Розкрий обійми сонцю

Пропоную вашій увазі статтю-відгук на вище-згадану виставку, надруковану п’ять років тому на моїй авторській сторінці на сайті Одеської національної наукової бібліотеки. У ній — думки колег про творчість товариша по художньому цеху, їхні поради. Нині вони ще цінніші, бо декого з них уже нема серед нас, що ще раз засвідчує, яким крихким є наше життя, якими безпорадними ми є перед сліпим вироком долі.

Сонячна  палітра  Сергія  Лозовського

Яскравий представник сучасної одеської школи живопису, випускник художньо-графічного факультету, старший викладач ПНПУ ім. К.Д. Ушинського Сергій Лозовський порадував поціновувачів мистецтва черговою імпрезою.

У невеличкому, камерному, світлому просторі галереї «Трикутник» представлено більше 30 робіт майстра, таких, що випромінюють енергетичний бадьор спекотного Півдня. Метафорична назва виставки — «Блакить небес і золото землі» — є цитатою із твору Максиміліана Волошина. Когось надмірність сонця розслабляє, а от Сергія — лише тонізує і надихає. Його емоційне і безпосереднє сприйняття, енерговипромінююча живописна система, що склалася не без впливу його іменитого наставника Валентина Захарченка, продовжує кращі традиції одеської школи. Слід зазначити, що це лише третя персональна виставка митця, хоч багато його робіт знайомі глядачеві за альбомами ООО НСХУ та груповими виставками, у яких Сергій — незмінний учасник.

Катя Македонська, офіційний голос галереї, попросила висловитися про колегу голову Одеської спілки художників Анатолія Горбенка.

— Таких художників, як Сергій Лозовський, мені завжди дуже приємно представляти як у рідному місті, так і під час столичних виставкомів, — відзначив Анатолій Олександрович. — Щоб презентувати Одесу, я незмінно включаю у колекцію картини Сергія. Таких яскравих, цілеспрямованих, енергійних та енергетичних майстрів, послідовників реалістичної південної школи живопису у нашій багаточисельній організації ледве набереться два десятки…

Власну оцінку творчості С. Лозовського висловив директор арт-галереї, викладач художньо-графічного факультету Дмитро Величко:

— Лозовський не шукає натхнення, він здатний самовіддано трудитися і готовий своїм досвідом ділитися з молоддю. Його дуже люблять, до нього тягнуться наші студенти.

Додамо: і поважають колеги. Детально охарактеризувала творчість Сергія Лозовського професорка Ольга Тарасенко; немало теплих слів сказала на адресу автора виставки педагог, мистецтвознавець і художниця Анна Носенко.

Не так часто на одеських вернісажах можна побачити відомого українського і російського живописця Степана Химочку (м. Химки, РФ). Старійшина одеської реалістичної школи, вихованець Тетяни Яблонської і Діни Фруміної, він знаний своєю вибагливістю:

— Мені відомі твори цього живописця, хоч до сьогодні я особисто з ним не був знайомий. Дуже грамотний, сумлінний художник. Він любить те, що робить, у нього прекрасна академічна система, переконливе тональне рішення. Експозиція вдалася, у ній багато світла, відчуття Півдня. Але стосовно системи, то ще рано зупинятися, хотілося б, аби він почекав із формулами, знайшов нові, не відомі до цього підходи.

Організатор багатьох пленерів, графік Анатолій Кравченко також охоче прокоментував виставку:

— Мені доводилося бувати у ситуаціях, коли Сергій писав краєвиди Коблєвого, Кароліно-Бугаза, Сичавки з її баркасами. Свого часу він бував з нами у Криму, а нещодавно — в Кіровограді. Він пише довго, прямо з натури, без етюдів, однак у його творах зберігається перше враження і водночас присутнє узагальнення деталей.

На виставці можна було бачити багато юні, серед якої — вихованці вже згаданого В. Захарченка. Варвара Гаврилюк, молодий живописець, не приховувала свого захвату від побаченого:

— У роботах Сергія Лозовського, написаних переважно на сонці, дуже соковиті кольори, насичене повітря і завжди піднесений настрій!

Яскравість та інтенсивність фарб, обмеження в колористичній палітрі напівтонів приписують Півдню, хоча заради справедливості слід визнати, що Закарпаття й Львівщина, які не втратили зв’язок з народним мистецтвом, також насичують свої полотна кольо-ром. Уродженець міста Рівного Сергій Лозовський у своїй творчості поєднав народну відкритість кольору і південний інтенсивний імпресіоністичний пленеризм, що, зазначимо, притаманне багатьом одеським митцям.

— Для мене часовий фактор не є важливим, — пояснив автор. — Якщо необхідно писати сто сеансів, то наполегливо це робитиму, навіть якщо для завершення картини у пошуку відповідного стану природи доведеться чекати впродовж року… Захоплення мистецтвом мені передалося від діда — викладача художнього училища, і бабусі, яка займалася ткацтвом. З дитинства пам’ятаю мішки з фарбованою вовною різних пропорцій, яку мені доводилося змішувати (чим не палітра!). Можливо, не випадково моя супутниця по життю займається гобеленом. Тепер я розумію, звідки у мене любов до кольору… Мотиви моїх пейзажів охоплюють широку географію. На загал, мені хотілося дати назву цій виставці «На Вкраїні милій», — резюмував художник.

Володимир КУДЛАЧ.

П.С. Ідучи цими днями пустинним коридором майстерень на Фонтані, згадав про раніше висловлену ідею підготувати альбом «Майстри з одеського Фонтану», куди увійшли б твори тих художників, які творять чи творили у цих майстернях у полоні натхнення, віддавши данину шани таким прекрасним живописцям, як світлої пам’яті Валентин Філіпенко, Василь Понікаров, Федір Кравчик і тепер, донедавна сповнений творчих задумів, Сергій Лозовський…

В.К.