Так щемно нижуться намистини життя...
(Про книжку Геннадія Щипківського «Пацьорки»)
«Ніхто сьогодні так не пише», — повсякчас ловив себе на думці, запоєм читаючи це світлоносне видання. Попри якийсь по-осінньому тихий сум, що так щемно бринить на кожній сторінці книжки, можна сміливо стверджувати, що це величний гімн любові: до рідної землі, до Жінки на дивне ймення Мавка, а врешті, й загалом до життя. До речі, автор і сам зізнається, що це його «прижиттєвий пам’ятник… Бучаї (рідному селу — Г.Ц.) і Мавці, яка стала… долею, і природі, яку так тонко і болісно відчуває душа».
Можливо, ще й тому так зачіпає за живе це щире письмо, що разюче дисонує з нашим холодним, глухо-інтернетним віком, в якому «рідко хто пише, розкриваючи нарозтвір свою душу, ділячись своїм багатством з читачами».
Звісно ж, легіонам потенційних емігрантів, які мало не з пелюшок, як сорока в кістку, заглядаються на закордон, принаймні незрозумілим видасться той неймовірний пієтет до рідної землі, де промайнуло босоноге і голодне дитинство автора. Невтямки їм буде сердечний його біль за зрізаний горіх, за бездумно занапащене джерельце, взагалі, за майбутнє села, яке було та й «загуло, пішло степами на Голгофу».
Також чомусь певний, що сучасна «просунута», однак украй скупа на емоції, до розпачу бідна на високі почуття і тотально змеркантилізована молодь у кращому випадку скептично сприйме слова: «Я не уявляю свого життя без Мавки. Без неї мені нема що робити на землі...».
Що ж, вповні закономірний результат цілеспрямованої дестатизації молодого покоління, коли так посилено пропагується «воно». А поміж тим, лише зрілий, самодостатній чоловік здатен нині у весь голос заявити про свою любов до Жінки. Хвала Богу, що є ще такі, що вони досі слугують некрикливим прикладом справжньої мужності.
Діапазон неспокою Геннадія Щипківського просто вражає. Дістається і підступному мокшанському агресору, і нібито своїм, «бо часто, коли не очікуєш якоїсь підлоти, заздрість уже товчеться недалеко, вичікує зручного моменту, а коли він з’явиться, переступить межу...». Таки перепадає на горіхи і недолугим керманичам, і письменницькій братії. На жаль, і про «ворожнечу своїх зі своїми» немало йдеться. Одначе не ті гнівні інвективи задають тон у книжці, тому що попри всі життєві колізії автор зберіг світлий погляд на життя, не зневірився у людях. Імовірно, прислужилася добра бабина наука, недарма ж стільки чудових рядків присвячено тій правдивій берегині роду, та й власний досвід придався, адже Г. Щипківський «лікував людей, приймав пологи, очолював господарство, будував дороги, пройшов у колгоспі велику школу життя, набрався досвіду і почав писати».
Хвала Богу, сміливо тепер можемо сказати ми, що життєвий талан врешті решт змусив Геннадія Павловича взятися за перо. І він так потужно проявив себе і в поезії, і в прозі. Відтак і в «Пацьорках» (яка промовиста і винятково вдала назва!) ці два світи напрочуд органічно злилися в єдине ціле. Як на мене, ця книжка зовсім не мислиться без поезії, покликаної не просто підсилювати акценти, а грати самостійну роль в архітектоніці цього дивовижного видання. Тому від початку і до кінця, власне, від вступу і до фіналу, так потужно звучить симфонія слова Тож вповні закономірним є той факт, що, підпавши під її чари, мимовільно починаєш читати прозові тексти як високу поезію. А втім, ви тільки вслухайтеся у цю горню музику: Толічки, Бучайка, Сорокаметришний шлях, Попільовий ярок, Стінка, Фоса, Чернива, Сандоліна, Якимів присілок, Сокілець, Мільйонів садок, Завірюхова криниця... Подібну магію пригадую лише в денниках незабутнього Петра Сороки.
…Їй-бо, «Пацьорки» — справдешня поема, написана щасливою людиною. Тому щиро хочеться побажати автору, щоб і надалі так же талановито низалися намистини достославного життя, виходили нові книжки і ні на мить не покидало оте «таємниче і безкінечне, вічне, тихе і тремтливе...», одним словом — щастя.
Григорій ЦИМБАЛЮК,
письменник,
редактор журналу «Світло спілкування».
м. Житомир.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
