№ 33-34 (22252-22253) четвер-субота 29 квітня-1 травня 2021 року

Востаннє так багато про війну говорили хіба у 2014/15. Збентежені громадяни заходилися гуглити відстань від Воронежа до Харкова й шукати у Вікіпедії, що саме ховається за похмурим акронімом «БТГр».

Демонстративна мовчанка президента лише посилює тривогу. Раніше Зелен-ський тішив громадськість роликами, особливо не вигадуючи інформприводи. Нині ж є не просто привід, а вагома підстава звернутися до народу — загроза прямої агресії. Проте глава держави виговорюється перед іноземними журналістами. Необхідні слова для власних громадян чомусь не знаходяться.

Удруге поспіль у надзвичайних умовах усім нам доводиться відзначати Світле Христове Воскресіння. Однак хіба впродовж двох тисячоліть, які минули від того часу, коли ангели сповістили мироносицям «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема його тут. Він воскрес» (Лк. 24: 5 — 6), Церква і людство не перебували в скорботах і випробуваннях? На долю кожного покоління християн випадало зазнавати тих чи інших скорбот. Якими б важкими не були випробування, але радість від усвідомлення істини воскресіння Христового допомагає долати все.

На кожному, хто з вірою у Воскреслого Господа святкує спасительну Пасху, справджуються слова Христові, сказані апостолу Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене: блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20;29). Ми не бачили Спасителя тілесними очима, як бачив Його Фома, але віра наша, наше серце свідчить нам, що Христос во-істину воскрес із мертвих. І через цю віру ми сповнюємося обіцяного блаженства, яке, як відблиск і образ, частково вже тут і сьогодні дає нам пізнати ті невимовні радість і блаженство, які очікують усіх вірних у вічному житті.

Тиждень розпочався із сумної дати — 35-х роковин Чорнобильської катастрофи. СБУ у зв’язку з цим розсекретила низку радянських документів, у яких стверджується, що вибух реактора на четвертому енергоблоці ЧАЕС був останньою, але не єдиною аварією в ланцюзі великих неполадок. Одна з причин — нехтування безпекою на етапі конструювання РВПК (реактора великої потужності канального).

Про безпеку і про запобіжники не думали

Нехтування безпекою, власне, було характерною особливістю радянської системи. Червона імперія створювалася на ленінських колінцях без запасу міцності і без запобіжників, які убезпечують від вибухів. Поки працював і посилювався терор, сильним на вигляд був і Радянський Союз. Коли терор ослаб, усе скінчилося розпадом радянської держави.

Пандемія коронавірусу у світі посилилася, хоча в деяких регіонах смертність і захворюваність знижаються. Про це говорив на брифінгу 26 квітня очільник ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус.

Захворюваність, сказав він, збільшується дев’-ятий тиждень поспіль, а кількість смертей — шостий тиждень. Минулого тижня у світі було майже стільки ж активних випадків зараження, скільки і в перші п’ять місяців пандемії.

Чи порозуміються інвестори і громада?

Із осені 2019 року на Савранщині тривають протиріччя між ТОВ «Українська постачальна група» (директор Сергій Троян), що планує видобувати графітну руду на ділянці «Зарічна», і громадськістю прилеглих до майбутнього графітового кар’єру сіл Козацьке та Осички, яка побоюється можливої шкоди для довкілля та здоров’я людей і того, що землю під кар’єр просто насильно експропріюють. Тамтешній люд остерігається повторення екологічного лиха та соціального занепаду, які спіткали сусіднє селище Завалля, що на Кіровоградщині.

Задля пошуку компромісу в цьому протистоянні голова Одеської обласної державної адміністрації Сергій Гриневецький створив спеціальну робочу групу. До її складу увійшли представники ОДА та обласної ради, природоохоронних служб і низки громадських організацій, активісти Савранщини. Варто зазначити, що одним з ініціаторів створення цієї групи виступив депутат Савранської селищної ради Олександр Бринза.

Із 26 квітня по 2 травня тривають Європейський та Український тижні імунізації.

Національний календар щеплень в Україні включає обов’язкову вакцинацію від десяти інфекційних захворювань: туберкульозу, гепатиту В, дифтерії, кашлюку, правця, кору, краснухи, паротиту, поліомієліту та гемофільної інфекції.

