№ 13 (22131) четвер 20 лютого 2020 року

Із самого ранку 18 лютого поблизу «розведеного» Золотого відбувся важкий п’ятигодинний бій між батальйонною групою російських окупаційних військ та нашими захисниками.

«Збройні формування Росі-йської Федерації атакували українські позиції поблизу населених пунктів Новотошківське, Оріхове, Кримське та Хутір Вільний. На одному з опорних пунктів відбувся ближній бій з російською штурмовою групою. Підрозділи Об’єднаних сил надали адекватну вогневу відповідь противнику та утримали повний контроль над ситуацією. Серед українських захисників, на жаль, один загиблий, четверо отримали легкі поранення», — йшлося в ранковому зведенні штабу Операції об’є-днаних сил. Водночас у соцмережах почала ширитися інформація про кількість загиблих — не один, а четверо, а також про нібито втрату українською армією кількох опорних пунктів. Однак у штабі ООС це спростували: «Позиції українських захисників не втрачені. Загиблий — один».

Все буде 4.5.0.

Себто все буде добре. Це такий кодовий армійський вислів. І саме так закі-нчилася лекція-відеозвіт Юрія Кучеренка з групи аеророзвідки БФ «Армія SOS», що стала спільним проєктом з Одеським регіональним відділенням Українського інституту національної пам’яти. Захід відбувся в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського.

У минулому житті Юрій Кучеренко працював ветеринарним лікарем, був директором Одеського зоопарку. Ще раніше вів цікавезні телепередачі про тварин. Захоплювався авіамоделюванням. От саме це й покликало його… на війну.

Біляївська громада серйозно взялася за протипожежну безпеку: на це впродовж нинішнього року запланували витратити понад 2,6 млн грн, розпові-дає інформаційний портал «Біляївка.Citi».

Програму з протипожежної безпеки там ухвалили ще в 2018-у. Тоді обстежили всі громадські заклади, склали перелік необхідних робіт і вже два роки поспіль замінюють систему електропостачання закладів освіти, встановлюють додаткові гідранти та сучасні системи протипожежного оповіщення. Це вкрай важливо, адже більшість будівель, у яких розташовуються школи, дитячі садки, лікарні, зводилися 30—40 років тому. На той час технічні вимоги до таких приміщень були зовсім іншими, а тепер необхідно все оновлювати.

Цими днями в Одесі відбулася прес-конференція, присвячена законопроєкту про відкриття ринку землі. Депутати обласної ради розповіли про те, чим загрожує народові України прийняття цього закону.

Із 18 лютого Верховна Рада продовжили розгляд правок до законопроєкту про ринок сільськогосподарської землі. На думку голови депутатської групи в облраді «Земля, порядок, справедливість», керівника «Штабу захисту рідної землі» на Одещині Алли Стоянової, монобільшість не хоче слухати ні українців, ні колег з інших фракції, а відтак вірогідність прийняття законопроєкту дуже висока.

— Така мета — і це для початку — всеукраїнської екологічної акції, яка відбудеться 20 березня в рамках національного проєкту «Озеленення України» і стане частиною глобальної ініціативи з висадження 100 мільйонів дерев у 100 країнах світу.

Одещина готується активно долучитися до цієї важливої справи. Як повідомила редакції координаторка проєкту в нашій області Ольга Ванда, ми плануємо впродовж однієї доби висадити не менше 200 тисяч дерев — фруктових, декоративних, дикоросів, екзотів, які приживуться на нашій землі й прикрасять її.

Війна в Іспанії 1937 року, куди СРСР посилав «добровільно» військовиків різних професій вдосконалювати свою кваліфікацію на смертях іншого народу, як нині Росія вдосконалюється на вбивстві «братів» на Донбасі, наклала відбиток і на моду 1940-х.

У 1941-у при хрещенні хрещена мати подарувала мені матроський костюмчик (бо ж Одещина, море!) та «іспанку» — чорну військову пілотку з червоними китицями.

