№ 35-36 (22254-22255) четвер-субота 6-8 травня 2021 року

Звернення до побратимів

Через чотири місяці українці відзначатимуть 30-річчя Незалежності України. Відзначатимемо у досить складних умовах російської гібридної агресії та в непростій економічній і соціально-політичній ситуації, обтяженій пандемією коронавірусу Ковід-19.

На початку 1990-х, на зорі Незалежності, ми мріяли про те, якою стане наша держава через 10—20 років, і мало хто міг собі уявити, що на 30-у році нашої державності ми зіштовхнемося з такими великими труднощами і проблемами в економіці, со-ціально-політичній сфері й у сфері безпеки. Напевно, найменше комусь із нас приходило в голову, що Росія розв’яже проти України загарбницьку війну, в якій загинуть і покалічаться десятки тисяч людей з обох сторін. Напевно, мало хто передбачав, що президент «братської» РФ офіційно стверджуватиме, що «Украина — это искусственное образование, которое не имеет права на существование». Що на 30-у році Незалежності нікуди не подінеться п’ята проросійська колона. Що закон про захист української мови введуть у дію лише два, а не 20 років тому. Що Україна все ще не наблизиться до вступу в Євросоюз та НАТО…

Цими днями на Українському радіо повідомили, що практично половина слухачів збирається відзначати кінець Другої світової війни 9 травня. Такі погляди досить поширені тому, що старші не звертаються за порадами до своїх дітей-онуків, які вже достеменно знають, що саме Сталін своєю політикою спровокував початок війни і втягнув нас у цей світовий злочин.

По-перше, замість того, щоб засудити агресивну політику Гітлера, як це робили європейські країни, Сталін припинив з ними перемовини, що вже відбувалися у Москві, і терміново уклав з німцями «пакт Молотова-Ріббентропа» із секретним додатком, а ще через місяць — угоду про дружбу і кордон. Завдяки цьому Гітлер уникнув небезпеки воювати на два фронти, що до того його стримувало. Все це дуже зрозуміло всім європейським країнам, які ще у 2009-у на засіданні Європарламенту ухвалили рішення про те, що Сталін, як і Гітлер, несе відповідальність за розв’язання Другої світової.

Поки звичайні громадяни України чинили опір коронавірусу, смажили на природі шашлики і, дотримуючись соціальної ди-станції, освячували паски, лідери нашої країни не марнували часу. Завдяки їхнім турботам росли ціни на газ та електрику, сходило сонце, розквітали квітки, били фонтани. Не обійшлося і без зовнішньої політики.

Четверта Річ Посполита

Візит Президента України до Польщі на урочистості, присвячені 230-літтю підписання Конституції першої Речі Посполитої цілком обґрунтовано можна вважати подією символічною. Навіть історичною. Українські землі, що були до того у складі Великого князівства Литовського, опинилися (і до кінця ХVII століття здебільшого залишалися) у складі величезної унітарної польської держави.

«Батьківщина» Одещини розпочинає підготовку до референдуму

Після прийняття закону про продаж сільськогосподарської землі, проти чого категорично виступає більшість українського народу, партія «Батьківщина» продовжує боротьбу за цей останній стратегічний актив України.

На нещодавній прес-конференції представники «Батьківщини» Одещини розповіли про намір їхньої по-літсили провести із земельного питання референдум за народною ініціативою.

(при зарплаті чиновника у 60000+)

Ключовим питанням розширеного засідання колегії облдержадміністрації, яка відбулася 3 травня під головуванням керівника ОДА Сергія Гриневецького, був стан наповнення місцевих бюджетів.

Яка ситуація сьогодні? За інформацією департаменту фінансів ОДА, загальний обсяг місцевих бюджетів за перший квартал 2021 року з урахуванням міжбюджетних трансфертів склав 6 783,5 млн грн, у тому числі податки та збори — 4 827,1 млн грн, міжбюджетні трансферти — 1 956,4 млн грн.

Живі та мертві тварини у деклараціях депутатів

Українські нардепи задекларували 164 цінні вироби із хутра або шкіри. Серед них — шуби, куртки та сумки від найдорожчих у світі брендів. Найбільше таких предметів у колекції нардепа «ОПЗЖ» Віктора Медведчука — 52.

Нардеп Костянтин Бондарєв («Батьківщина») задекларував як свою власність 21 коня, а Сергій Рудик («За майбутнє») — овець сукупною вартістю 220 тис. гривень.

