Народжений у серці Одеси
Важливе документальне відкриття із життєпису Всеволода Змієнка
Завдяки цілому грону науковців та громадських активістів останніми десятиліттями повернено зі штучного забуття багато видатних українських історичних постатей.
Частково вдалося увічнити ці постаті шляхом присвоєння їхніх імен назвам вулиць українських міст, хоча часто далеко не в такому обсязі та не у центральних районах, як на це вони, безперечно, заслуговують. Зокрема, в Одесі існує скромний провулок, названий на честь видатної історичної особи — Всеволода Змієнка, людини, що займає особливе місце у пантеоні українських діячів нашого міста. Йдеться про постать вояка, фахового офіцера, який виявив свою мужність уже під час першого свого бойового досвіду на полях Першої світової війни, а в 1920—1930-х роках належав до провідних діячів української еміграції у Польщі, очолював українську антикомуністичну розвідку.
Особливу славу В. Змієнку приніс ювілейний 1920 рік. Тоді, у серпні 1920-го, Шоста січова стрілецька дивізія армії Української Народної Республіки під командуванням В. Змієнка та його друга, бойового побратима Марка Безручка, у союзі з польською армією, зупинила комуністичні орди С. Будьонного під Замостям. Сьогодні ці події посідають вагоме місце в національній пам’яті польського народу, бо є частиною так званого «Дива на Віслі», коли більшовицька армія була відкинута і, таким чином, Леніну не вдалося реалізувати свої марення про «всесвітню революцію», що, безумовно, докорінно змінило історію Європи та решти світу. Ці події містять у собі великий потенціал для сучасного українсько-польського союзництва в умовах загрозливих викликів для наших народів з північного сходу. Але й нині слід усвідомлювати всю правдивість написаних В. Змієнком на початку 1920-х слів на основі свіжих тоді ран: «союз між державами не укладається заради гарних очей, або задля симпатії, лише на підставі реальних відносин та економічних вигод».
Хоча одеситам нав’язується розкручений до небес культ І. Бабеля, учасника тих подій, але у складі бійця будьоннівської, комуністичної армії (слід віддати належне письменникові: непривабливу діяльність своїх спільників він чудово описав у щоденнику, але більшість мало обізнана з цими текстами), для українців Одеси, починаючи з 1990-х і до сьогодні, постать
В. Змієнка надважлива передусім тісним зв’язком офіцера з нашим містом: тут він навчався у військовому училищі (нині — будинок на розі Французького та Італійського бульварів), тут у 1917—1918 роках розбудовував українську армію, воював проти комуністів, тут народилися троє його дітей. За всієї вагомості цих фактів, людська свідомість, традиційні погляди так влаштовані, що надають надважливого значення місцю народження діяча. І в цьому плані постать В. Змієнка має великий символічний сенс — у спогадах його доньки Галини (відома громадська діячка у Канаді, у 1992-у брала участь у переданні символів української державності від уряду УНР в еміграції на чолі з М. Плав’юком президентові Л. Кравчуку у Верховній Раді), а відтак і в більшості довідників, праць істориків вказано, що він народився 16 жовтня 1886 року в Одесі у родині нащадка козаків, військового, згодом учителя Юхима Юхимовича Змієнка та вчительки Агрипіни Змієнко. Проте, за всієї поваги до мемуарних джерел, вони не можуть бути визначальними. Бо маємо багато прикладів свідомих та несвідомих перекручень.
Дотепер бракувало підтвердження цього важливого біографічного факту метричними, актовими свідченнями, що можуть містити архівні фонди. Метрики завжди додають й деяку супутню цікаву інформацію, наприклад, щодо обставин народження, місця проживання, зв’язків. У цьому сенсі щодо В. Змієнка бракувало не лише актового, архівного, метричного підтвердження його «одеськості» від дня народження, а й інших свідчень про його перші роки. Відсутність таких чітких даних відчувалася у наявній історичній літературі, де поряд з 1886-м циркулював як дата народження В. Змієнка й 1884 рік, що породжувало певні сумніви.
На щастя, маємо такий, без перебільшення, «клондайк», як Державний архів Одеської області. За люб’язного сприяння його співробітників мені пощастило виявити метричний запис про народження Всеволода Змієнка, який тривалий час вислизав від дослідників. У метричній книзі Петропавлівської церкви Одеси за 1886 рік вказано, що 16 жовтня народився хлопчик Всеволод у родині відставного поручика Юхима Юхимовича Змієнка та законної дружини його Агрипіни Назарієвої. Хресними батьками дитини значаться спадковий почесний громадянин Григорій Іванович Панков і вдова відставного офіцера Євдокія Адріановна Єфімова. З’ясувати, яке значення відігравали ці особи у житті родини Змієнків та самого Всеволода — справа майбутнього. Нагадаємо, що Петропавлівська церква, споруджена видатним архітектором Францем Боффо (автором Великих (Потьомкінських) сходів та Воронцовського палацу), на початку ХІХ ст. була однією з найбільших та найстаріших церков Одеси. Розташовувалася на Молдаванці, передусім на тому місці, де нині загальноосвітня школа №10. Церква була зруйнована комуністами на початку 1930-х.
Отже, з цієї лаконічної інформації ми отримуємо ілюстрацію до перших кроків життя
В. Змієнка, про його родинне коріння, місце проживання, що в самому серці Одеси. Судячи з того, що місцем хрещення його брата Володимира у 1894 році була вже Успенська церква, родина згодом переїхала ближче до центру. Сам же В. Змієнко зі сім’єю, як відомо зі спогадів його доньки, мешкав поблизу Французького бульвару. Відтак з досить непевного поля мемуарних свідчень тепер маємо можливість перенестися на більш міцний ґрунт актових джерел і з точністю встановити важливі біографічні дані одного з найвидатніших діячів, яких дала українцям Одеса.
Я не схильний, як дехто, наді-ляти певну особу привілеєм бути одеситом лише за місцем народження у цьому місті та розгортати на цьому цілу теорію «корінного одесита», але сам факт народження в Одесі додає певного шарму і є важливим для суспільної думки. Бо як би там не було, але серед видатних українців Одеси кінця ХІХ — початку ХХ ст. лише Всеволод Змієнко, як тепер можна висловитися, документально підтверджено, народився саме в Одесі. При цьому слід пам’ятати, що видатних українців, одеситів за місцем тривалого проживання та діяльності, було значно більше. І має бути ще більше й більше. І це — головне.
Олександр МУЗИЧКО,
кандидат
історичних наук, доцент.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
