Літературні акварелі

Літературна акварель розпочалася в Центрі міжнародної освіти з підготовки іноземних громадян ОДАУ ще 25 лютого, у день народження Лесі Українки, день святкування 150-ліття її появи на світ.

Лунала поезія поетеси і слова про те, що Леся Українка належить до нечисленної когорти справжніх аристократів духу. Вражає її широка самоосвіта, глибока ерудиція, неймовірна амплітуда зацікавлень та ще більший діапазон обдарувань. Окрім володіння філігранною технікою мистецтва слова, вона відзначалася тонким аналітичним мисленням, що засвідчено у її концептуальних літературознавчих, критичних та публіцистичних розвідках. Леся Українка залишила неоціненну перекладацьку спадщину та була найяскравішою зіркою в перекладацькому сузір’ї. Вільно розмовляла і писала твори українською, російською, французькою й німецькою мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської, польської, давньоіндійської, єгипетської та російської.

Перекладацька діяльність поетеси — один із шляхів знайомства української та зарубіжної інтелігенції (а відтак і народів) з найкращим, що було створене людством у літературі. Саме їй — найталановитішій представниці не тільки свого покоління в українській літературі, а й серед жінок-письменниць у світовій — вдалося вивести укра-їнське письменство на рівень європейських зразків.

Свято закінчилося словами із «Contra spem spero!»:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
 
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі…
 
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

А вже 9 березня у центрі лунали пророчі слова Кобзаря. Свято пам’яті великого сина українського народу розпочалося словами:

Поклонімось сьогодні поету,
Рідні сестри і брати мої,
Його славі й орлиному злету
Нема рівних ніде на землі.
Поклонімось Тарасу святому,
За слова чарівні крізь віки,
Що навчав нас долати утому,
Вперто йти до своєї мети.
Поклонімось великій людині,
Що стоїть на Чернечій горі
І шукає по всій Україні
Патріотів живої душі.
Поклонімось, дорослі і діти,
За натхнення, що в душу лягло,
За Кобзарські вірші і квіти,
За оспіване кожне село.
Поклонімося знову і знову
У весняні ці дні осяйні,
Вічна слава Пророчому слову,
Вічна слава, Тарасе, Тобі!

«Жоден поет світу не зрівняється з ним у величі любові до свого народу, до України. Золотими літерами вписане ім’я славетного Кобзаря, великого сина українського народу Тараса Шевченка в історію вітчизняної та світової літератури», — це із виступу завідувачки Центру міжнародної освіти з підготовки іноземних громадян О.Ф. Гурс.

Слухачі підготовчого відділення іноземних громадян ОДАУ мали змогу переконатися, що творчість для Тараса Григоровича була не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля, що, вшановуючи у ці березневі дні пам’ять геніального сина нашого народу, українці знову й знову наповнюються величчю його духу, силою його могутнього таланту, з усвідомленням і відповідальністю сприймають його слова-заклик до гідної поведінки на повсякчас: «Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини». Громадяни Марокко, Туреччини, Індії, які готуються до вступу в ОДАУ, читали «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», «Зацвіла в долині...» та інші поезії, переглядали слайди про життя та діяльність великого українця, ділилися власними міркуваннями про творчість нашого Пророка.

19 березня — день народження легендарної нашої сучасниці-поетеси Ліни Костенко. На щастя шанувальників її творчості — передусім, а за значущістю її слова — всіх, кому Україна болить у серці й надихає на невтомну боротьбу за волю, за найвищі людські цінності, Господь дарує Ліні Василівні довгий вік. Літературна акварель на її честь розпочалася її ж словами:

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш — це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
 
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
 
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить.

Вірші Ліни Костенко — про кохання, про жінок, про Україну. Всі вони наповнені глибокими думками про справжні цінності. Її слова надихають, заряджають енергією, дарують відчуття потрібності та прокладають стежку до правильних вчинків, — наголошували викладачі української мови як іноземної підготовчого відділення ОДАУ, знайомлячи слухачів з інших країн з творчістю нашої геніальної поетеси.

Ліна Костенко є моральним авторитетом для українців, вона належить до тих, кого називають совістю нації.

Фінальними свята були її ж таки слова-побажання:

— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

За підсумками літературних акварелей хочу відзначити найактивніших читців — слухачів підготовчого відділення іноземних громадян ОДАУ — Імане Седраті, Санає і Ханає Абразі та Ахмеда Мосафіра з Марокко і Бурака Демірйуряка з Туреччини.

Марія ДРУЖИНЕЦЬ,
докторка філологічних наук, професорка.