Біля хати ж ходив у гребінному — домотканому одязі з конопель — прядива. Прядиво — від українського прясти. Коноплі росли у кожному дворі, високі й усіяні насінням. Про наркотики в селі ніхто не знав. Насіння використовували для святкових коржів — смаколиків. Товкли його у глиняній макітрі і в оте розбавлене молочко вмочували коржа. Саме ж конопляне стебло вимочували у спеціальних копанках: прикладене важким камінням, воно мокло до весни. Потім коноплі тіпали, звільняючи волокна від стебла, розчісували і пряли. На верстаті мати ткала біле вибійчане полотно, з якого шили білі літні костюми, вишивали рушники, гаптували сорочки національним та місцевим орнаментом. Я маю вишиванку 1958 року.

Лист академіка Миколи Жулинського до дисидента Олекси Різникова

Дорогий друже Олексо!

Завинив я перед Вами. Ні, перед собою. Передусім. Бо давно поривався написати Вам про те, як я Вас шаную, як захоплююся Вашою прямо таки подвижницькою працею.

Поривався написати тоді, коли отримав рукопис Вашого есею «Хлопці, що відкрили наготу короля». Прочитав, а от засісти за листа так і не зібрався. «Добре, добре», — собі кажу. Буде субота-неділя, напишу», але повсякчасно з’являється щось нагальне, невідкладне, починаю кропати якісь рецензії, відгуки на автореферати, доповіді… А час біжить, а вже в «Слові Просвіти» з’являється публікація «Хлопців, що відкрили…», а в «Літ. Україні» «Поет Олександр Григоренко» — читаю, радію за славного Олексу Різникова, який думає-дбає передусім не про себе, не за себе, а про пам’ять тих, хто долучився до його долі, до його життєвої драми.

До 125-річчя від дня народження поета Дмитра Май-Дніпровича (1895—1930)

У двадцятих роках минулого століття ім’я Май-Дніпрович було досить відомим у літературних колах України. Під цим псевдонімом виступав Дмитро Майборода — поет і журналіст, як вважалося — талановитий і перспективний, хоч і скромний за характером.

Таким він був і в Балті, куди приїхав 1928 року на роботу в редакцію газети «Червоний орач» («Плугарул рош») — друкований орган вищого керівництва Молдавської АРСР, столицею якої було тоді наше місто. Отже письменник працював в одній із попередниць нинішньої «Народної трибуни», яка цими днями відзначає столітній ювілей.

Є дві загальновідомі історії, пов’язані з яблуком: про те, як ним спокусилися Єва з Адамом, і про те, як упавши до ніг Ньютона, воно наштовхнуло вченого на відкриття закону про земне тяжіння.

Наша історія також пов’язана з яблуком, а точніше — з його зернятком. Молодята на своєму весіллі посадили на згадку яблучне зернятко, а через три десятиліття їхній син виростив з цієї яблуні саджанці, які стали основою знаменитого сорту ранет Симиренка. Сталася ця історія в селі Млієві на Черкащині, а молодятами були син відомого українського цукрозаводчика Федора Симиренка Платон і донька голови Одеської міської думи, купця Івана Овчиннікова Тетяна.

Масляна

Це давнє слов’янське свято проводів зими. Цьогоріч триматиме з 24 лютого по 1 березня.

За традицією із соломи роблять опудало зими, яке на санях вивозять із людського поселення у поле, танцюють навколо нього, співають жартівливих пісень, а потім спалюють. Під час Сиропусного тижня прив’язують колодки до руки, пояса чи навіть ноги нежонатого хлопця чи дівчини, а іноді навіть батькам, в кого є неодружені діти (детальніше про Колодія «ЧН» писали у номері за 15 лютого). Протягом Масляного тижня вживають страви з молока, сиру, борошна, якими пригощають гостей, а саме святкування починають з відвідання рідних.