№ 12-13 (22231-22232) четвер-субота 18-20 лютого 2021 року

З огляду на останні події на фінансовому та політичному фронтах України на думку спадає давній анекдот. Учителька просить дітей пояснити різницю між бідою і катастрофою. Перемагає відповідь дівчинки: «Коли кізонька йде містком і падає в річку, то це біда, але не катастрофа. Коли падає літак, в якому летить уряд, — це катастрофа, але не біда».

Грошей не дали, дискусії продовжать

Українські політики та політологи коментують завершення чергової місії Міжнародного валютного фонду в Україну саме в дусі згаданого анекдоту. Представники МВФ, як відомо, через пандемією до Києва не літали, а переговори з українським урядом, Нацбанком та керів-никами нашої держави вели віддалено, з Вашингтона. Зате довго, з перервами на свята і з можливістю уточнювати дані зі своїх перевірених джерел.

Верховна Рада України визнала Революцію Гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи. Відповідну постанову парламент ухвалив учора, 17 лютого. «За» проголосували 295 народних обранців.

Визнання Революції гідності державотворчою подією є першим із десяти пунктів, вміщених у заяві парламенту. Серед іншого у документі зазначено, що європейські цінності, за які віддали свої життя Герої Небесної Сотні — гідність, демократія, рівність та верховенство права, є необхідними для нормального функціонування суспільства. «Верховна Рада України послідовно стоїть і стоятиме на позиціях утвердження цих цінностей в усіх сферах суспільного життя», — йдеться в заяві.

Героям — вічна слава!

У понеділок, 15 лютого, в Кілії провели в останню земну дорогу сина України, який віддав за її цілісність і незалежність найдорожче — життя, Владислава Лященка.

«Сьогодні місто Кілія у жалобі. Сьогодні Кілійщина оплакує свого земляка. На війні загинув наш боєць, наш захисник, наш Герой. На війні, яка забирає життя наших синів, чоловіків, батьків. Ніякими словами не вгамувати біль цих втрат! Ми схиляємо голови в жалобі за Героєм, який віддав своє життя за мир і незалежність України, за мир у кожному нашому домі. Ми повинні завжди пам’ятати, якою дорогою ціною нам дістається кожна хвилина мирного життя», — йдеться у повідомленні-співчутті на сайті Кілійської райдержадміністрації.

«Війна триває... Дуже важко писати такі повідомлення, особливо тоді, коли лише декілька днів тому ми поховали двох наших побратимів. Але, на жаль, війна знов обірвала ще одне життя. Тому із болем повідомляємо, що вчора ми втратили нашого побратима. Владислав Лященко, 1996 року народження, загинув увечері 11 лютого внаслідок ворожого кулеметного вогню під час переміщення на взводному опорному пункті. Висловлюємо щирі співчуття родині Владислава та помстимося за кожного нашого воїна, які ціною власного життя оберігають мирне небо для кожного українця. Спочивай із миром, Владе», — написали побратими Героя із 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу, що дислокується на Одещині.

9 лютого в Приморському районному суді м. Одеси оголошували вирок проросійському злочинцеві Цапліну Володимиру, 1956 р.н., обвинуваченому за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115, ч.1, ч.2 ст. 263, ст. 348 Кримінального кодексу України, який готував убивство громадського діяча Юсова А.В., а в ході здійснення злочину пострілами з пістолета важко поранив Кіпоренка Є.В. - курсанта Національного університету «Одеська морська академія», котрий став інвалідом, та скоїв замах на вбивство міліціонера Кардаша С.В., що його затримував. Справа розглядалася з грудня 2014 року.

Того дня будівлю суду двічі «мінували», тож засідання переносили на пізніший час. Приморський суд під головуванням судді Коваленка В.М. визнав Цапліна В.В. винним у замаху на вбивство Андрія Юсова і співробітника правоохоронних органів, а також у незаконному зберіганні вогнепальної зброї. Цаплін свою вину визнав, але не розкаявся. Суд оголосив вирок:12 років позбавлення волі, але за «законом Савченко» його… того ж дня звільнили з-під варти. За цим законом у термін ув’язнення було зараховано час, проведений ним у слідчому ізоляторі, з розрахунку день у СІЗО за два в колонії. Підсудного в залі суду не було з «технічних причин», отже, його звільнили із СІЗО.

Сьогодні вранці на вимогу «Батьківщини» лідери фракцій знову зберуться, щоб таки розв’язати проблему з цінами на газ та корупцією в енергетичній сфері.

