Вільні, толерантні і... незахищені

ПРООН разом із партнерами вже втретє проводить масштабне дослідження щодо прав людини в Україні, але вперше — в умовах глобальної кризи, спричиненої пандемією. Це безумовно вплинуло на результати опитування, зафіксувавши низку змін. Зокрема, серед позитивних тенденцій можна назвати готовність відстоювати свої права й толерантніше ставлення одне до одного.

«Пандемія COVID-19 торкнулася абсолютно всіх і змусила людей переглянути свої погляди та ставлення до інших. У подоланні глобальної кризи важливу роль відіграють толерантність та повага до прав людини. Саме вони зможуть наблизити Україну до реалізації Цілей сталого розвитку та Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року», — зазначила менеджерка проєкту ПРООН «Права людини для України» Світлана Колишко.

Порівняно з опитуванням 2018-го цьогорічні результати свідчать про те, що переконаність у необхідності обмежувати в правах певні соціальні групи дещо зменшилася. Йдеться, зокрема, про колишніх засуджених (–3,8%), представників ЛГБТКІ+ спільноти (–3,2%), наркозалежних (–1,8%), безхатьків (–1,8%), людей із непопулярними політичними поглядами (–1,6%) та ромів (–1,4%).

Українці оцінили рівень до-тримання прав людини в країні як нижче середнього. Так, за п’ятибальною шкалою дотримання культурних прав було оці-нене у 3,2 бала, політичних (право обирати владу та бути обраним, створювати політичні партії та громадські об’єднання, свобода мирних зібрань тощо) — у 3,1, основоположних (право на життя, особисту свободу, свободу слова тощо) — у 2,9, екологічних, соціально-економічних прав — у 2,5 бала.

Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду «Демініціативи» імені Ілька Кучеріва, зауважив, що в цілому цьогорічна оцінка щодо дотримання різноманітних прав дещо покращилася порівняно з результатами опитувань у 2016-у та 2018-у. «У 2020 році респонденти оцінили дотримання політичних та культурних прав вище, аніж під час попередніх опитувань. Проте більшість оцінок все одно залишаються низькими: дотримання соціально-економічних та екологічних прав оцінюється респондентами значно нижче умовно задовільного рівня», — зазначив він.

Криза змусила українців й активніше захищати свої права. Частка респондентів, які намагалися захистити свої права, зросла із 42% у 2016-у до 60% у 2020-у. Побільшало і тих, кому вдалося успішно відстояти свої права, — із 15% у 2016-у до 19% у 2020-у.

Втім, окрім правових механізмів захисту, як-от звернення до суду (16%), українці продовжують використовувати неофіційні шляхи вирішення питань, зокрема звернення до родичів або пошук потрібних знайомств (15%).

У 2020 році змінилося ставлення українців і до самосуду. Зараз 60% опитаних вважають його неприпустимим у будь-якому випадку, тоді як у 2016-у так думали лише 50%. Водночас із 2016-го суттєво зменшилася частка респондентів, готових виправдати самосуд за певних обставин, а також тих, хто розцінює його як єдиний можливий спосіб захисту прав.

Згідно з даними опитування, 85% українців за цей рік не брали участі у жодній акції протесту, навіть у соціальних мережах. Для 25% найефективнішим засобом захисту прав людини є розголос справи у ЗМІ, а 22% вважають, що таких засобів нема.

«Хоча кількість людей, які підтримують самосуд, зменшилася, однак практично половина українців абсолютно не вірить у державні механізми захисту. Це свідчить про те, що криза правоохоронних і судових органів триває. Слабкі механізми захисту й зневіра призводять до падіння активності громадян, коли йдеться про захист їхніх прав. Це може мати негативні наслідки, адже ситуація у правозахисній сфері покращується лише в тих країнах, де люди борються за свої права», — підкреслив експерт Центру прав людини ZMINA Володимир Яворський.

Загальнонаціональне опитування, присвячене темі прав людини в Україні, проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва протягом 6—19 жовтня 2020-го. Загалом було опитано 2002 респонденти методом «віч-на-віч» за вибіркою, що репрезентує доросле населення (за винятком непідконтрольних уряду України територій) за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,2%.