Виробництво такого стародавнього українського напою, як контабас, нині набуває популярності серед вітчизняних ягідників та переробників. Багато фермерів уже розпочали збір сировини — смородинових бруньок, повідомляє Kurkul.com.

Напій на основі смородинових бруньок стає дуже популярним у Європі, тому українські виробники швидко адаптуються під потреби цього ринку. Листя смородини для виготовлення чаю активно закуповує у нас і Китай.

Родина Марії та Віталія Свічинських разом з небайдужими людьми з різних куточків планети продовжують збирати кошти на найдорожчий укол у світі, який здатен урятувати їхнього первістка — Дмитрика.

Так, зібрати необхідно дуже велику суму — 2,3 мільйона доларів. Але якщо виходити з офіційної статистики, що на Одещині маємо десь 2 мільйо-ни жителів, то виходить, що якихось 60-70 гривень з родини лише наших земляків можуть урятувати життя дитини, батько якої багато сил доклав для того, аби у нас не хазяйнували зайди з «русской весной» на прапорах. А відтак, не така вже й не підйомна ця благодійна місія.

Людмилі Павлівні Латишевій — 90 років, але пам’ять її, на щастя, не підводить. Вона добре пам’ятає і з задоволенням оповідає про свого батька, журналіста Павла Мельниченка, учасника оборони Одеси, який у довоєнні часи був заступником редактора «Чорноморської комуни» (нині — «Чорноморські новини»).

— Перші слова, які я почала говорити у дитинстві, — це були «крапка», «абзац», «тире», «кома», — розповідає Людмила Павлівна. — Батько, скільки його пам’ятаю, був журналістом і надиктовував через телефон свої матеріали. А я, малеча, повторювала…

«Наша українська нація була покалічена Голодомором... Тому Музей і вся робота навколо нього має бути націлені на відновлення нашої нації. В цьому будівництві повинна взяти участь вся Україна», — це слова Миколи Онищенка (1925—2021), свідка Голодомору, у 2018—2021 роках — члена наглядової ради Міжнародного благодійного фонду Музею Голодомору.

Міністерство культури та інформаційної політики, Національний музей Голодомору-геноциду, Світовий конґрес українців та Міжнародний благодійний фонд Музею Голодомору підписали меморандум про партнерство у проєкті творення другої черги Національного музею Голодомору-геноциду та відкриття для відвідувачів у 2023-у, з нагоди 90-х роковин Голодомору, основної експозиції новозбудованого сучасного музею.

Життя тримається на трьох китах:
То — людяність, то — доброта і — вірність.
Володимир ШОВКОШИТНИЙ.

Ця збірочка оповідань з трохи фривольною назвою* (віднесемо це на рахунок такої собі заманухи для читача, враховуючи дещо легковажну конотацію цього слова) в процесі читання зроджує часом контроверсійні думки, а під кінець — бажання перечитати деякі речі повторно.

Попри те, що частина цих оповідань свого часу була оприлюднена в періодиці та в попередніх книжках, тепер, зібрані під одною палітуркою, ці оповідання творять певний літературний портрет автора. Прозаїка традиційного письма (в цілком пристойному тлумаченні терміну), без модерних (сказати б: модних) витребеньок, хоч і з деякими викрутасами, а попри все це — таки модерного, себто сучасного. Та й у чому вона, та сучасність? Мабуть, у тому, що персонажі цієї прози є нашими сучасниками. Це можемо бути й ми самі або ж наші близькі, сусіди чи наші знайомі, і живуть його персонажі, діють у цілком зрозумілих для нас обставинах. От лише автор знайшов, побачив те, чого ми не завважили, а коли й домислив, то цілковито в річищі описуваного.

21-23 травня ті, хто любить читати, матимуть нагоду побувати на традиційному святі — вже XXIІ Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга на Одещині».

Нинішній форум присвячений відзначенню знаменної події національного державотворення — 30-ї річниці незалежності України. Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики і за підтримки одеських ОДА, обласної та міської рад, Українського інституту книги, ВГО «Українська бібліотечна асоціація» і «Бібліополіс» його проводять Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів і Книжкова палата України імені Івана Федорова.