У таких маленьких містечках, як Кодима, практично всіх ветеранів місцеві знали в обличчя. Сивочолих чоловіків і жінок з орденами й медалями на грудях за-прошували на урочисті заходи у школи, музеї, де вони розповідали як воювали, які населені пункти звільнили, за що отримали бойові нагороди.

Здавалося б, усі вони були, як на долоні, зі своїми фронтовими долями та повоєнним життям. Однак, виявляється, не всі.

Солдатську долю Петра Степановича Романюка з якихось причин (про це нижче) оминула увага місцевої спільноти. Його у місті більше знали як досвідченого ветеринарного лікаря, до якого господарі чотирилапих зверталися навіть тоді, коли він вийшов на заслужений відпочинок.

Пояснити, чому багато земляків не відало про бойовий шлях ветерана, можна лише його скромністю. А проте, воєнна біографія кодимчанина була тісно пов’язана з визначальними історичними віхами. Він, брав участь у важких боях, був поранений, дійшов до Берліна і в знаменний для всього людства день салютував біля стін Рейхстагу.

6 травня у головному читальному залі ОННБ відбудуться презентація книжки «Истории, которые останутся с нами…» (Одеса, 2021) і творча зустріч з її авторкою Вікторією Коритнянською, молодою талановитою письменницею, журналісткою, краєзнавцем, членом літературної студії «Зелена лампа» Всесвітнього клубу одеситів.

У презентованому виданні представлені спогади часом дуже різних людей трьох поколінь — очевидців, які пережили Другу світову, їхніх дітей та онуків. У нарисах-інтерв’ю обличчя війни постає в усьому драматизмі й розмаїтті її проявів — на передовій, в окупації і в тилу, а також на територіях Німеччини та країн її союзників (свідчення тих, хто побував у полоні). У простих життєвих історіях-споминах є місце і для горя від пережитих втрат, і для радості від здійснених сподівань; для любові й ненависті, подвигу й простої людської віри у життя… Як зауважив відомий краєзнавець і журналіст Євген Голубовський: «У цій книжці нема пафосу, але є основна мета — показати абсурдність війни, що руйнує людину в людині…».

Володимир СОСЮРА. Здрастуй!

Здрастуй, Чорне море, золота Одесо,
Здрастуйте, каштани! Вже не буть ярму.
В небі переливні сонячнії плеса,
Ми навік прогнали з рідних вулиць тьму.
Здрастуй, наше місто! Садом, далиною
Все навколо квітне після років мли.
Здрастуй, здрастуй, здрастуй!

За створення телескопа нової системи його навіть називали Галілеєм ХХ століття. 23 квітня сповнилося 125 років від дня народження видатного вченого й винахідника Дмитра Дмитровича Максутова.

Хлопчика очікувала блискуча кар’єра морського офіцера, адже його дід і прадід були адміралами ро-сійського військового флоту. Прадід, Петро Іванович Максутов, серед учителів якого був відомий мореплавець Ф.Ф. Крузенштерн, за доблесну службу отримав князівський титул і невеликий маєток під Пензою. Дід, Дмитро Петрович — герой оборони Петропавловська-Камчатського у 1854 році й останній правитель Російської Америки (з 1863-го до передачі цих земель США), мав військове звання контр-адмірала. Батько, Дмитро Дмитрович, устиг дослужитися до звання капітана І рангу, а після жовтневого перевороту разом із молодшим сином емігрував до Сполучених Штатів. Батько матері, Олени Пав-лівни, Павло Абрамович Єфремов теж був контр-адміралом.

У єреванському Музеї Сергія Параджанова запрацював україномовний аудіогід. Сталося це у рамках проєкту першої леді України Олени Зеленської, яка дбає, аби у знакових музеях світу українці мали змогу знайомитися з експозиціями рідною мовою.

«Я радію, що до нашого проєкту долучився Музей Сергія Параджанова. Митець мав тісні стосунки з Україною, вважав нашу країну своєю другою Батьківщиною. Символічно, що екскурсії в музеї відтепер звучатимуть і україн-ською мовою, якою володів і сам кінорежисер», — відзначила Олена Зеленська.

Після тривалого сидіння у капцях на дивані нарешті настав час, коли можна піти до улюбленого театру.

Одеський національний академічний театр опери та балету, не гаючи часу, пропонує нам у травні цілий букет цікавих, натхненних музичних подій.

Для того, щоб виникло бажання і натхнення про когось чи про щось написати, треба зацікавитися, здивуватися, захопитися. Так, як я — життям україн-ської письменниці Наталени Андріанівни Королеви-Борковської, іспанки за походженням Кармен-Альфонси-Фернанди-Естрель-Наталени.

