставлено 47 мільйонів доз вакцин від COVID-19, з яких вісім мільйонів — у межах глобальної ініціативи COVAX, решта (39 мільйонів) закупить держава. Цього буде достатньо для вироблення масового (колективного) імунітету, а відтак люди будуть захищені від згубних наслідків епідемії коронавірусу.

Довго розкачувалися, придивлялися та розмірковували, та врешті-решт наші люди довірилися вакцинації.

У рамках святкування 150-річного ювілею нашої геніальної поетеси «Укрпошта» 9 липня ввела в обіг поштовий блок з маркою «Леся Українка. 1871 — 1913».

Ця робота створена художницею та ілюстраторкою Поліною Дорошенко в рамках арт-проєкту «Діячі України», в якому молоді митці сучасною графічною мовою передають характери відомих особистостей. Авторка поєднує різні техніки, найчастіше використовує акрил, ручку, декупаж та італійський олівець.

За висловом президента однієї дуже «дружньої» до України держави: «Українці і росіяни — один народ». Мета цієї статті навести один з доказів прямо протилежного твердження.

Фізична величина ентропія вперше була введена в обіг німецьким фізиком Р. Клаузіусом у 1865 році й використана для опису термодина-мічних систем. Вона характеризує ступінь невпорядкованості, хаотичності, невизначеності стану системи у будь-якому сенсі. Якщо змішати два гази або дві рідини, то ентропія суміші перевищуватиме суму ентропій чистих компонент. Змішування підвищує ентропію. Згодом ентропія знайшла застосування у різних наукових сферах, зокрема в теорії інформації, для аналізу свободи виборів [1, 2]. У цій роботі ми застосуємо ентропію для аналізу взаємодії європейської та азійської цивілізацій.

До 30-річчя Незалежності у минулі вихідні у тур Одещиною вирушив мандрівний кінотеатр «Кіно під зорями» в рамках ініціативи «Кіно місія» від громадської організації «Культпросвіт».

Організатори склали перелік кращих українських фільмів останніх років і пропонують громадам самостійно обрати ті з них, які й привезуть до них.

Слово про Олега Соколова

Два роки тому громадськість відзначила 100-ліття від дня народження художника-нонконформіста Олега Аркадійовича Соколова (1919—1990). Нинішня монографічна виставка в Національному художньому музеї України під назвою «Олег Соколов: Колір. Музика. Слово» продемонструвала стабільний інтерес до майстра, чиє ім’я сприймалося антитезою офіціозу і продовжує слугувати зразком митця-подвижника, вірного своїм ідеалам.

Про свого старшого колегу і наставника люб’язно погодився поділитися спогадами старший науковий працівник Одеського музею західного і східного мистецтва Володимир ОСТРОВСЬКИЙ.

Кракалія Роман. Автостанція: повість, новели. — Одеса. Астропринт. 2020. — 184 с.

Під різними публікаціями у ЗМІ неодноразово зустрічав ім’я Романа Кракалії. І вони заімпонували мені виваженістю думок, колоритністю їхньої словесної передачі. А солідніше знайомство з доробком цього письмака відбулося кілька років тому, коли на мій робочий стіл завдяки одеському знайомцеві ліг його роман «Три барви Дунаю». Твір сподобався настільки, що написав рецензію (а беруся за перо тільки тоді, як написане справить позитивне враження на мене), яку вмістили «Буковинський журнал» і деякі електронні видання, а згодом включив цю написанку до своєї книги вибраних рецензій «Наближення».

Та так сталося, що наше творче спілкування продовжилося — нещодавно пан Роман надіслав мені свою нову книжку «Автостанція», до якої увійшли однойменна повість та новели. І зна-йомство з цим виданням знову спонукало літературно «виговоритися».

Три роки тому в Одесі відбулася, без перебільшення, непересічна подія: уперше за часів незалежності в новому мікрорайоні, що на Маршала Говорова, збудовано й урочисто відкрито ліцей «Європейський». Сучасний навчальний заклад очолила Юлія Віталіївна Бардук — молодий, проте досвідчений педагог, сповнена ентузіазму та інноваційних ідей, як зробити навчання цікавим, а освітній простір таким, що відповідає вимогам часу.

— Юліє Віталіївно, очолити ліцей, який, безсумнівно, має стати флагманом на освітянському просторі Одеси — це насправді величезна відповідальність. Не було побоювань, чи впораєтеся?

— Пропозицію спробувати свої сили у конкурсі на посаду директора цього престижного навчального закладу отримала під час підвищення кваліфікації у Харкові. Ліцей працював уже рік, але попередня директорка написала заяву на звільнення. Скажу відверто, тоді не раз себе запитувала: чи виправдаю довіру? Адже ліцей «Європейський» - це справжня перлина в освітянському просторі Одеси. І все ж таки моя педагогічна мрія — створити сучасний заклад освіти, в якому діти навчатимуться з радістю і який стане для них другою домівкою, а вчителі — друзями та партнерами — таки переважила вагання-сумніви. Дякую долі, що дала мені шанс проявити себе, десь випробувати на міцність. Не вибачила б собі, якби не взяла відповідальність та і прийняла доленосне рішення, про яке спершу навіть не розповіла рідним.

Зелений туризм на теренах колишньої Лиманщини (нині — Одеський район) — це досить доступний та пізнавальний вид відпочинку, не кажучи вже про його оздоровчу складову. Особливо він цікавий молоді, тим більше — в період літніх канікул. Йдеться про те, щоб допомогти нашим дітям, підліткам корисно проводити свій вільний час, а не безцільно марнувати його. Втім, це стосується і дорослих.

Інколи організаторам літнього дозвілля буває непросто скласти на місцевості туристичний маршрут. Бо ж територія межує не лише з Чорним морем, а й з низкою лиманів (Куяльницьким, Тилігульським, Григорівським та Великим Аджалицьким). Тут розташовується значна частина регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». Та все ж більшість екологічно налаштованих людей віддають перевагу турмандрівці з інтригуючою назвою «Золоте кільце Тилігулу». І не випадково. Адже Тилігульський лиман, як велика дельта Амазонки в Південній Америці, російське озеро Байкал та африканська річка Окаванго, згідно з Рамсарською конвенцією (Іран, м. Рамсар, 1971), — в одному списку найцінніших природних територій планети.

(Продовження. Початок у номерах за 15-17 та 22-24 липня)

З великої родини плазунів

На планеті нараховують близько 3000 видів змій, із яких чверть — отруйні. Ми паталогічно недолюблюємо плазунів. Звичайний вужик, який сам боїться всього на світі, може викликати паніку, ніби перед нами люта безжальна істота, готова проковтнути без попередження. Інша справа — гадюка, якої треба остерігатися.

Довкруж Одеси, за словами директора Одеського зоопарку Ігоря Бєлякова, мешкають два види вужів (звичайний і водяний) і два види полозів. Усі вони неотруйні. Потепління сприяло тому, що і вужів, і полозів побільшало, відповідно, і страху людського перед ними також. Вужів і полозів можна зустріти на городах, у плавнях, у воді, в кущах, у траві, навіть на розпеченому асфальті, коли ті переповзають вулицю чи трасу…