«Ми домовилися, що лідери всіх фракцій сьогодні проведуть консультації, а завтра ми пів дня присвятимо розгляду законопроєктів щодо тарифів. У нас є шанс поправити ситуацію», — запевнила Юлія Тимошенко з парламентської трибуни у середу.

Упродовж минулого року (та й раніше) у друкованих, а також інших засобах масової інформації було багато дебатів щодо положень закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Висловлювалося чимало думок, пропозицій, зауважень. Були й побоювання щодо втілення тих чи інших статей у практику, а хтось навіть говорив про його нежиттєздатність. Як на мене, всі оті сумніви та заперечення — це просто прояв сформованої й усталеної ще за совітів консервативності значної частини громадян, звички до панування, особливо в містах, російської мови, рудимент тогочасних підходів до мовної культури.

Безумовно, прийняття закону про мову було вкрай необхідним, хоча й досить запізнілим, що тепер визнає чи не більшість українців. Це, до речі, сьогодні наочно підтвердилося запровадженням положення про функціонування української мови як державної у сфері обслуговування. Вочевидь, це треба було зробити ще в перші роки незалежності України.

Буває, що українці, оцінюючи білоруські події, не можуть утриматися від зверхності й повчального тону. Мовляв, у нас за спиною — досвід Майдану та Революції Гідності. Тож не соромтеся, сябри, — радьтеся з нами!

Проте, не забуваймо, що у білорусів є свій досвід, і він також унікальний. Не заперечую: стартові умови у сусідів були жахливі, і тепер їм не позаздриш, бо тоталітарний режим Лукашенка скалічив і продовжує калічити долі багатьох людей. Але констатуймо: темпи формування політичної нації у них вищі. А ми, втративши тисячі співвітчизників, які віддали свої життя в ім’я Батьківщини в 2014—2019 роках, чомусь тупцюємо на місці. Навіть коли обговорюємо звичну й завжди актуальну для нас тему — про нові підходи до мовного відродження, чомусь усе зводимо до перемивання кісточок «ворогам» і до мрій про високі штрафи. Ото й увесь наш креатив. У білорусів же його — надзвичайно багато!

Із 11 лютого міжнародний пункт пропуску через державний кордон Орлівка-Ісакча з річковою поромною переправою через Дунай, відкритий і для пасажирського сполучення. Нагадаємо, для вантажних перевезень цей пункт запрацював 10 серпня 2020-го.

Як наголошують у Посольстві України в Румунії, відкриття цього пункту пропуску та поромної переправи через Дунай є практичним результатом двосторонньої співпраці між країнами-сусідками, а також між державним та бізнесовим секторами обох держав на всіх рівнях. Успішна робота переправи «Орлівка-Ісакча» надасть додаткового стимулу для розвитку торгово-економічного та транскордонного співробітництва, розвитку контактів між громадянами України та Румунії.

Колишній одесит відсидить у США більше семи років за організацію схеми відмивання грошей в інтернеті, з допомогою якої були легалізовані мільйони доларів.

Як інформує nv.ua з посиланням на сайт міністерства юстиції США, засуджений громадянин України — 38-річний виходець з Одеси Олександр Мусієнко. Свою провину в електронному шахрайстві чоловік визнав. Його засуджено до 87 місяців тюремного ув’язнення та виплати понад $98,7 тис. компенсації.

1959 рік. Після закінчення морського училища їду за місцем призначення в Находку. З Одеси до Находки добирався 12 діб: потяги — це паровози. Щоб спуститися до станції Слюдянка, треба пройти 26 тунелів. У 1967-у з Москви до Владивостока на дорогу йшло дев’ять діб, а в 1972-у — сім. Над Байкалом у тому ж 1959-у їхав понад 12 годин. Якщо заглянути в книжку «Железные дороги СССР. 1969 г.», то матимемо уяву, як проходить колія з Москви до Владивостока. У Приморському та Хабаровському краях вона пролягає по самому кордону з Китаєм, а в кількох місцях з китайського боку у вагонах можна з рогатки повибивати вікна; трохи далі колія тягнеться в Амурській та Читинській областях, це вже в межах озера Байкал.

