№ 8-9 (22227-22228) четвер-субота 4-6 лютого 2021 року

Українські суди не перестають час до часу дивувати нас — і цілий світ — своїми, м’яко кажучи, дивними рішеннями. Як правило, в частині деколонізаційних процесів. От і нещодавно Окружний адміністративний суд Києва скасував постанову Кабміну про затвердження нового українського правопису.

Ми знаємо: українські воїни, що побували в підвалах ОРДЛО чи в полоні за «поребриком», потребують тривалого лікування та реабілітації; необхідне воно й після тривалої хвороби, важкої операції чи серйозної травми. Так само українській мові необхідне тривале відновлення після всіх тих жахливих випробувань, яких вона зазнала і які давно могли б знищити будь-яку іншу мову. Їй конче потрібне повернення до її природних джерел.

Бунт на кораблі найчастіше відбувається з вини капітана. І найчастіше тому, що капітан поняття не має про настрої помічників, та й команди в цілому. З бунтом, звичайно, можна впоратися за якийсь час. Але в цей час штурвал залишається без нагляду.

Про ловлю риби в каламутній воді

Думаю, ви здогадалися, що йдеться про Україну та її шостого президента, який на очах втрачає один за одним важелі управління державою. Цих важелів з моменту обрання і то було раз, два та й годі. Команду «слуг народу» довелося набирати з нуля і навчати грамоті на трускавецькому курорті. З першого дня навчання «слугам» навіювали, що господар у них один. Без нього, Володимира Олександровича Зеленського, обранці народу й ламаного гроша не варті. А з ним — сила.

Про вплив родини на формування творчих здібностей та характеру Лесі Українки

25 лютого вшановуватимемо 150-річчя від дня народження видатної української поетеси Лесі Українки — Лариси Петрівни Косач.

На її долю випало багато випробувань, проте жодні з них не зламали характеру, не змінили прагнень і переконань, не зруйнували віру в життя цієї слабкої фізично, але сильної духом жінки.

Народилася Леся Українка у містечку Звягель (тепер — Новоград-Волинський на Житомирщині) у заможній, високоосвіченій українській родині, в якій панував дух прадавньої української історії, де звучало рідне слово й лунали чарівні народні пісні. Її батько, Петро Антонович Косач, був правником, громадським діячем, просвітянином, який любив і добре знав літературу й живопис. Мати — Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — українська письменниця, відома під псевдонімом Олена Пчілка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук.

Косачі підтримували дружні стосунки майже з усією тогочасною українською інтелігенцією. Люди, які оточували Лесю, назавжди прищепили їй прагнення до знань та любов до України, високе почуття мистецтва, сприяли розвитку її природному таланту. З родиною Косачів спілкувалися корифей українського театру Михайло Старицький, видатний композитор Микола Лисенко, а знаний український громадсько-політичний діяч, учений і публіцист Михайло Драгоманов був Лесиним дядьком, рідним братом матері.

Звернення, депутатські запити і передача об’єктів у комунальну власність територіальних громад новоствореного Одеського району — основні питання, внесені до порядку денного позачергової сесії обласної ради, яка відбулася 2 лютого.

Збільшити держвидатки на виплату пільг та житлових субсидій, не допустити зростання цін на послуги ЖКГ та якнайшвидше втілити у життя рішення, ініційовані Президентом України для врегулювання тарифної кризи, — з таким запитом депутати облради звернулися до Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Відповідний проєкт рішення, підготовлений та внесений усіма фракціями, отримав 71 голос «за» (шестеро були «проти» й один депутат утримався).

Наближається 150-річний ювілей Лесі Українки. На жаль, я не маю можливості переглядати багато засобів масової інформації, однак, на мою думку, увага ЗМІ до цієї, без сумніву, значущої дати доволі слабка.

