Музичний міст Відень—Львів—Одеса

Принагідно зазначу, що австрійці мають схильність до відкритості, різновекторної культурної спрямованості, й ці ментальні особливості, вочевидь, є наслідком того історичного факту, що за духом вони залишаються спадкоємцями колись могутньої імперії, яка об’єднувала навколо Відня як романські, так і слов’янські народи, чого не скажеш, наприклад, про більш закриту Німеччину.

Свою музичну кар’єру Гюнтер Нойхольд розпочав досить стрімко у другій половині 1970-х, здобувши престижні нагороди на міжнародних конкурсах в Італії та Австрії (Сан-Ремо, Відень, Зальцбург, Мілан). До того успішно закінчив Грацьку консерваторію (Австрія) та курси підвищення кваліфікації в Римі у Франко Ферраро та Відні, де навчався у професора Ганса Сваровського.

Керував музичними колективами в Італії, Бельгії, Іспанії, Німеччині, Угорщині (Парма, Антверпен, Карлсруе, Більбао, Бремен, Сегед). Нині 72-річний диригент перебуває в прекрасній професійній формі.

Не знаю, чи цього разу у маестро було достатньо репетицій з одеським оркестром, бо у 2012-у ситуація в цьому сенсі видалася не дуже сприятливою. В одному з інтерв’ю на цю тему Гюнтер Нойхольд зазначив: «Раніше, у часи Тосканіні і Караяна, у диригента було більше влади, але ця система себе вичерпала. Відбулася соціальна трансформація, з’явилися потужні профспілки. У вас більше нема стільки часу на репетиції. Тепер ви повинні досягти того ж результату ефективнішим способом».

Концерт для фортепіано та духових інструментів Стравинського став першим у цьому жанрі в творчості видатного модерніста. Він написаний і вперше виконаний у 1924 році. Побудований на протиставленні дзвінкого ударного і ритмізованого фортепіано, струнних контрабасів

на противагу злагодженій лінії духових — як вияв контрастів. Наприкін-ці його першої частини (Largo-Allegro) виникають асоціації з музикою Генделя і Баха. Музикознавці відзначають, що поєднання різних тембрів і поперемінна зміна звучання різних груп інструментів створюють «ефект людського дихання». Наступні частини — більш імпровізацій-ні й модерністські за формою.

Гюнтер Нойхольд належить до тих диригентів, котрі, виконуючи твір, зважають на національні особливості тієї школи, до якої належить оркестр, що її виконує — італійської, австрійської, української, російської тощо. Воскрешаю у пам’яті прес-конференцію 2012 року. На запитання, наскільки музика України відома у Західній Європі, пан Гюнтер тоді розділив думку тих українських диригентів, які нині там працюють, що через свою географічну віддаленість наша країна для Старого світу ще залишається terra incognitа. Чи змінилася ситуація за останні сім років? На жаль, цього разу поспілкуватися з гостем на цю тему не вдалося.

Окремо хочу відзначити прекрасну гру піаніста Йожефа Ерміня, професора, завідувача кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Ми стали свідками високотехнічної, вдумливої, з глибоким почуттям виконаної сольної партії концерту Стравинського. «На біс» пан Йожеф зіграв одну із прелюдій Фредерика Шопена, який належить до його улюблених композиторів. Й. Ермінь є лауреатом премій «Фредерик» (Польща) та імені Левка Ревуцького і Станіслава Людкевича.

Названі на початку твори Мануеля де Фальї (1876 —1946), які стали завершальними у цій вечірній програмі, вважаються вершиною його творчості й такими, що прославили іспанську симфонічну музику в усьому світі. У їх основі — іспанська народна музика, темпераментна, що запалює серця, розігріває кров і підкорює своїми ритмами. Потужний акцент і прекрасний фінал концерту!

Володимир КУДЛАЧ.