№ 4-5 (22223-22224) четвер-субота 21-23 січня 2021 року

Із 16 січня вся сфера обслуговування нашої країни зобов’язана перейти на українську мову в спілкуванні з клієнтами й відвідувачами. Виняток — якщо клієнт сам попросить звертатися до нього іншою мовою. Такі вимоги містяться у статті 30 закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (її «ЧН» публікували у номері за 6 січня), яка вступила у силу (майже через два роки після ухвалення закону, що дало можливість для перехідного періоду).

«Укрінформ» (https://ukrinform.ua/) поцікавився в Уповноваженого із захисту державної мови, чи готова Україна дотриматися цієї статті мовного закону та як діяти і куди звертатися, коли твої мовні права будуть порушуватися.

                Обніміться ж, брати мої,
                Молю вас, благаю!
Тарас ШЕВЧЕНКО,
«І мертвим, і живим...», 1845 р.

Шановні земляки! Прийміть щирі привітання з нагоди найвеличнішого свята возз’єднання українського народу — Дня Соборності України!

Для кожного з нас цей день — історичний символ об’єднання країни і, водночас, загальний орієнтир майбутнього, адже саме суспільна, духовна і територіальна єдність України є найважливішою умовою для розбудови нашої держави.

Мої дитячі новорічні свята пройшли під знаком во-йовничого атеїзму. Свято шкільної новорічної ялинки здебільшого проводили 27-28 грудня. Діти співали, танцювали, читали віршики, а наприкінці дійства отримували пакуночки з пряниками і цукерками від Діда Мороза. Але була ще одна новорічна принада, яка з року в рік передавалася як традиція. Це — новорічні вітання. Ще за тиждень-два у шкільному коридорі ставилася поштова скринька, до якої вкидалася сила-силенна новорічних листівок. І під кінець новорічного свята Дід Мороз або класний керівник роздавав ці листівки адресатам. Ми поспішали додому, аби відкрити конверти і прочитати поздоровлення.

Вдома теж могла бути ялинка. Її ставили у відро з піском, прикрашали паперовими сніжинками-витинанками, гірляндами, скляними ялинковими прикрасами. А ще чіпляли цукерки, печиво, яблучка і — яке щастя! — мандаринки. Ці жовті пахучі кульки заворожено притягували до себе наші погляди! Щось не пригадую, щоб під ялинку клалися якісь подарунки…

Останнім часом жодна новина номер один довго не затримується на перших шпальтах газет, на екранах ТБ у прайм-тайм і в соціальних мережах. Вчора такою новиною був штурм Капітолію у Вашингтоні, сьогодні — повернення Олексія Навального в Росію…

До речі, про ситуацію в Росії довго не вдавалося поговорити докладно. Виправляю недолік.

Як і попереджав завчасно Гідрометцентр Чорного та Азовського морів, упродовж 15-19 січня на Одещині температура повітря сягала 12-17°С морозу, докучала ожеледиця, через яку лише в обласному центрі травмувалося більше 60 осіб. Люди переважно калічили ноги та руки. Шістьох же із тяжкими травмами тазостегнових суглобів було госпіталізовано.

Загалом в Одесі під час негоди працювали чотири цілодобових травматологічних пункти. Роботу таких пунктів організовано в усіх містах і районах області.

Посеред негоди пишно сяє сонце —
хвацько рапортують наші урядовці.
Хоч зима навколо — все зазеленіло,
а тому на серці і тепло, і мило.

На 25 січня запланований всеукраїнський протест проти масштабної корупції у сфері дипломування моряків, яка, застерігають організатори акції, знищує морську галузь нашої країни.

У громадській організації «Українське об’єднання моряків» (Ukrainian Seafarers Union) повідомили, що мирні протести пройдуть в Одесі, Києві, Херсоні, Миколаєві, Ізмаїлі, Маріуполі, Очакові. Одесити та миколаївці планують навіть перекрити дороги. (Про попередні акції протесту та детальніше про вимоги працівників галузі «ЧН» розповідали у публікації «Морський бій сухопутним піратам». Див. номер за 12 листопада 2020 року.)

Чи чули ви, що за працевлаштування треба платити? Виявляється, що треба! Тільки не справжнім роботодавцям, а шахраям.

