Світло в кінці тунелю

Неодноразово порушуючи цю проблему як на газетних шпальтах, так і в спеціалізованих виданнях, зокрема у «Віснику Національної асоціації адвокатів України», я наголошував на тому, що такий суто фіскальний підхід у вигляді прогресивно поступового підвищення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема із 4173 грн у 2019 році до 4723 грн у 2020-у, з одночасним прогресивно зростаючим тягарем щомісячного нарахування і сплати ЄСВ кожним індивідуально практикуючим адвокатом, у тому числі пенсіонером за віком або інвалідом, із 916,08 грн у 2019-у до 1039,06 грн в 2020-у й наступним продовженням у часі цього безглуздого фіскального тягаря свідомо крок за кроком зіштовхне цілий незалежний професійний правозахисний інститут, який налічує понад 60 тисяч адвокатів, у безодню. Причиною такої штучно створеної безодні стане вимушене припинення зайняття професійною діяльністю адвокатів — пенсіонерів за віком, яким з гіркотою в душі та з болем у серці доведеться піти із лав адвокатури, забираючи із собою нагромаджені десятиріччями досвід та знання й мимоволі залишаючи напризволяще молодих колег, котрим уже в недалекому майбутньому просто не буде з ким порадитися, в кого повчитися.

Цілком зрозуміло, що за таких обставин громадянам нашої держави, в тому числі читачам і дописувачам газети, годі буде й сподіватися на надання гарантованої Конституцією України професійної правничої допомоги кваліфікованого адвоката як під час вирішення спору щодо  адміністративних, цивільних прав та обов’язків такого громадянина в суді, так і під час досудового розслідування, судового розгляду кримінальної справи за висунутим проти нього обвинуваченням у вчиненні того чи іншого злочину.

На превеликий жаль, гірка доля цієї ж безодні спіткає й адвокатів-інвалідів, які отримують мізерні суми пенсій чи соці-альної допомоги і серед яких є частина молодих людей, що дістали інвалідність, каліцтво, інші ушкодження здоров’я, беручи участь в акціях громадянського протесту під час Революції Гідності, а також у бо-йових діях на Сході нашої країни, боронячи від донецько-луганських сепаратистів та їх російських поплічників її цілісність і незалежність. Цій категорії наших колег притаманне підвищене почуття справедливості, яке, помножене на дух бойового побратимства і поєднане з наявним в кожного з них психологічним поствоєнним синдромом, може призвести до непередбачуваних наслідків.

Проте час змінився. Торік відбулися вибори президента і парламенту, за результатами яких до влади прийшли нові люди, порівняно молодого віку, що прагнуть реформ у суспільстві. Серед них і доволі значна кількість наших колег-адвокатів, які на собі відчувають найболючіші проблеми сучасної української адвокатури.

20 вересня 2019 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт №2166 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внесу на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)». Його авторами виступили народні депутати І.В. Василів, О.М. Василевська-Смаглюк, Д.О. Гетманцев, А.Є. Костін та Є.В. Петруняк.

До речі, народний депутат України А.Є. Костін, який зараз очолює Комітет з правової політики Верховної Ради, до приходу в парламент обирався нами на посаду заступника голови Ради адвокатів Одеської області, а тому найгостріші проблеми сучасної української адвокатури йому дуже добре відомі.

Результати реформ не забарилися. 2 червня в газеті «Голос України» опублікований ухвалений Верховною Радою 13 травня Закон України №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (Прим. — курсив автора)». Цей закон із

1 січня наступного, 2021 року звільняє від щомісячного нарахування і сплати єдиного соці-ального внеску не тільки фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком, вислугою років або інвалідами, що отримують пенсію або соціальну допомогу, а й осіб, котрі займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема адвокатів-пенсіонерів за віком, вислугою років та адвокатів-інвалідів, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Слід підкреслити, що цей закон є результатом семи років поступової боротьби автора цих рядків з одночасною постійною підтримкою Національної асоці-ації адвокатів України за професійну честь і гідність колег-адвокатів, насамперед адвокатів-пенсіонерів за віком та адвокатів-інвалідів, з відвертим несприйняттям (чи й спротивом) наявного факту їх дискримінації з боку чиновників фіскальних відомств.

Відрадно, що наслідком цієї боротьби є світло в кінці тунелю, в якому відображена надія на залишення в строю ветеранів із числа адвокатів-пенсіонерів та інвалідів, котрі не покинуть лави української адвокатури, а зможуть продовжувати брати активну участь у її якісній розбудові.

Андрій ЧЕБАНЕНКО,
адвокат,
член Національної асоціації адвокатів України.