№ 39-40 (22258-22259) четвер-субота 20-22 травня 2021 року

Політичні паралелі в оглядах часто неточні, а, буває, притягнуті за вуха. Однак дедалі частіше журналісти й політики порівнюють ситуацію в Ізраїлі і в Україні. Вороже оточення двох держав змушує думати про те, як народам наших держав жити в світі постій-ної небезпеки. Як цю небезпеку усвідомлювати і що можна протиставити загрозам.

Поки літають ракети…

Війна між Ізраїлем і терористичною організацією ХАМАС, яка очолює адміністрацію сектора Газа, триває більше десяти днів і кінця їй не видно. Дипломатично в цю війну залучено більше десятка держав, а найбільші агентства новин з різним ступенем об’єктивності висвітлюють зростаюче число людських жертв і руйнувань.

Сьогодні Всесвітньому дню вишиванки — 15 років!

У 2006-у тодішня студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк (її фото у вишиванці Лесі Українки див. на 4-й стор.) запропонувала своїм одногрупникам та всім однодумцям в якийсь із днів — обрали третій четвер травня — прийти на пари у вишиванках.

Тоді ініціативу підтримали кількадесят студентів і викладачів вишу. Ідея набула розголосу, сподобалася, а відтак кожного наступного року вишиванковий настрій ширився спочатку Україною, а нині вже охоплює всі континенти.

Яка ситуація на українському кордоні з Придністров’ям?

Росія не відвела війська від українського кордону. Про це заявив Президент України Володимир Зеленський. Загалом йдеться про ударне угруповання чисельніс-тю 100 тисяч військовослужбовців.

Про потенційні загрози сказано вже немало, тому «Донбас. Реалії» вирішили звернути увагу на напрямок, про який зазвичай не згадують у контексті можливої атаки, але де також є підрозділи російської армії. Це — Придністровський регіон Респуб-ліки Молдова, з яким Україна має спільний корон протяжністю 400 кілометрів.

Незабаром розпочнеться туристичний сезон. На Одещину приїдуть гості з усієї України, оскільки можливості відпочинку за кордоном все ще обмежені. Чи готові ми їх приймати? У якому стані морська та лиманська вода, чи не засмічені узбережжя, наскільки чисте повітря і куди зливаються каналізаційні стоки?

Про екологічні загрози в Одеській області та можливості їх усунення спільними зусиллями екологів і територіальних громад йшлося цими днями у пресцентрі «Одеса-медіа».

Родинне дерево моє
На рушникові виграє.

У нашій родині вишивали всі. Мої перші незграбні «хрестики» були зроблені під дбайливою опікою бабусі Химки. Це вона прищепила трепетне ставлення до всього, майстерно створеного руками людини — чи то святошний фартушок, чи розмальована квіточками піч у хаті, чи оздоблена мереживом біла празнична хустина. Потім цю традицію продовжили мама і тьотя. Їхні вироби, вишиті у техніці «гладь»; були яскраві й розмаїті, гамою веселих кольорів, дивовижними узорами вони нівелювали, змивали сірість повоєнних буднів і відкривали нам, дітям, усвідомлення того, що світ навколо ясний, зелений і радісний.

Наша хата цвіла рушниками. Вони висіли на стінах, шановані і старовинні, принесені бабусею у скрині з посагом, і я кожного ранку віталася з козаком, який, хвацько підкрутивши вуса, залицявся до дівчини, запрошуючи її до танцю; на тих рушниках злітали в небо орли і ще якісь дивовижні птахи, горіли свічки біля Хреста животворящого, цвіли рози і синіли волошки, променіли маки, переплетені колосками жита. Тому, мабуть, так і вийшло, що ані я, ані мої двоюрідні сестри без голки-нитки і заполочі свого життя не уявляємо.

9 травня у Всеукраїнському центрі болгарської культури стартувала цікавезна виставка «Народні ляльки Одещини. Історія та Сучасність».