Хоч і не в деталях, але пам’ятаю, що 50 років тому відзначення століття видатної поетеси було в Україні ширшим, масштабнішим. Тоді ювілейні заходи проводилися у кожному райцентрі й багатьох селах, місцевих будинках культури, школах тощо, не кажучи вже про Київ та обласні центри. До речі, мені, тоді сільському вчителеві, довелося бути деякою мірою причетним чи, скоріше, дотичним до цих заходів. У районі я виборов право на участь в обласному конкурсі читців творів поетеси, що мав відбутися у Палаці культури профспілок ім. Лесі Українки. Я ретельно готувався до виступу (збирався декламувати три вірші), але на конкурсі побувати не пощастило: несподівано так склалися життєві обставини, що мені не вдалося поїхати до Одеси. Ну та що поробиш…

Реалізація мовного закону далеко не всіма в Україні сприймається позитивно. Зрозуміло, що багатьом мешканцям Південного Сходу було б краще й надалі перебувати у звичному російськомовному просторі. Коли українська або повністю відсутня, або ж присутня незначною мірою, скажімо, для виконання певних декоративних функцій. З цим вони ще якось миряться. Але як переконати це консервативне середовище, що саме українська мова є головним захистом від сумнівних принад «русского мира»? Сьогодні, завтра і завжди! Російська при цьому нікуди не дівається, адже вона й нині «живее всех живых». Але національним панциром, оберегом може бути саме українська.

Як на мене, важливим є поєднання кількох моментів. Усві-домлення того, що забезпечення компромісу поміж україномовною та російськомовною частинами соціуму є набагато важливішою річчю, аніж усі інші проблеми з меншинами, разом узяті. Звісно, тут теж не без проблем. Дедалі помітнішим стає національне відродження етнічних громад півдня Бессарабії. Поступово в ролі найбільш «неуспішної» меншини Буджаку все виразніше опиняються українці. Поспілкуйтеся з ними, і ви почуєте, як вони заздрять болгарам чи молдованам. Стосовно фінансування і так далі. Це неприємна обставина, але вирішення проблеми все одно лежить через всеукраїнський компроміс україномовних і російськомовних. Ніяк не інакше.

Випав сніжок, захурделило, а відтак саме час вийти на вечірню прогулянку, як колись казали, на променад. А точніше — на «Зимовий променад в Одеській опері», фестиваль (уже другий), який упродовж цілого місяця, від 30 січня до 28 лютого, тішитиме шанувальників високого мистецтва.

— Такий собі фестиваль для своїх, для одеситів, — каже автор ідеї та музичний керівник «Зимового променаду», головний диригент театру В’ячеслав Чернухо-Воліч. — Узимку, коли нема туристів, коли не приходять круїзні лайнери, ми створюємо для одеситів можливість прогулятися до театру і насолодитися цікавими творчими подіями. Кожна подія — унікальна, тож кожен може обрати для себе щось особливе.

«Батьківщина» ініціює проведення референдуму з п’яти важливих для народу питань

«Ми не дозволимо позбавити українців права визначати своє майбутнє. Розуміємо, що закон, ухвалений парламентом, свідомо написаний так, щоб громадяни не змогли провести референдумів з тих питань, які їх справді турбують. Але голос людей має бути почутим. Наша команда ініціює негайне проведення референдуму із ключових питань життя країни», — заявила під час виступу у Верховній Раді лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко.

«Бюрократичні процедури, передбачені цим законом, мають лише одну мету — не дозволити людям домогтися проведення референдуму. Але якщо вони таким чином хочуть захистити владу від народу — нехай не сподіваються!» — застерегла голова партії.

Територіальні громади (ТГ) розпочали новий етап розвитку в умовах оновленого законодавства. Про це під час брифінгу розповіли представники Одеського регіонального офісу Програми «U-LEADз Європою».

Як зазначила керівниця офісу Юлія Молодожен, наразі в області функціонує 91 територіальна громада. Найменшою за площею є Теплодарська міська (7,7 кв. км), а найбільшою — Балтська міська (1046,6 кв. км). 12 громад налічують понад 30 тисяч жителів і майже у стількох же (13) проживають до 5 тисяч осіб.

