Де козак, там і слава

До цього козак брав участь у боях за звільнення від окупантів Ростова, Мелітополя, Миколаєва, Нового Бугу, Вознесенська, Березівки та Роздільної. Мужньо воював у Білорусі, Польщі, Молдавії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині.

Михайло Шуляк потрапив на фронт вісімнадцятирічним юнаком, з другої спроби, був поранений, опинявся в оточенні ворога, але, долаючи всі негаразди і виявляючи мужність у боях за рідну землю та країни Європи, вижив і повернувся додому.

Попри поважний вік і недавню хворобу, 95-річний Михайло Спиридонович сповнений оптимізму, охоче ділиться спогадами про війну й укотре підкреслює: «Пам’ять людська здатна загоювати незначні рани, але не стирає найстрашніші випробування».

— В одному з кровопролитних боїв під Овідіополем лише підняв голову з окопу, як папаху збив снайпер. Коли виходили з оточення, куля потрапила в польову сумку, але мене не зачепила. А якось за десять метрів розірвався снаряд. Один з осколків поранив у руку, а інші — скосили на смерть трьох товаришів, — згадує ветеран.

Пам’ятні для нього й події, пов’язані зі штурмом оборонної лінії «Вотан» у районі Мелітополя. Це був один з найтрагічніших епізодів війни: у жовтні 1943-го там велися найзапекліші бої з фашистами, в яких загинули десятки тисяч воїнів і необстріляних, тільки-но мобілізованих селян.

Після закінчення війни козак-фронтовик продовжив службу в авіаційному гарнізоні селища Лиманське, що у Роздільнянскому районі, де й оселився. Донедавна ветеран залюбки відвідував місця своєї бойової молодості, особливо міста півдня України, які звільняв у 1943—1944 роках. За доброю традицією, коли ще міцно «тримався у сідлі», брав участь у заходах до днів визволення свого та інших районів.

Окрім численних нагород за ратні подвиги й мирну працю, Михайло Спиридонович Шуляк удостоєний звання Почесного громадянина Лиманського, Біляївки, Овідіополя та Одеської області.

Юрій ФЕДОРЧУК.
Роздільнянський район.