Життя її таке яскраве й багатогранне, наповнене стількома подіями, що їх вистачило б іще на кількох людей. Вона була справжньою аристократкою, ерудиткою та інтелектуалкою, що вільно володіла багатьма мовами. Всі свої таланти вона утверджувала в житті практично: археологія, музика, мистецтво, медицина. Встигла й попрацювати в Секретаріаті міжнародних справ УНР.

Рівно шість десятиліть тому, 5 травня 1961-го, на урочистих зборах з нагоди Дня преси та 30-річчя газети «Вперед» у залі райкому партії з рук редактора цього видання, письменника Бориса Андрійченка, я, тоді восьмикласник Роздільнянської школи №1 і юнкор «районки», несподівано отримав першу в своєму житті трудову відзнаку — почесну грамоту.

Дописувати до газети «Вперед» я почав1960-го після короткого знайомства з кореспонденткою, незабутньою, світлої пам’яті Валентиною Адольфівною Радомською — прекрасною людиною і чудовою журналісткою, добре знаною та шанованою в районі. Саме вона залучила мене до написання заміток, яких за рік було надруковано більше десятка, причому я, школяр, навіть одержував за них невеличкі гонорари. Тоді ще й не думав, що це тимчасове юнацьке захоплення стане моєю професією.

У неділю, 9 травня, о 14.00 у Болгарському культурному центрі (Одеса, вул. Віце-адмірала Жукова, 9) відкриється унікальна виставка «Народні ляльки Одещини. Історія та Сучасність».

Народна іграшка, зокрема лялька, — великий пласт народної культури, який і до сьогодні залишається малодослідженим. Народні ляльки — це, передусім, реалії світу дитинства, того періоду, коли формується світогляд людини, коли вона усвідомлює, що таке сім’я, рідна земля, Батьківщина. Тому важко переоцінити виховне значення народної ляльки. Вона — невід’ємна частина культури будь-якого народу і така ж унікальна й неповторна, як і кожен народ.

Геннадій Щипківський відомий читачам і як прозаїк, і як поет. Зараз він підготував до друку нову поетичну книжку, назвавши її «Акварелі». Чому саме так? Бо зібрані в ній вірші словом малюють акварелі замисленого й неозорого українського степу, гоять душу його нетлінною красою, роздумують над плином часу і сутністю буття.

* * *

Весна малює акварелі,
Щодня упевніше письмо.
І сонце на небесній стелі
Лягло на чисте полотно.

Рік, що минув, надскладний і фінансово скрутний для тотальної більшої українців, для сотні найзаможніших наших співвітчизників виявився, навпаки, досить таки успішним, а для декого — просто суперприбутковим.

Журнал Forbes Україна підрахував й опублікував відомості про активи 100 найбагатших громадян нашої країни. Очолюють рейтинг-2021 Рінат Ахметов, Віктор Пінчук та Костянтин Жеваго. Загалом статки цієї сотні зросли впродовж 2020-го на 42%.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні презентує результати опитування «Ставлення до вакцинації від COVID-19», проведеного в березні 2021 року дослідницькою агенцією Info Sapiens за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Дослідження показало, що про хворобу українці знають не лише з новин: для багатьох COVID-19 — уже особистий досвід. Так, 66% опитаних стикалися із COVID-19 у своєму оточенні, а 22% – хворіли самі. Про те, що недуга мала тяжкі наслідки для них або людей з близького оточення, розповіли 43% респондентів.

 Деколи ми за давньою звичкою називаємо реєстрацію місця проживання пропискою, але чи є ці поняття тотожними?

Трохи історії. Прописка була запроваджена в колишньому СРСР у 1932 році як система обліку громадян. Головним її принципом було офіційне прикріплення певної особи до конкретного місця проживання. Адже без відповідної відмітки у паспорті громадянин не міг влаштуватися на роботу, отримати медичні чи соціальні послуги.

У рамках міжнародної конференції високого рівня ООН в Україні оприлюднила аналітичну довідку з питань соціального захисту з акцентом на пенсійному забезпеченні.

Онлайн-конференція відбулася у рамках серії діалогів Ернан Санта-Крус, що проводяться ООН у різних країнах світу, спрямованих на підвищення обізнаності та стимулювання дискусій та для розширення економічних, соціальних і культурних прав людей та розвитку суспільства. До заходу долучилися гості високого рівня від уряду України та від організацій ООН на міжнародному рівні щоб ініціювати національний діалог з питань соціального захисту, з особливим акцентом на пенсійній реформі, з висвітленням найкращих світових практик, актуальних для України.