Уродженець Доброслава (тоді — Комінтернівського) доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії холоду Георгій Григорович Жунь — відомий в Україні та за її межами вчений, який уже не одне десятиліття працює в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Попри поважний вік — 23 січня йому сповнилося 85, а також чималу зайнятість як науковими дослідженнями, так і викладацькою роботою, наш шановний земляк чи не щороку навідується до свого родинного гнізда — оселі, що по вулиці Мічуріна.

Перебуваючи на своїй малій батьківщині, Георгій Григорович зазвичай відвідує і редакцію місцевої газети «Слава хлібороба», ділиться із журналістами своїми новими науковими напрацюваннями, планами на майбутнє. Останнього разу це був навчальний посібник для студентів під назвою «Кріогенні енергозберігаючі системи теплозахисту, вакуумування та обладнання». Загалом же за багаторічну діяльність учений опублікував понад сто наукових праць, актуальних для колег-фахівців в Україні та в інших державах світу.

Українська компанія «Татра-Юг», офіс якої розташовується в Одесі, а виробничі потужності — у Дніпрі, на базі заводу «Південмаш», виконала контракт на поставку 15 трамваїв у єгипетську Александрію, повідомляє сайт https://traffic.od.ua.

Трамваї для Александрії розроблялися за індивідуальними вимогами покупця, щоб бути пов-ністю пристосованими до особливостей транспортної інфраструктури міста і тамтешніх кліматичних умов. Вагони є двосекційними під колію 1435 мм, мають троє дверей і високий рівень підлоги по всьому салону.

Уряд перерозподілив частину бюджетних призначень — 879 млн грн, передбачених у державному бюджеті за загальнодержавними видатками Міністерству фінансів для забезпечення окремих видатків, пов’язаних із ліквідацією районів.

Розподіл частини бюджетних призначень здійснено за єдиними підходами з урахуванням середньомісячної заробітної плати для райдерж-адміністрацій, врахованої на 2021 рік, та кількісних показників, наданих ОДА за встановленими урядовою постановою формами. Йдеться про кількість працівників, які попереджені про вивільнення, яким необхідно виплатити вихідну допомогу та які отримають грошову компенсацію за невикористані відпустки.

За даними Держстату, у січні — листопаді 2020 року український експорт продукції АПК та харчової промисловості склав 20 млрд дол. США, що на 0,3%, або на 62,3 млн дол. менше порівняно з аналогічним періодом 2019-го. При цьому позитивним моментом є тенденція до уповільнення темпів зниження експорту.

«Україна є важливим торговим партнером й одним з найбільших експортерів аграрної та харчової продукції на світові ринки. Наше продовольство користується попитом на кращих ринках ЄС, які мають високі вимоги до його якості. За звітний період Україна поставила в ЄС аграрної та харчової продукції на суму 5,8 млрд дол. США, або 28,9% від її загального експорту», — зазначив міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко.

В Одесі не згодні, що місто заснувала Катерина II

«Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса не входили до складу України в царські часи. Це все території, які були передані в Україну радянським урядом. Навіщо вони це зробили, Бог його знає». Президент Росії Володимир Путін виголосив ці слова 17 квітня 2014 року, відразу після анексії Криму. Вони і стали ідеоло-гічною основою для спроби Росії захопити більші, ніж півострів на півдні країни, території України і призвели до збройного конфлікту, що почався на Донбасі.

Слово «Новоросія»», йдеться у статті на «Радіо «Свобода», до того моменту мали у своїй назві кілька одеських громадських організацій, заснованих незадовго до тих подій. Вони поширювали міф про те, що місто на місці сучасної Одеси було засноване 200 років тому — рескриптом Катерини ІІ. Цей міф якнайкраще підходив для територі-альних претензій Росії — складалося враження, що цивілізація прийшла на ці терени разом з їх завоюванням Російською імперією.

