№ 45 (22163) четвер 11 червня 2020 року

Минулої суботи перед будівлею обласної ради, що на проспекті Шевченка, 4, відбулася акція на підтримку директора Художнього музею Олександра Ройтбурда, звільнити якого, розглядаючи попередні ухвали, постановив Одеський апеляційний суд.

На акції одесити вимагали не тільки залишити Олександра Ройтбурда на посаді, а й надати Одеському художньому музею статусу національного, щоб він перейшов із підпорядкування обласної ради до Кабінету міністрів.

Не точна цитата, але приблизно так охарактеризувала журналістка й громадська активістка Олена Балаба катастрофічну ситуацію з будівлями — історичними та архітектурними пам’ятками, які заважають нуворишам забудовувати найдорожчі терени Одеси.

Наш обласний центр, який напередодні місцевих виборів, що мають відбутися 25 жовтня, навіть претендує на особливий статус (і цілком заслужено, якби не ось такий, чорний, шлейф його іміджу) у державі. Але ж після отаких пожеж-обвалів що буде автентичною родзинкою міста? Новий Привоз? Торговельний комплекс «Острів»? Чи, може, «клімовські квартали»? Чи ще що спалять-зруйнують, аби на тому місті звести сучасні й високоприбуткові «апартаменти»?..

На підтримку агропромислового комплексу Одещини з обласного бюджету додатково виділено 15 мільйонів гривень.

За словами начальника управління аграрної політики облдержадміністрації Івана Петріва, кошти розподілять так: здешевлення вартості електроенергії, витраченої на подачу води для зрошення, — 5 млн грн, здешевлення вартості придбання сільгосптоваровиробниками базового насіння сільськогосподарських культур вітчизняної селекції — 5 млн грн, часткова компенсація витрат на утримання корів, вівцематок і ярок — 5 млн грн.

Цього року традиційний для НСЖУ творчий конкурс, приурочений до Дня журналіста, був присвячений єдиній темі — боротьбі з COVID-19. Загалом наді-йшло понад 130 заявок від редакцій та від окремих журналістів. Серед учасників — представники загальноукраїнських та місцевих ЗМІ, радіо, телебачення, газет та онлайн-медіа. Відтак журі випало зробити нелегкий вибір серед багатьох матеріалів, які викликали суспільний резонанс.

Кращим визнано документальний серіал «На варті» — про людей, які працюють під час карантину (Суспільне мовлення, автори — Наталя Гуменюк, Анна Цигима, Сергій Захарченко, Олена Зашко). Серія коротких 10-хвилинних телефільмів показує, як українці різних професій — лікарі, кур’єри, продавчині в супермаркетах, поліцейські в селі, листоноші — допомагають співгромадянам пережити пандемію коронавірусу.

Завдячуючи регіональним організаціям національних спілок краєзнавців (член правління Антон Гриськов) і журналістів (голова Юрій Работін) 6 червня, якраз у день свята української журналістики, група одеських медівників здійснила престур стародавніми чумацькими шляхами, що пролягали до Куяльницького та Тилігульського лиманів.

І, безперечно, важко було б придумати щось більш креативне, більш захоплююче та корисне, аніж відзначити своє професійне свято у такій цікавій та пізнавальній мандрівці.

Під недремними зорями Чумацького Шляху ми шукали чумацьких слідів на шляхах, де колись «печаті ратиць відбивали дні» (Ліна Костенко). Й могли лишень уявою намалювати, як довжелезна валка неквапом посувається битим шляхом, як ритмічно ступають круторогі, й задумливий чумак… а що чумак? — меланхолійно крокує поруч з волами, а втомиться, то утеребиться на воза та й затягне своєї не дуже й веселої… І так — довгі дні, тижні, нескінченні місяці, все далі від дому, від любої дружини та дрібних діточок. А заслабне чумак, підступить до нього якась болячка — що робити? Добре, коли минеться щасливо. А коли ні? Поховають товариші десь обіч дороги, пом’януть чарчиною-другою, заспівають сумної. Запам’ятають місце, та наступного разу поставлять камінь надмогильний, а на ньому — ім’я та рік… Коли послухати чумацьких пісень, то буквально кожна друга-третя — про смерть чумака. Отакою була доля чумацька…

Минулого тижня у Татарбунарському районі за участю голови облдержадміністрації Максима Куцого відкрили сучасну медичну амбулаторію.

Керівник ОДА, виступаючи перед присутніми, привітав жителів Дивізійської об’єднаної територіальної громади (а це 5,5 тисячі осіб, з яких майже тисяча — діти) з появою закладу, оснащеного всім необхідним, де вони, не гаючи часу на добирання до районного чи обласного центру, зможуть отримувати які-сну медичну допомогу.