Із 1959-го по 1972 рік я працював на суднах, які ходили в Японському, Охотському морях і в Тихому океані. На кожному судні були книжки — лоція Японського моря, частина І і частина ІІ. Частина І — це південна ділянка Японського моря, а частина ІІ — північна. У першій назви бухт, виступів, гір, річок і поселень були вперемішку російські й китайські. У 1969-у частину І лоції Японського моря із суден забрали. До 1972-го я її так і не отримав. У 1969-у їхав у відпустку в Україну і до нас у вагон підсів лейтенант. Розповідав (а він після шпиталю також їхав у відпустку, поранення отримав на острові Даманському, на Амурі), що бійці з патрулювання кордону поверталися сивими — весь час були під прицілом китайських прикордонників. Коли китайці захопили Даманський, то острів спалили радянські «гради», залишилося одне каміння.

9 лютого 1932 року на IV позачерговій сесії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету XII скликання, яка відбулася у Харкові, було прийняте рішення про утворення на території Української Соціалістичної Радянської Республіки п’яти областей: Харківської, Київської, Дніпропетровської, Вінницької та Одеської.

Про прийняття цієї постанови повідомили «Вісті ВУЦВК» 10 лютого, а її повний текст був оприлюднений 29 лютого на сторінках «Збірника законів та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України», № 5.

Справедливо кажуть, що в СРСР все було у дефіциті: їжа, одяг, житло… Так то воно так, але бували й приємні несподіванки.

Удача

Пішли ми з дружиною у великий універмаг (ЦУМ), що на Пушкінській: може, щось «викинули»… І дійсно, на третьому поверсі — черга. Швиденько «стали»… Виявляється, «дають» чоловічі труси — тільки 58-го розміру… а в мене — 48-й. «Візьмемо?» — «Обов’язково! Я перешию». Взяли шість пар… От удача!

Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) підготувало відповіді на найпоширеніші запитання щодо передачі, ліквідації чи організації закладів культури і створення центрів культурних послуг.

До якого часу територіальні громади повинні взяти на свій баланс ра-йонні заклади культури?

Починаючи із 1 серпня 2016 року особи можуть звертатися із заявами про призначення пенсії до будь-якого органу Пенсійного фонду України, незалежно від території обслуговування. Це обумовлено постановою правління ПФУ від 14.12.2015 №25-1 «Деякі питання впровадження елект-ронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій».

Крім того, згідно з постановою правління ПФУ від 30.07.2015 №13-1 «Про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України» прийом та обслуговування здійснюються незалежно від взяття на облік, місця проживання чи перебування особи на території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду з таких питань:

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених Податковим кодексом України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Станом на 1.12.2020 року в Одеській області кількість суб’єктів господарювання — фізичних осіб, які перебували на обліку в податкових органах, становила 136837, з яких тих, хто обрав спрощену систему оподаткування, — 88777, у тому числі: першу групу — 15547, другу — 42152, третю — 31078 осіб.

«Романтичний» вчинок міг завершитися вироком, якби не відновне правосуддя

Однією з моделей відновного правосуддя є програми примирення потерпілих і правопорушників. Медіація використовується у пілотному проєкті «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення», що реалізується на базі системи Безоплатної правової допомоги. Крім процедури примирення, кожен неповнолітній проходить індивідуальну програму ресоціалізації. Якщо неповнолітній примириться з потерпілим і відшкодує збитки, пройде заходи ресоціалізації, він може бути звільнений від кримінальної відповідальності за рішенням суду.

Ця історія трапилася в одному з квіткових магазинів Одеси. 16-річний Дмитро викрав 78 тюльпанів, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму трохи більше тисячі гривень. Хлопець обвинувачувався у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України, — відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Максимальне покарання за цей злочин передбачає позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Потенційні жертви шахраїв — люди, що потрапили у скрутне матеріальне становище. Аферисти створюють шахрайські сайти з онлайн-кредитування, які схожі на справжні.

Потрібно вміти такі сайти розрізняти та обходити десятою дорогою. Їх основні ознаки: кредит не видали, а вже просять сплатити комісію; «для переконливості шахраї можуть «намалювати» на своєму сайті в особистому кабінеті жертви суму кредиту, яка от-от впаде на рахунок; просять ввести реквізити картки, зокрема й секретні (так довірливі люди дають можливість вкрасти гроші зі своєї картки); просять селфі з карткою і паспортом, вислати копії документів (у такий спосіб можуть набрати кредитів на свою жертву).

Один з майданчиків, де шахраї полюють на своїх жертв, — сайти онлайн-знайомств. Мішенню можуть стати як чоловіки, так і жінки.