Її ініціаторами виступили майстриня Олена Сайдель та Інна Шипілова, авторка книжки «Народні ляльки Одеської області», яка, збираючи матеріали для цього видання, об’їздила всю Одещину. Ця унікальна книга, яка вийшла наприкінці минулого року, стала першим серйозним дослідженням автентичних народних ляльок саме нашого регіону.

Напередодні Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, що вшановувався 18 травня, Суспільне радіо запустило новий інформаційний проєкт «Українське радіо. Крим». Слухати його можна хвилях Українське радіо на півдні України та частині Кримського півострова на частоті 100,7 FM, а також у середньохвильовому діапазоні на частоті 549 АМ.

Проєкт охопить 100% сільської місцевості та більше 95% міст Криму, а також майже всю територію України у вечірній час. «Українське радіо. Крим» транслюватиметься п’ять разів на тиждень, з понеділка по п’ятницю, з 19.10 до 20.00 за київським часом. Як повідомляє пресслужба Держкомтелерадіо, в ефір виходитиме кілька програм.

У рамках ХХІІ Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» у відділі міжнародних проєктів ОННБ відбудеться презентація монографії «Едуардс Борис Вільямович. Життєпис. Хронологія; Альбом-каталог. Виставки». Представлятиме її автор — Володимир Кудлач. Символічно, що подія ця передуватиме дню народження (27 травня) видатного українського скульптора, академіка. Демонструватиметься також мультимедійний ряд, присвячений основним віхам життя і творчості майстра.

Можливо, Борису Едуардсу (1860—1924) поталанило більше, ніж багатьом його сучасникам, які у період революцій та громадянської війни (1917—1921) змушені були емігрувати: про нього за життя, а особливо після смерті, опубліковано дуже багато статей, окремі його твори, як-от кінний пам’ятник О.В. Суворову, повторювалися, і не в останню чергу на догоду політичній кон’юнктурі. Однак справжнє творче обличчя талановитого художника багатьом не відоме. Це був не тільки професіонал своєї справи, а й глибоко моральна та відповідальна людина. «Я заспокоюсь лише тоді, коли побачу свою ідею втіленою, — ось за допомогою цієї глини — у скульптурному рисунку, ліпленні…» — зізнавався майстер.

Переселенка з Донецька відтворює сорочки видатних українців

Вишиті сорочки Лесі Українки й Тараса Шевченка — це не просто музейні експонати. Вони «оживають» у руках майстринь, і кожен охочий може або вишити собі такий же візерунок, або придбати сорочку. Те саме з комірцями, які дівчата з інтелігентних родин вдягали із сукнею. Їх відтворює переселенка з Донецька Тетяна Зез.

Нині вона живе в Києві, бо з чоловіком були вимушені виїхати з шахтарської столиці, коли ту окупували кремлівські найманці. Вишивання пані Тетяна називає своєю війною і розвіює міфи про те, що сорочки носили тільки селяни. Про це вона розповіла в рамках спецпроєкту «Вишити, щоб вижити», який «Укрінформ» підготував до Всесвітнього дня вишиванки.

У третій четвер травня, коли світ пошановує українську вишиванку, розквітчується усіма барвами й наша доброславська громада — люди, збираючись на роботу, одягають вишите вбрання, проводяться виставки місцевих майстринь, панує святкова атмосфера.

Якими шедеврами, вишитими власноруч чи придбаними у талановитих майстринь, порадують доброславці цьогоріч, побачимо сьогодні, а тут вашій увазі пропоную фотоспогад про Міжнародний день вишиванки-2020.

Уривок із художньо-документальної повісті

Розділ другий. Аллегро*

Старе біндермейстерське крісло враз розпружилося й викинуло його на середину просторого професорського кабінету. Шикованими щільно стиснутими рядами грізно посунули на нього добірні книжкові томи професорської бібліотеки. Йшли, як наче в атаку, і ніякого сумніву не могло бути, що це саме так. Трубили бій невидимі сурми, безупину туркотіли бубнярські палички, блискотіла позолота генеральських мундирів… Усе наготувалося в тій хвилі супроти нього, щойно лише почав читати вголос; дивовижної простоти рядки легко лягали на пам’ять, і він повторював їх, підносячи догори обличчя…

Пелюсткова соната

У пелюстці купається день,
Кожна гілка на квіти багата.
Серед сотні весняних пісень
До душі пелюсткова соната.