Шахраї розміщують вакансії. Заманюють людей привабливими умовами та відсутністю кваліфікації. Коли людина погоджуються на роботу, просять заплатити страховий внесок. Як результат — людина і без роботи, і без грошей.

Ірина Геращенко і Ярослав Железняк — найефективніші лідери фракцій у Верховній Раді 2020-го. Саме вони, свідчить аналіз, проведений Комітетом виборців України, найчастіше брали участь у голосуваннях, відвідували пленарні засідання, виступали з парламентської трибуни, подавали законопроєкти.

Найвищі показники роботи серед лідерів фракцій в Ірини Геращенко з «Європейської солідарності» та Ярослава Железняка з «Голосу». Найнижчі — у Вадима Рабіновича з «Опозиційної платформи — За життя», кажуть у КВУ.

Згідно з даними, опублікованими в січні 2021-го Центральною обсерваторією України, минулий рік був найспекотнішим за всю історію спостережень в українській столиці. Всього впродовж 2020-го у Києві побито аж 36 різних температурних рекордів, у тому числі 12 тільки в березні.

Як пише у статті для Atlantic Council (www.atlanticcouncil.org) член ради центру ініціатив у сфері довкілля «Екодія» Анна АКЕРМАН, 2020-й став рекордним з високих температур для всієї Європи, однак роль України як сільськогосподарської наддержави, що розвивається, робить її особливо вразливою до негативного впливу мінливого навколишнього середовища.

У квітні 2019 року Валентин Щегленко взяв у мене нтерв’ю, яке було надруковане в «Чорноморських новинах». Як чуйно й делікатно він «розкрив» мою душу! На жаль, талановитого журналіста і письменника не стало… Але залишилися книжки, подаровані мені його донькою.

Читаю нарис Валентина Петровича «Попередник великого Рентгена» вміщений у книжці «Твої імена, Україно!» (Роздільна, «Лерадрук», 2019). Видатний винахідник І.П. Пулюй подарував Рентгену сконструйовану ним лампу, яка випускала промені, здатні просвічувати тіло. Коли Рентген «відкрив» Х-промені, Пулюй написав йому листа, але відповіді не отримав. Цитую: «Приятель Пулюя Альберт Ейнштейн, звертаючись до українського фізика, так прокоментував цю подію: «Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, рутенійцями (українцями — В.Щ.) — яка культура, які акції?.. А за Рентгеном — уся Європа». Нещодавно був «ювілей» Рентгена і «Чорноморка» про це писала.

Може, й не всі знають, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй оголосила 2021-й Міжнародним роком овочів та фруктів.

Гендиректор Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Цюй Дуньюй закликав усі країни світу шляхом впровадження інновацій та передових технологій нарощувати стійке виробництво овочів та фруктів, інших продуктів харчування, які складають основу здорового способу життя. Він також зазначив, що пандемія коронавірусу змусила людство шукати нові шляхи в боротьбі з голодом та неповноцінним харчуванням. На думку очільника ФАО, всі країни світу мають розглядати Міжнародний рік овочів і фруктів як можливість удосконалити інфраструктуру та методи ведення сільського господарства і таким чином підтримати сільгоспвиробників. Адже цей напрямок виробничої діяльності може стати для них надійним джерелом прибутків.

До серйозних заходів готуються серйозно ж і заздалегідь. Ми теж сподіваємося, що 2021 рік буде прихильнішим за попередній (чого всім бажаємо!), тож плануємо і готуємо свої традиційні заходи, сподіваючись на краще.

Міжнародна доброчинна фундація «Українська хата» спільно із зацікавленими організаціями та меценатами з 2000-го проводить у Києві всеукраїнський фестиваль мистецтв «Майбутнє України — діти!».

16 січня набула чинності стаття 30 «мовного закону» про перехід сфери обслуговування на державну українську мову. А відтак у російських та проросійських пропагандистів того дня була не чудова сніжна та сонячна субота, а важкий робочий день, коли вчергове потрібно очорнювати Українську державу.

Про те, як саме мова сприяє відтворенню культури російськомовними громадянами, що проживають на території зарубіжних країн, російські соціологи визнають таке:

Зараз я практично не брала участі у мовних, м’яко кажучи, дискусіях. Всі мої дискусії на цю тему відбулися раніше. Але все-таки хочу написати кілька тез.