Розглянемо сценарій, де жертва — чоловік: шахрай створює профіль з приваблими жіночими фото; грайливо пише парубку та майже одразу пропонує зустрітися; місце зустрічі — кінотеатр для двох.

Завжди був поборником братніх стосунків України та Росії. Воно й зрозуміло: батьки — російські філологи, виростав я серед творів Пушкіна, Лермонтова, Некрасова... Серед картин Шишкіна, Сєрова, Полєнова, Cурикова, Васнецова... Українську вивчив уже в школі — відтоді світ Шевченка також став мені близьким та безмежно рідним.

Події 2014 року багато що змінили в Україні. Мільйони людей уже готові відгородитися від північного сусіда глибоким ровом «з крокодилами». Але ж скільки всього дорогого й цінного залишилося східніше хутора Михайлівського! І цвіту нашого, і культурницького сліду.

Більшість шахраїв «працюють» в інтернеті. Але є і такі відчайдухи, які крадуть товари у продавців.

Шахрайська схема така:

• Продавець виставляє на продаж товар, наприклад, ноутбук;

• шахрай-покупець цікавиться товаром та погоджується на покупку;

(Закінчення. Початок у номерах за 4-6, 11-13 лютого)

VI.

Незаперечна істина — мистец-тво розвивається на антитезі. В Одесі чимало установ на поприщі мистецтва, які або досить нерозбірливі в художньо-естетичному сенсі, або рафіновані й напівзакриті, або ж суто авангардного спрямування, що розглядають себе альтернативою офіційно визнаним чи то спілці художників, чи державним музейним закладам. Наприклад, приватний Музей сучасного мистецтва Одеси (з 2008-го) чи Арт-центр Олександра Коробчинского, який активно діяв упродовж 2009 — 2011 років. Після трагічної загибелі свого натхненника, в діяльності останнього відбувся спад.

Відомий письменник Леонід Пастушенко з гордістю розповідає про видатних українців, які зробили вагомий внесок у поступ всього людства.

Живучи під кривавим ярмом російської імперії, ми були певні, що радіо відкрив Попов, але нічого не чули про Марконі і Теслу, хоча весь світ визнає пріоритет саме за ними. Та коли вони мудрували над тим, як щонайдалі передати свій сигнал, український учений Пильчиков дбав про те, щоб прийняти цей сигнал якомога чистіше. Він, власне, створив цілу науку, яку згодом назвали радіокеруванням чи дистанційним керуванням різними процесами. Для оборони це було геніальне відкриття. Водночас, саме він відкрив і Курську магнітну аномалію…

Завітавши на «Зимовий променад» до Одеської опери, можна послухати не лише чудову музику, а й побачити театр очима закоханого у мистецтво фотографа: цими днями у Французькому фоє відкрилась фотовиставка «Театроманія» Дмитра Скворцова.

Любов до театру — це на все життя, вважає Дмитро. Упродовж кількох років він знімає нашу Оперу ззовні та зсередини, у різні сезони, зранку, вдень і пізно ввечері. Полюбляє також фіксувати те, що відбувається за кулісами, вловлюючи нюанси і зберігаючи живі емоції героїв на світлинах.

Багаторічна дослідницька праця колективу Одеського обласного центру української культури (ООЦУК) наповнила його мистецьку скарбницю не лише дивовижними витворами народних умільців і художників, а й цікавими краєзнавчими матеріалами. Завдяки цьому вдалося втілити у життя туристично-культурологічний проєкт «Шляхами Одещини», що дає змогу познайомитися з різними куточками рідного краю через призму видатних постатей, історичної та мистецької самобутності, розмаїття природного ландшафту.

Фахівці Центру української культури з цього приводу кажуть: «Годі шукати екзотику в заморських краях, її можна знайти на просторах мальовничої Одещини, де незаймана природа перегукується з дивовижними легендами, багатогранною палітрою автетичних звичаїв та обрядів різних етносів, видатними археологічними й архітектурними пам’ятками».

        Будемо жити не тільки
        В минулому й теперішньому,
        Але й в прийдешньому,
        Але й у вічності.
Леся УКРАЇНКА.