У березні цього року визначною датою — 90-літтям — ознаменувався життєвий шлях письменника Станіслава Стриженюка, знаного в Україні й поза її межами продуктивною працею передусім на ниві поезії, а також як драматург, сценарист, перекладач, культуролог, літературний критик. Незважаючи на поважний вік, Станіслав Савович і нині показує приклад звитяжної й романтичної боротьби палким словом за Україну, за український народ, за наші духовні цінності. Він має що сказати сучасникам. Бо за плечима багато пройдених доріг, чимало значних, пам’ятних подій, багатющий творчий і життєвий досвід.

От і в передювілейні місяці поет радував читачів одеських газет численними добірками своїх нових віршів (переважно 2020 — 2021 років), найбільше з яких опубліковано у «Прес-кур’єрі». Доречно додам, що основна частина цих віршів увій-шла до вже підготовленої до друку нової збірки.

27—28 травня в Одеському національному морському університеті відбудеться I Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація в контексті глобалізаційного діалогу: стратегії розвитку».

Захід організований кафедрою довузівської підготовки, факультетом по роботі з іноземними студентами ОНМУ за участі Одеської національної наукової бібліотеки, Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України, Китайської академії соціальних наук, а також представників наукової спільноти вищих навчальних закладів із різних регіонів України.

Із сонетарію, присвяченого Т.Г. Шевченку

1

Мольберт і пензель — мій щоденний хліб.
Я на межі — між морем і землею.
Невже я тут знайду притулок — гріб,
Невже я тут піду за течією?

17 травня, у Всесвітній день боротьби з артеріальною гіпертонією, в Одесі та всіх райцентрах області пройшли тематичні брифінги й профілактичні акції, організовані медиками на місцях.

Із 17 по 21 травня департамент охорони здоров’я Одеської міськради та Одеський міський центр здоров’я проводять у сімейних амбулаторіях тиждень профілактики та ранньої діагностики артеріальної гіпертонії. Сімейні лікарі пропонують усім пацієнтам визначити рівень артеріального тиску, холестерину, глюкози крові, за необхідності — зробити ЕКГ й отримати консультацію фахівця.

На питання «Вакцинуватись чи ні?» моєю відповіддю завжди буде: «Вакцинуватись!»

Минуло більше року з того моменту, як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) проголосила COVID-19 глобальною пандемією. Наше життя докорінно змінилося. Спочатку це було непросто, але я, як і багато інших людей, навчилася пристосовуватися до нових умов та дотримуватися основних заходів безпеки, таких як безпечне ди-станціювання, використання масок та сувора гігієна рук. Найболючі-шим для мене залишається обмеження свободи працювати так, як я звикла, бачитися з друзями та збиратися разом на свята, подорожувати, вільно та без обмежень приїздити до своєї родини, яка живе в іншій країні, і, що важливо, бути поруч із тими, хто дорогий моєму серцю і, на жаль, переживає втрату близьких…

Однак не втрачаймо надію на краще! У рекордно короткі терміни науковцям вдалося розробити вакцину, аби мати змогу протистояти цій нагальній проблемі. Україна об’єднала глобальні зусилля щодо вакцинації свого населення, справедливо віддаючи пріоритет медикам та представникам інших груп високого ризику — поліції, військовим, людям із хронічними захворюваннями, зобов’язуючись з часом забезпечити доступ кожного українця до вакцини. Організація Об’єднаних Націй разом з міжнародними партнерами прагне допомогти уряду України досягти амбітної мети в охопленні вакцинацією всього населення.

П’ятеро українських моряків захворіли на малярію, одна людина пішла з життя, повідомляє пресслужба Одеського лабораторного центру МОЗ України.

Усі захворілі працювали на морських суднах, які курсували до країн Африки.