Ще 30 листопада 2017 року в «Чорноморських новинах» була опублікована стаття автора цих рядків під дискусійною назвою «Адвокатура в безодні?». У ній я порушував проблему дискримінації осіб — пенсіонерів за віком та інвалідів, які, отримуючи мізерні пенсії і суми соціальної допомоги, займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема адвокатською, змушені щомісячно сплачувати єдиний соціальний внесок, на відміну від таких же пенсіонерів за віком та інвалідів з числа фізичних осіб-підприємців і членів фермерських господарств, звільнених від нарахування та сплати ЄСВ.

Така дискримінація встановлена частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464 і, на превеликий жаль, існує й дотепер.

Учора, 10 червня, відновився пропуск осіб і транспортних засобів через лінію розмежування в контрольних пунктах в’їзду-виїзду в районі проведення Операції об’єднаних сил. Відтепер щодня з 11.00 до 14.00 можна буде перетнути лінію розмежування через КПВВ «Мар’їнка» на автомобілі або ж через КПВВ «Станиця Луганська» — пішки.

При в’їзді на підконтрольну уряду України територію проводитиметься температурний скринінг. Обов’язкові умови — захисна маска і дотримання соціальної дистанції з урахуванням нанесеної розмітки, йдеться у повідомленні штабу Об’єднаних сил.

Свого часу відбулися презентації медалі, присвяченої 600-річчю першої писемної згадки порту Кочубіїв на місці нинішньої Одеси: спершу — воскової моделі (2015), а нещодавно — бронзової, виготовлення якої з таким великим терпінням чекала громадськість довгих п’ять років («ЧН», 21—23.05.2020). Символічно, що перший дарунок настільної медалі від ГО «Одесі — 600+» відбувся у період Зелених свят для Одеського історико-краєзнавчого музею.

Під час церемонії передачі пам’ятного знака у фонд музею були присутні його директорка Віра Солодова, заступник директора з наукової роботи Юрій Слюсар, головний хранитель музею Ірина Озерянська, члени ГО «Одесі — 600+» керівник Українського інституту національної пам’яті в Одесі Сергій Гуцалюк, професор ОНУ імені І.І. Мечникова Тарас Гончарук, автор медалі, член НСХУ, скульптор Олександр Коваль, куратори проєкту Валерій Ліверінов та автор цих рядків.

На початку червня перші офіційні амбасадори Одеси отримали відповідні документи, які дають їм повноваження представляти місто на міжнародній арені.

Ними стали радник міського голови з міжнародних питань Аттіліо Малліані, представник в Італійській Республіці, зокрема в місті-побратимі Генуї, та очільниця асоціації «Марсель — Одеса» Наталія Мейєр-Добрянська — у Франції.

На місці давньоримського поселення Вімінаціум, що нині недалеко від міста Костолац у Сербії, археологи розкопали залишки скам’янілого древнього флоту.

Близько півночі водій екскаватора зауважив, що на глибині 7 метрів зачепив щось ковшем, і, зупинивши роботу, повідомив про це археологічну групу, яка працювала неподалік під вогнями прожектора. Фахівці глянули і відразу зрозуміли — сенсація! Знайдено скам’янілий корабель! І хоча його частину було пошкоджено ковшем екскаватора, вдалося зібрати всі елементи, а відтак судно можна буде реконструювати повністю.

Новела

Раніше Даруня так не переймалася донькою. Росла, як усі, щодня на очах. А подалася до міста далі вчитися, той спокій щез, немовби й не було. Не те щоб вдень, навіть уночі гризла собі душу: «Там якийсь звабник закрутить їй голову, насміється і гайне в кущі. Не приведи, Боже, щоб принесла в подолку. Тоді хоч тікай у світ заочі. Це в місті один одного не знає. У селі кожен встромить свого носа в чужу біду».

5 червня, у Всесвітній день навколишнього середовища, у Бетховенському будинку в Бонні (Beethoven-Haus Bonn) відбулася передпрем’єра нового твору класика української музики Валентина Сильвестрова. «Пасторалі 2020» — цикл із дев’яти п’єс для скрипки і фортепіано, написаний на замовлення Beethoven-Haus і фестивалю Odessa Classics.

Його презентація мала відбутися в Одесі, а виконувати «Пасторалі» планували президент Бетховенського будинку скрипаль Даніель Хоуп і президент Odessa Classics піаніст Олексій Ботвинов (на знімку). Однак пандемія коронавірусу і всесвітній карантин внесли в ці плани корективи. Частково нову музику представили двоє постійних учасників фестивалю — скрипаль Даніель Хоуп і піаніст Себастіан Кнауер. Повна ж прем’єра відбудеться таки в Одесі 15 серпня за участі Даніеля Хоупа та Олексія Ботвинова.

