№ 95 (22213) четвер 10 грудня 2020 року

«Якщо прибрати з історії всю брехню, це не означає, що залишиться лише правда. В результаті може взагалі нічого не залишитися», — жартував з історії та істориків польський письменник Станіслав Єжи Лец. І мав усі підстави для іронії. Переписування історії з оглядкою на кон’юнктуру стало настільки звичним, що часом складно зрозуміти, де закінчується наука і починається пропаганда.

У 2013 році відома британська історикиня Маргарет Макміллан написала книжку «Війна, яка покінчила з миром». У ній авторка аналізує не події, а ідеї, почуття, рішення, які призвели Європу до катастрофи — Першої світової війни.

Майже 12 годин знадобилося новообраним депутатам обласної ради, щоб 4 грудня лише розпочати перше пленарне засідання.

Нагадаємо, хто з місцевих осередків політичних партій на виборах подолав 5% бар’єр та увійшов до складу депутатського корпусу обласної ради. Загалом їх 84. А конкретніше це: «Опозиційна платформа — За життя» — 24 депутати, «Слуга народу» — 16, «Довіряй ділам» — 11, «Європейська солідарність» — 10, «За майбутнє» — 10, ВО «Батьківщина» — 7 і «Партія Шарія» — 6.

Із виступу Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша в Колумбійському університеті (Нью-Йорк)

Людство почало війну проти природи. Це самогубство. Природа завжди відповідає на удар, і робить вона це зі зростаючою силою і гнівом.

Руйнується біологічне різноманіття. Мільйон видів — під загрозою зникнення. Екосистеми зникають на наших очах. Пустелі розширюються. Водно-болотні угіддя висихають. Щороку ми втрачаємо по 10 мільйонів гектарів лісу. Океани страждають від перевилову ресурсів і задихаються від пластикових відходів. Вуглекислий газ, який вони поглинають, підкислює моря. Коралові рифи знебарвлюються і вмирають…

Були різні часи, але такого безладу і такої зневаги до людей, як сьогодні, за свої 80 прожитих літ я ще не бачила.

Хто заперечить, що пошта, як і клуб та школа, завжди були осередком життя на селі, а поштарки — цю досить тяжку професію практично стовідсотково взяли на себе жінки — людьми авторитетними й бажаними в кожному домі?!

Чому не можна дарувати ворогу ідеологічну зброю, залишаючись в окопах з берданками і трьохлінійками

Сьомий рік триває війна. Військові добре знають, що «Точка-У» — це ефективна сучасна зброя, неодноразово використана ЗСУ в боротьбі з окупантами. У заголовку вжито у переносному значенні. Нижче Поясню детальніше.

Приводом для написання статті став пост у ФБ патріотичної вчительки з Одещини про те, що її колеги у школі жодним словом не згадали про Голодомор, зате потім дружно святкували «Дєнь матєрі» — в унісон, тобто одночасно, з імперцями. Не українське свято — те, що в травні, а саме російське, листопадове. Що тут скажеш? Україн-ський світ так і не став для них своїм. Російський — значно ближчий. І причини відомі. У цих маленьких проросійських резерватах, по яких імперія колись пройшлася ґрунтовніше, все українське завжди було чимось негативним. Розмовляєш мовою цієї землі — значить, ти або селюк, або «бендера». І перше, й друге є своєрідним тавром непрестижності. Згадане село — поряд із Придністров’ям, а Росія туди недаремно гроші вкладала...

Як на мене, не буває щасливішої людини, ніж та, котра зуміла знайти своє покликання у житті. І не має особливого значення, в якій сфері воно проявилося: у мистецтві, медицині, сільському господарстві чи в інших важливих напрямках людської діяльності. Головне тут — щоб виконувана робота приносила задоволення тобі і користь суспільству.

Саме так склалося у житті героя цієї оповіді — капітана Вадима Івановича Сінкевича. Ми не були знайомі особисто, але саме про цього воїна-достойника мені порекомендував написати військовий комісар Доброславського територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковник Олег Іванович Номеровський. «Військова служба — це його покликання», — запевнив військком.

Реформа системи освіти, що поступово реалізується в Україні, вимагає творчого оновлення всіх її ланок, зокрема й музейної справи. Сучасний шкільний музей (а таких у країні понад три тисячі) повинен стати одним з ефективних засобів навчання, розвитку і виховання молоді у процесі вивчення історії та культурної спадщини України, загальнолюдських цінностей, їх збереження, використання, примноження.

Досягненню цієї мети сприятиме розробка і впровадження науково-методичних засад музейної педагогіки, краєзнавства, що ґрунтуються на перевіреному практикою історичному та сучасному досвіді музеїв загальноосвітніх закладів. Одним із завдань педагогічного колективу школи, де є музей, — якомога ефективніше використовувати його експозиції у навчально-виховній роботі з учнями.

(Продовження. Початок у номері за 3 грудня)

Дружина перша, дружина друга

Зберігся і єдиний лист від Нюти Черанівської — до Інни Кравченко-Педи, сестри поета. Написаний уже в повоєнні роки, з Ленінграда в Україну. Очевидно, це відповідь на лист Інни Михайлівни, в якому вона розповіла колишній невістці про важкі втрати їхньої родини під час війни — загибель батьків, брата Юрія, а також про свій намір видати посмертну збірку Панька.

За словами начальника штабу Міністерства оборони Великобританії Ніка Картера, до 2030 ро-ку близько чверті всієї армії країни становитимуть не солдати, а автоматизовані системи і роботи.

За його словами, кібернетичні і космічні технології дедалі більше адаптуються до традиційних військових завдань у повітрі, на суші та на морі, і тільки-но ці системи будуть протестовані — відбудеться різка модернізація збройних сил.

Музика була її життям,  консерваторія — рідним домом, а в Одеському національному театрі опери та балету вона не пропускала практично жодної прем’єри — завжди сиділа у ложі зліва від сцени. І це зрозуміло, бо ж на сцені виступали її учні, яких виховала не одне покоління.  У перерві біля неї завжди юрмилися солісти і музиканти, аби почути професійні поради чи зауваження метра…

6 грудня на  92-у році життя відійшла у засвіти народна артистка України, завідувачка кафедри сольного співу Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової, професорка Галина Анатоліївна ПОЛІВАНОВА.

Учені з Університету Монаша в Австралії розробили систему біонічного зору Gennaris, здатну відновити зір у повністю сліпих людей, повідомляє Daily Mail.

Науковці пояснили: щоб відновити зір, людям імплантують «біонічне око». Камера, вмонтована в нього, передаватиме сигнали в мікропроцесор, а той відправлятиме отримане зображення безпосередньо в мозок. Система біонічного зору Gennaris здатна обходити пошкоджені зорові нерви, які блокують сигнали, що посилаються від сітківки до «центру зору» мозку.