Естетика творів геніальної Лесі Українки розрахована на читача високої культури. Найприкметнішими особливостями її поетичної індивідуальності є драматизм та образне мислення, на рівні осягнення митцем буття духу. А все буття в художньому космосі Лесі визначається протилежними силами добра й зла. Це поетка з яскравою національною натурою, гаряча патріотка своєї рідної землі, свого народу…

Її творчість — це скарб, це відповіді на питання, які хвилюють нас незалежно від віку, статі, епохи, це енциклопедія часу… Її твори беруть початок із глибин національного фольклору, з глибин земної мудрості українського народу. Вони є свідченням його складної історії, що сповнена боротьби за національне відродження.

3 лютого Верховна Рада України ухвалила постанову, відповідно до якої 14 травня (день, коли 1948 року було проголошено незалежність Ізраїлю) відзначатиметься День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Парламент рекомендує Міністерству культури та інформаційної політики із залученням Українського інституту національної пам’яті, Національної академії наук України створити список таких осіб; Міністерству освіти і науки — провести тематичні заходи, присвячені цьому дню, включити відповідні теми до переліку тем конкурсів Малої академії наук, рефератів, курсових та дипломних робіт.

Уперше на престижній європейській платформі інновацій оперного та балетного мистецтв «Fedora» у шорт-лист потрапили два проєкти українських культурницьких інституцій — Київського національного академічного театру оперети та Національної опери України.

Вони стали номінантами на отримання гранту однієї з найпрестижніших і найавторитетніших міжнародних платформ «Fedora», що займається розвитком та фінансуванням культурних за-кладів і проєктів за чотирма основними напрямками — балет, опера, мистецька освіта та цифрове мистецтво — і яка наразі об’єднує 95 провідних театрів опери та балету, а також різноманітні фестивалі у 25 країнах світу. Упродовж лютого триватиме голосування на цій платформі, а імена переможців конкурсу оприлюднять у червні цього року.

В Україні станом на 17 лютого, за даними МОЗ, зафіксовано 4286 нових випадків COVID-19. Захворіли, зокрема, 304 дитини та 329 медпрацівників. Найбільша кількість підтверджених випадків інфікування — в Івано-Франківській (646), Чернівецькій (386), м. Київ (366), Вінницькій (351) та Закарпатській (275) областях. На Одещині — 186.

Критичної позначки — 9-10 тисяч хворих ми, на наше щастя, не досягли, але розслаблятися, тішачи себе тим, що за-хворюваність поступово йде на спад, також не можна. За останні три місяці зменшилася кількість українців, які регулярно надягають захисні маски та рукавички, а також дезінфікують руки. Про це свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг». Так, 78% (-5%) респондентів повідомили, що часто надягають захисну маску, 18% — інколи або рідко, 4% — майже ніколи. А 63% (-7%) заявили, що часто дезінфікують руки, 28% — інколи або рідко, 8% — майже ніколи.

Із 1888-го по 1913-й Леся Українка майже щороку приїжджала на Одещину лікуватися цілющими грязями Куяльницького лиману. В Одесі поетесу радо зустрічала і приймала у себе родина відомого бібліографа, етнографа та історика, засновника одеської «Просвіти» Михайла Федоровича Комарова. Подорожуючи краєм, Леся Українка милувалася аккерманськими мурами, бувала в містечку Шабо, де мешкала в родині швейцарських переселенців-колоністів Таранів. Спогади відобразила у циклі поезій «Подорож до моря».

Є красива легенда, що Леся Українка двічі побувала й у мальовничому місті Ананьєві. На жаль, не підтверджена жодними документальними свідченнями, окрім спогадів ананьївців Віри Євгенівни Баранової-Смеречинської і Бориса Пантелеймоновича Робула. Вони розповідали, що поетеса навідувалася до їхнього вчителя Михайла Орестовича Меделовича (1880—1944). Колишня гімназистка Ганна Петрів-на Пуйшель також згадувала, що Михайло Орестович спілкувався з Лесею Українкою, що вона була його гостею і що про це знали всі подружки гімназистки.

У залі боротьби ФСТ «Динамо» пройшли змагання відкритої першості м. Одеси із самбо серед дітей, юнаків та дівчат віком від 5 до 20 років, присвячені пам’яті відомого журналіста і письменника Валентина Щегленка.

Організатором і головним суддею змагань став знаменитий тренер і силач, майстер спорту СРСР із самбо і рукопашного бою Микола Пасічник, якого для широкого читацького загалу відкрив саме Валентин Петрович. Мета турніру — підвищення спортивної майстерності, обмін досвідом і навичками. «Самбо — наука перемагати, — завжди повторює Микола Антонович. — А ще — це дисципліна і праця над собою».