Місія коштом пенсіонерів?

Міністерка пояснила заяву Смілянського тим, що через підвищення рівня мінімальної заробітної плати зростуть і видатки «Укрпошти»: «Їм треба підвищувати зарплати, і він хоче якось знайти ресурс, який покриє це підвищення зарплат. Але не коштом пенсіонерів! Для мене це дуже принципово. Я вважаю, що той ресурс, який є в бюджеті Пенсійного фонду, повинен іти винятково на підвищення пенсійних виплат. Це найголовніше».

Цими днями пресслужба національного поштового оператора оприлюднила таку інформацію: «Укрпошта» продовжить дію поточного договору з доставки пенсій у січні та лютому за тарифами 2020 року і продовжить обговорення нових тарифів на 2021 рік. Цю пропозицію прийняв Пенсійний фонд України. Завдяки такому кроку пенсіонерам протягом двох перших місяців 2021-го будуть виплачені та доставлені пенсії за звичним графіком. А всі учасники процесу — Пенсійний фонд України, Міністерство фінансів та Міністерство соціальної політики — отримають час на вироблення системного рішення щодо тарифів на виплату та доставку пенсій, яке вже запропонувала «Укрпошта».

Пан Смілянський, який, за доступними для ЗМІ даними, отримував цьогоріч понад 1,86 мільйона гривень зарплати щомісяця (!), свої претензії до держави (щодо збитковості доставки пенсій у 2021-у) пояснював на власній фейсбук-сторінці так: «Після перегляду мінімальної зарплати тільки в частині ЄСВ «Укрпошта» заплатить на 500 мільйонів гривень більше, ніж у 2020-у, не рахуючи витрат на підвищення зарплат. Тому, якщо питання не буде вирішене позитивно, «Укрпошта» буде змушена припинити доставку пенсій з 1 січня».

А далі, зауважує-бідкається пресслужба відомства, «мінімальна зарплата українців збільшувалася втричі швидше за останні 15 років, ніж пенсія, і відповідно відсоток надходжень від Пенсійного фонду за послуги доставки не покриває витрат «Укрпошти». При цьому 70% витрат «Укрпошти» йде на оплату праці співробітників, із яких 80% — це зарплати виробничого персоналу, а саме листонош, операторів, сортувальників, водіїв».

Тут, мабуть, варто процитувати вже дещо призабутий коментар пана Смілянського телеканалу «Україна.24», в якому він сказав: «Моя зарплата прив’язана до зарплати листоноші, тому це 200 разів мінімальна зарплата... 836 тисяч гривень на місяць». А це без доплат, премій, всіляких інших коефіцієнтів, які, відповідно до законодавства, доплюсовують до «голої зарплати» посадовців тих підприємств та організацій, що пов’язані з державою, кругленькі суми. Принаймні, на самому старті обчислення «винагороди за працю» — це вже «200 разів мінімальна зарплата»…

У тому ж інтерв’ю (детальніше — тут: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2880061-gendirektor-ukrposti-moa-zarplata-privazana-do-zarplati-listonosi.html) пан Смілянський заявляв: «Я за те, щоб усе в країні було чесно. Мені дивно, що за 25 років жоден держслужбовець не скаржився на зарплату. Тобто в країні ставало гірше, в Кончі-Заспі ставало краще, але ніхто ніколи не скаржився на зарплату». На уточнення, чому саме така сума зарплати, гендиректор «Укрпошти» пояснив: «Це установлена постанова Кабінету Міністрів України, як розраховується зарплата державних підприємств, відповідно до розміру державних підприємств. Там має значення виручка, обсяг і кількість працівників».

Нагадаємо, керівництво «Укрпошти» у 2018 і 2019 роках фактично в ультимативній формі вже порушувало питання про збитковість тарифів на доставку та виплату пенсій. У 2019-у, аби розв’язати конфлікт і не залишити літніх людей заручниками поштово-державних «розбірок», за надання послуг із виплати та доставки пенсій і соціальних допомог у 2020-у «Укрпошті» погодилися відшкодовувати: у місті — 1,15% від суми відповідної виплати, у селі та селищі міського типу — 2,3% (до того тариф на цю послугу не змінювався із 2004 року і становив у місті 0,79 %, у селах та селищах міського типу — 1,56 % від суми виплати).

Утім, можна не сумніватися, що пан Смілянський, як це вже не раз бувало, свого таки не упустить: якщо не вдасться вирішити проблеми «Укрпошти» коштом пенсіонерів чи держави, то зробить це шляхом підвищення тарифів на доставку друкованих ЗМІ чи інші справді соціально значущі послуги, аби лише залишатися у парадигмі позитивного балансу між виручкою підприємства і кількістю його працівників.

І річ тут не в зарплатах листонош, операторів, сортувальників, водіїв, а в окладах-преміях-надбавках поштових управлінців. А вони, як уже мовилося, вимірюються сотнями тисяч…