На кожного президента знайдеться свій історик

Запорукою постання і дотеперішньої плідної діяльності кафедри історії та етнографії України ОНПУ була і залишається патріотична позиція її науковців. Саме ця кафедра, ґрунтуючись на допомозі професора історичного факультету Одеського національного університету А. Д. Бачинського і національно-патріотичної спільноти Києва, звідки надійшли перші підручники з означеної теми Ореста Субтельного, розпочала підготовку до читання курсу історії України у вищих навчальних закладах нашого краю.

Зі здобуттям незалежності України результативність роботи колективу кафедри істотно підвищилася. Навіть попри значне скорочення чисельності викладачів (зараз на кафедрі лише п’ять ставок), тут провадиться потужна дослідницька робота. Серед провідних проблем — діяльність національно-патріотичної спільноти і державотворчі процеси, що відбувалися й відбуваються в нашій країні. Свідченням такої напруженої науково-дослідницької праці є підготовка понад 40 монографій, у тому числі двох колективних, авторами яких були вчені багатьох вищих навчальних закладів, проведення 19 всеукраїнських і двох всеафганських наукових конференцій. Ініціатор цих заходів, голова оргкомітетів, керівник редколегії збірників матері-алів — завідувач кафедри, професор Григорій Гончарук. Колектив кафедри видає фаховий збірник «Інтелігенція і влада» серії «Історія», який індексується низкою міжнародних наукометричних баз (вийшли друком 42 номери).

Основна дослідницька концепція кафедри — «Інтелігенція і влада», їх стосунки і вплив на державотворчі процеси в Україні — продовжує втілюватися у нових розвідках науковців, зокрема й молодих. За розробку серйозних тем сміливо беруться аспіранти. Скажімо, зараз готуються кандидатські дисертації «Кредо «Україна — не Росія» в діяльності Леоніда Кучми» і «Драматизм, приреченість та історична перспективність починань Президента України Віктора Ющенка». На підході й докторська — «Державотворча діяльність першого Президента України Леоніда Кравчука».

А приклад, як і завжди, подає наш завідувач Григорій Іванович Гончарук. Нещодавно побачила світ уже восьма його монографія із циклу «Мемуари професора», започаткованого ним у 2015 році, — «Президенти України і колектив кафедри». Як і попередні із цієї серії, книжка написана на межі мемуаристики і наукового дослідження, де життя і діяльність ученого тісно переплетені з історією становлення нашої держави.

Монографія має 216 сторінок і складається з дев’яти частин: «Передмова», «Леонід Кравчук — наймудріший з комуністів і серед рухівців», «Шлю свої вибачення першому Президенту України», «Від Леоніда Кравчука до Майдану», «Леонід Кучма: Україна — не Росія», «Президент Віктор Ющенко: до сліз українець», «Петро Порошенко: невикористаний шанс України», «Колектив кафедри» і «Післямова. Вчімося шанувати своїх президентів».

У передмові до видання професор Г.І. Гончарук зауважує:

«Мемуарний стиль обрано не випадково, на відміну від суто дослідницького, він дозволяє втручатися в сферу емоцій та оживляти наукові сюжети...

Перші мої книги названої серії наштовхнули мене на думку, що суспільство вступає в епоху мемуарного жанру. Він для нас дуже актуальний. Більшовики жахались історичних згадок. На те були серйозні об’єктивні причини. А саме: про монархічно-капіталістичну імперію згадувати незручно. Немає морально-політичного обличчя. Вона знищена їх руками, соціальні пануючі, в тому числі заможні, найефективніші у виробництві класи ліквідовані. Своє жахливе репресивне минуле не підлягало не те що друкованим згадкам, навіть говорити-думати було небезпечно.

Новітня незалежна Україна відкрила шлюзи минулому. І воно ринуло творчим потоком у суспі-льство...».

Завданням цієї книги автор ставить пошук точок дотику видатних і звичайних громадян, напрямків взаємовпливу, можливостей позитиву від вивчення їх діяльності, спілкування — усного, письмового.

Підтримка у критичні для кафедри часи (втім, ті часи були критичними і для всієї України) з боку урядовців впливала як на напрямки наукових досліджень, так і на основні науково-культурні процеси, що відбувалися в межах української патріотичної «тусовки» Одеси. Можна сказати, що й ця монографія є черговим проявом української Одеси, підкреслюючи важливу роль проукраїнської інтелігенції міста в розвитку Української держави та її захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Як уже мовилося, досліджуючи сучасну історію незалежної України, науковці кафедри не обійшли увагою президентів Леоніда Кравчука, Леоніда Кучму, Віктора Ющенка, Петра Порошенка, діяльність яких стала об’єктом статей, монографічних і дисертаційних досліджень. Зі свого боку, очільники держави сприяли проведенню низки всеукраїнських наукових конференцій, які ініціювала й проводила кафедра історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету. Про все це і розповідає нове видання Григорія Гончарука.

А ще у ньому автор викладає й обґрунтовує думку: одночасно з критикою громадянам слід навчитися шанувати своїх президентів, виявляти повагу до тих, кого більшість співвітчизників обрала на найвищу в державі посаду. Григорій Іванович зазначає, що він відкритий і готовий до критики, навіть найгострішої, оскільки, за його словами, «саме зауваження сприяють удосконаленню людини. Похвала гасить намагання робити краще, заспокоює, позбавляє стимулу до руху».

Бажаємо шановному професорові міцного здоров’я і подальших наукових надбань!

Олег МЕЛЬНИК,
доцент кафедри історії та етнографії України ОНПУ,
Алла ФЕДОРОВА.