Країна мала майже 30 років, щоб зняти питання української мови з порядку денного назавжди. І не витягувати його кожного разу, як шулер витягує краплену карту із засаленого рукава. Всі оці загравання і вмовляння призвели до серйозних наслідків, які ми тепер маємо роз-хльобувати. Державна мова — це не привілей, не пільга, не нагорода. Це — функція, яка вимагає використання на всіх рівнях задля точності мови в державних, судових, прикордонних, митних, лікарняних, освітніх і так далі закладах. Це — аксіома, і нема смислу надовго на цьому зупинятися.

(Продовження. Початок у номерах за 6 і 14-16 січня)

…Пам’ятаєте, як Ви показували Ларисі батька крізь вікно вагона. Може, й справедливо. Тільки чомусь думаю, що людям завжди треба обох батьків. Поширена між жіноцтвом думка, що дитині не обов’язково знати батька — хибна, вона деградує нові й нові покоління і дуже швидко, по закону геометричної прогресії чи, ще краще, ланцюгової реакції. Плекати в людях байдужість до інших людей — це жах, шлях до моральної катастрофи. А людство в таких муках ішло до розумної цивілізації, хай би і до тієї ж сім’ї.

У Коржівцях я б донині жив більш-менш щасливо при тих же людях, при найгірших умовах, бо я терплячий. Але всі разом, рідні й чужі, чомусь мали за приємність знущатися з мене. Умови склалися нестерпні. І я поїхав, наперед знаючи, куди і на що, бо прирученого хижака ніколи не відпускають в те середовище, з якого його взято.

Побачив світ «Щоденник. 1933—1946» Василя Терентійовича Галяса, історика, бібліографа, який упродовж кількох десятиріч працював на кафедрі історії України Одеського університету ім. І.І. Мечникова. Видання підготовлене його дітьми — Олександром Галясом та Раїсою Краєвою і приурочене до століття (13 січня 2021-го) від дня народження батька.

«Щоденники заводить усякий громадянин, якщо тільки схоче. Наприклад, я веду щоденник з 1933 року. Мій щоденник нічим не відрізняється, але він цінний для мене. Можливо, що він зацікавить когось із моїх знайомих», — так записав у своєму нотатнику Василь Галяс 25 липня 1937-го.

Газета «Літературна Україна» на своїх шпальтах публікує фрагменти невиданої книжки українського класика Юрія Мушкетика «Жмут спогадів: принагідні записи з різних років».

Ось лише кілька міркувань цієї мудрої людини.

17 січня сповнилося 80 років ветеранові одеської журналістики Геннадієві Олександ-ровичу Проніну. З нагоди славного ювілею «Чорноморські новини» звернулися до колеги з проханням розповісти про найважливіші факти з його життя. Ось що він повідав:

— Самому не віриться, що вже стільки «нацокало», бо за календарем я — ще «довоєнний». Народився на Херсонщині. Війну пам’ятаю мало. Коли мама-фронтовичка потрапила у шпиталь, мене віддали до дитбудинку. Забирати сина мама приїхала інвалідом на милицях, але дітки — круглі сироти — мені заздрили…

Цьогоріч зима на Одещині подивувала справжніми морозами, що почалися напередодні Водохреща і досягли свого піку на саме свято, перетнувши поділку у 18 градусів! Погода вирішила порадувати нас відчутними мінусами. Та ще й сніжок випав. У такі дні після прогулянки хочеться прийти до теплої хати й зігрітися гарячим борщем, випити духмяного чаю.

А як же ті, хто живе просто неба? Як переносять морози птахи, вуличні тварини? А як безхатькам?

Минулого тижня в Ухані розпочала роботу група експертів ВООЗ, яким належить з’ясувати походження коронавірусу, що спричинив пандемію. Нагадаємо, спершу, 5 січня, Китай відмовив делегації у в’їзді, але, нарешті, дозвіл було отримано.

Що про коронавірус відомо вже зараз, що намагаються з’ясувати вчені, і як вони планують свою роботу — на ці інші запитання від ООН відповів керівник групи Пітер Бен Ембарек.