У мистецтві Одеси доби Незалежності продовжують розвиватися як тенденції, що вже існували у радянський період, так і нові — як наслідок більшої відкритості суспільства. У суто українському вимірі, в сенсі змісту, на хвилі національного піднесення початку 1990-х та нових імпульсів, вмотивованих відомими подіями 2013—2014 років, мистецтво стало каталізатором націєтворчих процесів. Це пов’язано, перш за все, із соціальним меседжем багатьох проєктів. Певне місце у цьому процесі займає пошук нових засобів виразності, культивування т.зв. актуального мистецтва (contemporary) — назва досить умовна і спірна, але така, що прижилася.

Колись антагоністичні нині в Одесі мирно співіснують реалістичне, модерністське та постмодерністське спрямування, абстракція і фігуратив чи їх комбінація. Звичайно, це не лише одеське явище, однак Одеса одна із п’яти самобутніх художніх шкіл України, яка культивує свої історичні набутки як традиційного, реалістичного образомислення, так і авангардного.

Пам’яті мого вчителя Валентина Леонідовича Мороза (31.01.1938—30.01.2013)

* * *

У степу знов ночую.
Дощ іде,
і звисають під носом бурульки,
Пальці ревно згрібають пігулки,
Сухий спирт, сірники закисають.
Де ж той вогник, що серцем почую,
Як душа мляво, стомлено бовкне?
Так нечутно…
А віра ж то є,
Що не раз у бою поволоки
Зграя ворога мир нам псує.
 
Сотня наша і моя в ній чота
В ніч цю степом розбудженим грянуть
І наступна хода — перемога за нами,
Хоч, можливо, багато з нас ляже
І ніколи не встане — ні я, отаман,
Ні старшини — хоробрії вої.
Хоч багато є мам,
Але йдем боронити собою Украйну.
За гармати! До бою!
До бою!

Сьогодні я і краще, і глибше розумію свого вчителя, який навчив мене мислити, поважати думку, шукати слово, а в слові — зерно.

Мені імпонує уточнення початку Біблії, яка перекладалася безліч разів із давніх мов світу. Найбільше вкоренився початок: «Споконвіку було слово. І слово було Бог. І у Бога було слово». Але є переклад, як вважають фахівці сучасності, точніший: «Спочатку була думка. І вона була у Бога. І думка була Бог».

Якщо тюльпанами в лютому чи огірками у березні нікого нині вже не здивуєш, то навряд чи всі знають, як, скажімо, росте банан, апельсин, авокадо чи гранат, які витончені аромати розповсюджує мандаринове дерево або як вивчає своїми фантастичними ріжками те, що його оточує, велетенський африканський равлик.

Усі ці дива можна побачити чи й торкнутися руками у балтському комунальному закладі «Центр дитячої творчості», де вихователі й вихованці чимало припасли їх і для прискіпливих відвідувачів.

Водограй

Камінна риба плеще в водограї.
Камінне сонце воду золотить.
І тільки музика єдина в світі знає,
Що значить «вічність»,
а що значить «мить».
Камінна риба, хоч сама камінна,
Але у неї сонячна душа,
Їй також сняться дивні переміни,
Яким вона назустріч поспіша.
Якби знаття, чим кінчиться усе це.
Але знаття, як сказано, гірке.
Чи витрима його камінне серце?
Камінне — так! А як моє, людське?

За останні три десятиліття темпи знеліснення Землі сповільнилися, однак, попри це, із 1990 року було втрачено близько 420 млн гектарів лісів, повідомляють «Новини ООН».

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації (ФАО), більше половини всіх лісів світу припадає на п’ять країн: Російську Федерацію, Бразилію, Канаду, США і Китай. Експерти Всесвітнього фонду дикої природи зазначають, що, зокрема, в Росії залишилося 247 млн гектарів первозданних лісів, які не чіпала людина. Але вони зникають на планеті зі швидкістю понад 1,6 гектара на рік, і ця швидкість стрімко зростає.

* * *

Застрайкувала зима —
У сірій свитині небо.
Настрою зовсім нема,
Та дочекатися треба.