«Навчався стійкості я у скелястих гір...»

Викладав теорію і практику журналістики у Львівському університеті. Академік Міжнародної академії духовної єдності народів. Заслужений журналіст України. Автор майже двох десятків книжок поезії, прози та публіцистики. Зокрема: «Громова криниця», «Життя і смерть Бориса Дерев’янка», «Обід з Пушкіним», «Білі тіні», «Чи літають крокодили», «Сильніше вогню і води», «Денниця». Відзначений преміями на виставках художників. Зараз готує до видання збірку віршів, в основному про нинішні складні для України роки.

Друзі, знайомі, пошановувачі творчості Віктора Михайловича вітають його з ювілеєм і бажають надійного здоров’я, доброго настрою, виходу нових книг.

Віктор ВАСИЛЕЦЬ

Літо

Впало літо
дощем волошковим
На пшениці, жита, ячмені.
Як же швидше
хотілось до школи
Не піти — полетіти мені!
 
Щоб смикнути тебе за косичку
І на здачу отримать ляпас,
Щоб на Віктора і на Марічку
Обернувся з цікавості клас.
 
Щоби нас —
«молоду» й «молодого» —
Кожний учень
 ось так подражнив,
Я, напевне, тоді ради цього
І навчався у школі, і жив.
 
До душі припадали ті жарти,
Забавлялися ми залюбки,
Але Йосип з останньої парти
Поспішив тебе взяти в жінки.
 
Волошкові дощі громовиці
Знов у степ достигаючий
шлють.
Завтра внук поведе
до церквиці
Вашу внучку
освячувать шлюб.

Наука жити

Мене навчив
щедротам колосок,
Дивитись людям в очі —
пролісок.
Навчався стійкості я
у скелястих гір,
Перед вогнем
загострював я зір.
Мороз навчив
узори малювать,
Зірки — з дороги не звертать.
Луги — росою умиватися,
А грози — грому не боятися.
Я брав уроки танців у дощу,
Цілющі ліки добував з хвощу.
Я вмію віршем розродитися,
А співу я зумів навчитися
У соловейка в пору весняну,
В вітрів —
торкати сонячну струну,
У риб — мовчати,
в бистрини — пливти,
У трав і квітів —
в радості цвісти.
 
Любов до України мене вчить,
Як слід народу рідному
служить —
Щоднини, кожну мить.

Теперішній час

Читають чудо-рапорти
На шоу профільні міністри,
Та більшає в країні тих,
Хто в тім житті
не бачить змісту.
 
Повітрям дихаєм з отрут —
Так нам віддячує природа
За варварський,
бездумний труд,
А нам про успіхи —
з білбордів.
 
Росте захворювань число,
Нема роботи для професій,
Нема доріг, вмира село,
А нам про успіхи — у пресі.
 
Тримає влада свій народ
В брудній омані, на аркані,
Нема ні планів, ні свобод,
А нам — про успіхи з екранів.
 
Добра ніхто не дасть згори,
Верхи не подолають кризу.
Піднімем разом прапори,
Рятуймо Україну знизу!

Жест і слово

Де потрібне слово,
Жестом не відбудеш.
Як забудеш мову —
І матір забудеш.

Часу на репетиції нема

Треба поменше говорити,
Життя дано добро творити,
Часу не гаяти дарма —
Його на репетиції нема.

Навчись слухати

Дзижчиш, неначе муха, ти,
Які б вітри звідкіль не дули.
Сам научися слухати,
Як хочеш, щоб тебе почули.

Дві великі різниці

Є у невігластва початок,
А поле мудрості — без меж.
Навчати вміти і повчати —
Це не одне і те ж.

Час

На зберігання час
не покладеш
Ні в банк, ані в ощадну касу.
Як простір, безкінечний час,
та все ж,
Шануймо кожну хвильку часу.

Дні і дати

Яка яскравість кольорів
Веселки після зливи!
Багато дат в календарі,
Та мало днів щасливих.

Каліка

Не той знедолений каліка,
В котрого рук чи ніг нема,
Жаліти треба чоловіка,
Якому Бог не дав ума.

Атеїсти

Не вірять атеїсти в Бога —
Дочки диявола й сини.
Та як охоплює тривога,
То моляться й вони.

Кабінетні пацюки

Вросли у крісла урядові,
Папір і ляси точуть.
Усіх повчать вони готові,
А вчитися самі — не хочуть.

Книги-окупанти

Окупували всі полиці
Воєнні спогади в крамниці.
Їх написали генерали,
Які ні дня не воювали.

Заперечують комуністи

Все майже вимерло село.
— Голодомору не було, —
Белькочуть комуністи.
У них було що їсти.

Не вір

Не вір на циферблаті стрілці —
Вона спішить чи відстає.
Немає правди й на сторінці
Тих ЗМІ, що влада видає.

Якщо не шанувати

Якщо батьків не шанувати,
Вітчизні вірно не служити,
Життя лиш можна відчувати,
Неповнокровно жити.

Пересторога

Не перековуйте на рала
Мечі, шоломи і кольчуги!
Так в Україну гидь вповзла,
Не вперше і не вдруге.