Можна сказати й інакше: пригоди гагауза в країні Сковородинії. А щоб цікавіше було, український поет Віталій Бошков узяв собі в попутники колегу-поета, переконаного сковородинівця Дмитра Шупту, краянина й дослідника життя і творчости Григорія Сковороди.

Для цієї подорожі не треба було нікуди вирушати з Одеси (та й карантин же!). Що це все означає? «Світ ловив мене, та не впіймав» — як знаємо, таку досить загадкову епітафію заповів для себе український мандрівний філософ. По майже трьох століттях Віталій Бошков розгадав цю таємницю: наш мандрівний філософ продовжує свої подорожі і нині вже примандрував до країни Гагаузії на щире запрошення свого друга.

Чого Івась не навчиться,
того й Іван не буде знати.
Українське прислів’я.
Сzego Jas sie nie nauczy,
tego Jan nie bedzie umia? —
Польське прислів’я.

П’ятикласники того дня писали диктант. «Мокра зима, — повільно читала вчителька, — заціпеніла в цупких обценьках морозу». Вчителька тільки-но приготувалася повторити речення, як у класній тиші несподівано почулося: «Надіє Гнатівно! А що таке обценьки?». «Це Василько Крутиголов «у своєму репертуарі», — незадоволено подумала вчителька. «Репертуар» малого Василька складався із несподіваних запитань, які, на думку Надії Гнатівни, завжди звучали невчасно й «ламали структуру» її уроків. От і зараз: усі пишуть диктант, зосереджені на правописі слів, і лише Василькові чомусь закортіло дізнатися про їх значення. Точніше не «їх», а лише одного — «обценьки».

У ситуації, коли весь клас чекає продовження роботи, відволікатися на відповідь учневі вчителька не стала, а тільки суворо глянула на вкрай допитливого школярика, й твердо виголосила: «Обценьки є обценьки! Працюймо!»…

До знаменної дати — відкриття Одеської публічної бібліотеки (яке відбулася 27 квітня 1829 року), — в ОННБ стартував ювілейний конкурс читацьких відгуків «Книголюб — 2021».

Започаткований на XII виставці-форумі «Укра-їнська книга на Одещині» у 2011-у, цей конкурс багато років поспіль проходить за партнерської підтримки громадської організації Ротарі клуб «Одеса-Рішельє». Його мета — сприяння промоції та репрезентація сучасної української книги, виховання культури читання на кращих зразках вітчизняної та світової літератури в українському перекладі, оцінки якості нових вітчизняних видань та визначення їх рейтингу серед користувачів, а також проведення благодійних акцій, спрямованих на популяризацію і підтримку книгочитання в Україні.

Спогади родом з дитинства

Ми набуваємо знань, осмислюємо нематеріальні сенси життя, в тому числі життя календарно-обрядового. Та попри всі сакральні і містерійні догми віри Різдво немислиме для нас без святої вечері з кутею, варениками, борщем з вушками і ялинки чи дідуха, а Пасха — без великоднього кошика.

Антуан Екзюпері тонко відчував людську душу. Його слова «Усі ми родом з дитинства» — це глибока квінтесенція того, чим ми є. А ми — це набір спогадів, асоціацій, філій, фобій, штампів, стереотипів, почуттів і відчуттів. У кожному десь гніздиться маленький «Я», який формує наші рефлексії на світ і те, що в світі. Виключень у цій системі особистої ґенези нема. Тут, я, звичайно, не враховую метапсихологічного впливу Творця. Бо дія Божої благодаті не вписується у жодні людські системи: «Дух дише, де хоче». Отож, загалом, ми є модифікованими продуктами із нашого дитинства. А якщо дитину спитати, які вона знає свята, то переконаний, що багато хто назве свій день народження, Різдво і Пасху, а ще — Новий рік і Святого Миколая. Це ті дні, коли дух святкування максимально концентрується у кожному домі: від господарства, яке потрібно прибрати, до кухні, в якій у цей час царює мама. У крайньому разі, саме такі асоціації живуть у моєму серці, у тій його частині, яка пам’ятає дитинство.