Українська старшина з Одеського піхотного

Після відкриття училище розташовувалося на вулиці Канатній у колишніх «Сабанських казармах». У 1876-у для нього звели новий корпус — на початку Малофонтанської дороги (зараз — Французький бульвар). Із 1902-го воно складалося з двох спеці-альних класів та одного спільного. У спеціальних класах навчалися юнаки після закінчення 6-го класу гімназії, а в спільному — військові за скеруванням військових частин. Наказом по військовому відомству з 1 вересня 1910-го Одеське піхотне юнкерське училище було перейменоване в Одеське військове училище, без зміни діючих штатів. Напередодні Першої світової війни заклад складався із чотирьох рот, налічував 400 штатних юнкерів і 35 понадштатних; серед 22 офіцерів були начальник училища, інспектор класів та його помічник, чотири ротних командири, вісім молодших офіцерів, ад’ютант, завідувач господарства, скарбник, три офіцери, прикомандировані для викладання військових наук, та один штатний викладач. Девіз училища «Один — за всіх і всі — за одного!».

У січні 1918 року «об’єднаний ударний загін», сформований з юнкерів Одеського військового училища і 1-ї та 2-ї одеських шкіл прапорщиків, брав активну участь у боях з більшовицькими повстанцями і червоногвардійцями. Оточені більшовиками, юнкери дали рішучий опір, але зазнали значних втрат. На третій день боїв за наказом начальника училища юнаки залишили будівлю свого навчального закладу, пробилися через охорону червоної гвардії і розійшлися малими групами та поодинці. Хтось — по домівках, частина перейшла до гайдамаків, а хтось рушив на Дон, де збиралися проросійські сили. В деяких джерелах мовиться про те, що із січня 1918-го училище припинило своє існування. Але документи доводять, що його начальник — генерал-майор О.І. Кислов — залишився начальником пішої юнацької військової школи на базі піхотного училища і був призначений членом Військово-наукового комітету Головного штабу і членом Комісії з організації військових шкіл та академій в Україні. Разом з ним продовжували навчання вже майбутні українські старшини й частина штатних офіцерів училища.

Серед випускників Одеського піхотного було багато знаних людей. Зокрема, два міністри оборони Болгарії — Георгій Вазов та Данаїл Ніколаєв, перший російський полярний льотчик Ян Нагурський, один з кращих асів Першої світової Павло Агеєв, український актор Панас Саксаганський, латвійський письменник Андрій Пумпур…

Багато випускників брали участь у російсько-турецькій війні 1877—1878 років, російсько-японській та Першій світовій війнах. 122 вихованці склали голови у російсько-турецькій війні 1887—1888 рр. (17 осіб), Китайському поході 1900-го — (двоє), російсько-японській війні 1904—1905 рр. (103). Їхні прізвища були вигравірувані на меморіальних дошках біля входу до училищної церкви. Після жовтневого перевороту дошки, на жаль, не збереглися.

Доля багатьох офіцерів, які брали участь у Першій світовій та громадянській війнах, залишилася невідомою. Про тих, хто здійснив визначні подвиги і був нагороджений царським урядом, можна знайти невеличкі повідомлення. Про історію училища розповідали одеські краєзнавці та історики Ю. Парамонова, Е. Краснова, А. Дроздовський та П. Цаудер.

Автор цих рядків у 1916-у до 150-ліття заснування закладу видав брошуру «Випускники Одеського піхотного училища — старшина Армії УНР», де подано відомості про 26 його випускників, які брали участь у Визвольних змаганнях за незалежність України в 1917—1921 роках у складі збройних сил Української Держави та Української Народної Республіки. Продовживши пошуки, на сьогодні вдалося встановити більше сімдесяти прізвищ випускників та офіцерів-викладачів училища, які боронили Україну в ті часи.