Рецензія на книжку Дмитра Шупти, Петра Лойтри, Володимира Стеценка «Осягнення. Поезії та вокальні твори» (Чернівці: Букрек, 2020)

Є особистості, думки яких, твори й осягнення живуть ще довго після їхнього відходу у вічність. Кожне нове покоління по-своєму відкриває цих непересічних історичних осіб, які ще за життя стали втіленнями Духа нації, виразниками її найсокровенніших мрій і сподівань, глибинних смислів, моральних ідеалів, філософських вимірів буття.

Саме такою особистістю був наш український філософ Григорій Сковорода, творчість і життя якого досі збуджує суспільні рефлексії, надихає на поетичні рядки, філософські осмислення, духовні відкриття. Особливо ми звертаємось до його праць напередодні 300-літнього ювілею, що дає нашій пам’яті живлющий струмінь національної енергії, робить нас кращими, чистішими, мудрішими. Тому назва рецензованого мною видання є не лише поетичною, а й актуальною.

До 90-річчя від дня народження філолога Нінель Григорівни Рядченко (4.06.1930—29.08.2014)

Я видел блеск чужих планет
с их пестротой неистребимой.
Но звезд, наверно, ярче нет,
чем те, что спят в глазах любимой.

     Іван РЯДЧЕНКО.

Коли після річної перерви (працювала викладачем української мови в Білгород-Дністровському педагогічному училищі) у 1976-у я повернулася на філологічний факультет, але вже в новий гуманітарний корпус нашого університету на Пролетарському (нині — Французький) бульварі, 24/26, однією з перших, кого зустріла й по-новому познайомилася, була Нінель Григорівна Рядченко. Її представив і «по-діловому», як умів лише він, дав словесну характеристику декан філфаку професор Іван Михайлович Дузь. Тоді мене вразив якийсь західноєвропейський шарм, колорит високої культури, ввічливість, такт цієї жінки, викладача.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі.

Реєструю Остапа Сергійовича.

— Як ви назвали вашого малюка? — запитує жінка з іншого боку столу, на вигляд близько сорока років.

Сезон активності кліщів, що триває з весни по листопад, має два виражених піки — у квітні-травні та серпні-вересні. Втім, наразитися на неприємності можна і серед літа.

Які ж загрози несуть ці маленькі паразити? Як захиститися від їх нападу? Про це ми розпитали лікаря-інфекціоніста Петра СОКИРКА.

На жаль, останніми роками територією нашої області дедалі більше поширюється дуже небезпечний алергенний, карантинно-шкідливий бур’ян — амброзія полинолиста. Це, зокрема, підтверджують і відповідні звернення та скарги громадян до відділу карантину рослин ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області.

У спеціальній літературі можна знайти опис понад 40 видів цієї рослини. В Україні амброзію полинолисту було ідентифіковано у 1925 році, в передмісті Києва. Під час Другої світової війни її ареал значно розширився, а в повоєнні роки розповсюдження цієї, можна сказати, напасті набуло характеру екологічного вибуху.

Центр громадського здоров’я України 7 червня, в Міжнародний день людей, які перехворіли на рак, обнародував інформацію про те, що наша держава займає друге місце в Європі за темпами поширення онкологічних захворювань. При цьому в нас зараз близько мільйона осіб, які успішно пройшли лікування і перебувають у стані ремісії.

Однак у тих, хто поборов онкозахворювання, є високий ризик розвитку ще одного злоякісного новоутворення, серцево-судинних недуг, діабету та остеопорозу, — застерігають у ЦГЗ.

Силами спеціалістів Держстату мають намір провести перший в історії незалежної України сільськогосподарський перепис, щоб достеменно знати, скільки й чого люди тримають та що саме висівають-висаджують на площах своїх домогосподарств.

Мета такого перепису — побудова грамотної державної політики в сільському господарстві та прийняття обґрунтованих рішень. Без такої інформації важко второпати, куди треба вкладати бюджетні гроші, що потрібно дотувати, а що ні, що розвивається добре і без дотацій. Йдеться, завважте, саме про домогосподарства. Про це під час зустрічі із журналістами повідомив голова Державної служби статистики Ігор Вернер.

Чи знаєте ви, що більше половини українців (57%) тримають хатніх улюбленців, а ще 21% мав їх рані-ше? У кожного п’ятого (22%) ніколи не було домашніх тварин. Про це свідчать дані соціологічного опитування компанії Research & Branding Group.

Найчастіше українці тримають вдома кішок (79%) і собак (61%). Серед власників кішок жінок більше, ніж чоловіків (81% проти 76%), тоді як серед власників собак більше чоловіків, ніж жінок (66% проти 57%).

Пандемія коронавірусу, яка котиться світом і не втрачає згубної сили, породила екологічну прикрість: люди використали і викинули мільярди штук одноразових масок і рукавичок.

Тоннами вони вже плавають навіть у Світовому океані. Оскільки ж задля безпеки ми їх носитимемо до відміни карантину (а доки ті обмеження триватимуть наразі ніхто не береться достеменно прогнозувати), то людству загрожує нове нашестя небезпечних відходів.