Сімейний музей Марчуків

Сьогодні, на початку ХХІ століття, ми інколи подумки прагнемо перенестися в далеку минувшину, щоб осягнути, зрозуміти значення подій, які тоді відбувалися, з’ясувати їхній вплив на сучасність. Можливо, саме з цих міркувань і створили Марчуки на території власної садиби музей старожитностей. На запитання, звідки в нього виникло таке захоплення, Федір Володимирович відповів, що любов до збирання предметів минувшини йому ще з дитинства прищепила мати, яка почасти й сама цим займалася. З роками Федір присвятив себе будівельній справі, що допомагала йому і в облаштуванні майбутнього музею.

У домашній культурно-просвітницький простір — потрапляєш, щойно ступиш два-три кроки цим привітним обійстям. Уже, по суті, на вході вас зустрічають композиції зі старовинних глечиків, іншого посуду та предметів далеких років. Поруч з будинком — змайстрована господарем величезна дерев’яна гойдалка, а навколо нього, наче на картині художника, тішать око дбайливо доглянутий гайок, у якому ростуть берези й сосни, і гарно облаштовані клумби з квітами та декоративними кущами. Усе оформлено колоритно, зі смаком.

Це, так би мовити, надвірна частина музейного простору. Заходимо у просторе приміщення літньої кухні. Уже з першого погляду помічаєш, скільки тут докладено праці, аби воно відповідало своєму призначенню! В експозиціях — як давні, так і ближчі до наших часів ужиткові предмети. Ось посеред кімнати стоїть прадавній великий дерев’яний стіл, а на ньому — така ж стара ваза зі стиглим пшеничним колоссям. Чільне місце, як і належить, займає піч з казанками різних розмірів. Поруч, як годиться, — рогач. На стінах — полички, заповнені розмаїтим знаряддям хатнього користування: глиняний і дерев’яний посуд, маслобійка, праски, терези, перші годинники... Неподалік бачимо ткацький верстат, військове спорядження та багато чого іншого, що становить нині неабияку цінність, бо де ще таке зустрінеш?!

Теплі, йому тільки відомі, спомини навівають господареві музею розвішані на стінах вишиті бабусею й матір’ю картини та рушники. На підлозі — експонати побільших розмірів: бабусина скриня, ступа, ножна швейна машинка, різноманітні знаряддя праці та ще безліч всіляких речей. Почесне місце у музейній колекції Марчуків посідає великий старезний грамофон.

Деякі експонати Федір Володимирович і досі використовує за призначенням. Зокрема, у вільний час усі члени великої родини, зібравшись разом, вмикають програвач і слухають улюблені музичні твори, записані на платівках, яким літ та літ.

Звичайно, у музейній колекції Марчуків є чимало предметів з родинного спадку, а є й придбані господарем чи подаровані родичами, знайомими.

Є у пана Федора й плани на майбутнє, які передусім стосуються поповнення музею новими експонатами. А ще чоловік мріє про створення Доброславського селищного історико-краєзнавчого музею, до якого міг би подарувати чимало різних старовинних предметів і надати посильну допомогу в його облаштуванні.

Непомітно добігли кінця оглядини цього дещо незвичного сімейного культурно-просвітницького закладу. Федір Володимирович уже звик до частих відвідин його музею численними групами учнів місцевої школи, односельцями, родичами та знайомими з інших сіл і міст, які, зазвичай, занурившись в атмосферу минувшини, не поспішають його полишати.

Особисто я, після всього побаченого, проникся гордістю за людину, яка у наш непростий час цілком безкорисливо зберігає і примножує старожитності, робить усе від неї залежне, щоб і наступні покоління знали й шанували безцінні надбання далеких предків.

Іван РАФАЛЬСЬКИЙ.
смт Доброслав.