Ось їхні прізвища та військові звання:

Абаза Володимир Миколайович — підполковник,

Андріанов Павло Маркович — полковник,

Архипович Микола Георгійович — генерал-хорунжий,

Безручко Марко Данилович — генерал-хорунжий,

Билім-Колосовський Семен Петрович — генерал-хорунжий,

Бочковський Микола Андрійович — генерал-хорунжий,

Брилкін Олександр Дмитрович — полковник,

Васильєв Віктор Михайлович — полковник,

Волгаєв Григорій Миколайович — підполковник,

Воробйов Микола Васильович — полковник,

Гандзюк Яків Григорович — генерал-майор,

Глинський Володимир Євгенович — полковник,

Годзиківський Іполит Якович — командир дивізії,

Желеховський Володимир Іполитович — полковник,

Жеребний Теодор Захарович — сотник,

Жуківський Олександр Тимофійович — полковник,

Завіша Володимир Інокентійович — підполковник,

Загородній Михайло Андрійович — підполковник,

Змієнко Всеволод Юхимович — генерал-хорунжий,

Золотар-Золотаренко Михайло — сотник,

Калінін Костянтин Олексійович — командир повітроплавного загону,

Каплистий Макар — майор,

Капустянський Микола Олександрович — генерал-полковник,

Кирпа Яків — хорунжий,

Кислов Олександр Ілліч — генерал-хорунжий,

Кисляков Володимир Михайлович — полковник,

Колесників Михайло Михайлович — полковник,

Комельков Олександр Антонович — сотник,

Коноників Михайло Михайлович — полковник,

Копилів (Копилов) Іван Михайлович — сотник,

Косяченко Олексій Іванович — полковник,

Кузьмінський Олександр Хомич — генерал-хорунжий,

Кушелевський Олександр Валер’я-нович — підполковник,

Кущ Віктор Максимович — генерал-хорунжий,

Лебедів Михайло Васильович — генерал-хорунжий,

Левченко Семен Георгійович — майор,

Лимаренко Данило Павлович — підполковник,

Лігнау Олександр Георгійович — генерал-хорунжий,

Мазуренко Марко Єрофійович — генерал-хорунжий,

Малявський Борис Миколайович — поручник,

Масляний Антін Павлович — генерал-поручник,

Матюшков Олександр Михайлович — підполковник,

Меньшов Орест Володимирович — генерал-хорунжий,

Морозевич Іван Антонович — начальник штабу дивізії,

Новичевський Андрій Степанович — підполковник,

Очеретько Митрофан Михайлович — підполковник,

Панкєєв Микола Петрович — полковник,

Петренко Петро Тихонович — підполковник,

Півенштейн Андрій Іванович — підполковник,

ПорохівськийГнат Єрмилович — полковник,

Приходько Михайло Васильович — полковник,

Пузицький Антін Олексійович — генерал-хорунжий,

Ротгольц Сергій Давидович — генерал-хорунжий,

Сафонов Яків Васильович — генерал-майор,

Свенціцький Олександр Миколайович — підполковник,

Секрет Михайло Федорович — підполковник,

Соловей Дмитро Никифорович — сотник,

Сологуб Сергій Пименович— підполковник,

Стеллецький Борис Семенович — полковник,

Стопкевич Дмитро Келестинович — полковник,

Стрілець Іван Федорович — хорунжий,

Суходольський В’ячеслав Володимирович — полковник,

Тарло Борис Павлович — полковник,

ТолмачовКасьян Васильович — підполковник,

Удовиченко Михайло Дмитрович — підполковник,

Ушаков Олексій Никифорович — генерал хорунжий,

Феденяк-Білинський Іван Федорович — генерал-хорунжий,

Чарковський Іван Платонович — осавул,

Черемисинов Володимир Михайлович — полковник,

Шепель (Шепеленко) Володимир Павлович — генерал-хорунжий

Шулай Михайло Мусійович — полковник

Ярошенко Микола — хорунжий.

Я зібрав свідчення і про випускників Сергіївського артилерійського училища, двох одеських шкіл прапорщиків, а також про випускників університету та про громадських діячів, уродженців Одещини, які брали участь у боротьбі за Україну, й готую матеріали для нової книги.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
член Національної спілки краєзнавців України.