№ 5 (22123) четвер 23 січня 2020 року

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова провели загальнонаціональне опитування, результати якого презентували 21 січня на пресконференції «101-ша річниця Соборності України: що найбільше об’єднує і що роз’єднує українців».

Основною складовою патріотизму більшість українців вважають любов до своєї країни.

«Очевидні три речі, які входять до складових патріотизму в свідомості жителів усіх регіонів України. Це, перш за все, любов до своєї країни — 80%, готовність захищати її, якщо треба, то й зі зброєю — 64%. Бачимо, що, принаймні у свідомості, це досить виражено. Виховання у дітей любові та поваги до своєї країни — 58%, дотримання усіх законів країни — 56%, знання історії своєї країни, її культури — 51%», — зазначила директорка фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина БЕКЕШКІНА.

Дещо менше громадяни відносять до патріотизму участь у виборах — 38%, чесне виконання своїх обов’язків — 36%, спілкування державною мовою — 35%, сплату належних податків — 30%, участь у громадському житті — 28%, повагу до влади — 26%, а найменше — участь у боротьбі з корупцією та іншими вадами у державі — 21%.

На початку року приватний кримськотатарський телеканал ATR опинився на межі закриття через призупинення фінансової підтримки з державного бюджету. За словами заступника генерального директора телеканалу Айдера Муждабаєва, у другій половині 2019-го ATR недоотримав від держави 15 мільйонів гривень.

Канал на 90% скоротив виробництво власних програм. Через заборгованість 14 січня відключили супутниковий сигнал. Але того ж дня його вдалося відновити завдяки допомозі головного рабина України Якова Блайха й міністра культури, молоді і спорту Володимира Бородянського. ATR запустив збір коштів на підтримку мовлення.

Про ситуацію навколо телеканалу та зацікавлених у його знищенні — в інтерв’ю «Детектору медіа» (https://detector.media) власника ATR Ленура ІСЛЯМОВА.

— Пане Ленуре, яка зараз ситуація на каналі? Які борги має ATR за 2019 рік?

— Ми — на межі закриття. Адже останні кілька місяців виходимо на цілковитому альтруїзмі.

22 січня. Початок дев’ятої. Десятий трамвайний маршрут. — Следующая остановка — «Терешковой»…

Здебільшого (а мені часто доводиться їздити цим маршрутом) звучить записаний на магнітофон чи завчений самим водієм трамвая правильний текст: «Наступна зупинка — «Героїв Крут». Саме «Героїв Крут» і саме державною мовою. Як і належить у декомунізованому українському місті. А тут наче вистріл у спину — «Терешковой». І це — в День Соборності України, одне з найвеличніших, найзнаковіших на-ших свят.

Саме за Україну, за її незалежність і соборність поклали свої життя під Крутами молоді українські вояки. Саме в нерівному бою з московською ордою вони «вмерли в Новім Заповіті — з славою святих». Тією ордою, яка й нині з наказу Путіна і благословення держдумівки Терешкової плюндрує українську землю і вбиває таких же мужніх, як крутяни, наших захисників.

20 січня на вшанування подвигу героїв-кіборгів в аеропортах обласних центрів відбулися виступи оркестрів Збройних сил України.

У новому терміналі міжнародного аеропорту «Одеса» виступив зведений оркестр музикантів Центру військово-музичного мистецтва ВМС ЗСУ, Одеської військової академії та військової частини 3012 Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України під диригуванням капітана другого рангу Любомира Сукенника.

«Сьогодні, — наголосив він, — ми вперше виконали композицію «Дзвони війни» (музика Бориса Школового), яка була створена для унікального інструмента, виготовленого з відстріляних гільз різного калібру».

Торік доходи Одещини від туристичного збору сягнули 21,4 мільйона гривень, а це на 84,5% більше, ніж у попередньому, 2018-у.

Як повідомила пресслужба облдержадміністрації, лідером є Одеса — 11,6 млн грн. На другому місці — Білгород-Дністровський (4,7 млн грн). В останні роки привабливим для гостей став також Ізмаїл: у 2019-у туристичний збір там склав 241,1 тис. грн, що п’ять разів перевищує показник 2018-го.

П’ятірка районів-лідерів за доходами від туристичного збору така: Овідіопольський (465,2 тис. грн), Лиманський (288,9 тис. грн), Білгород-Дністровський (184,8 тис. грн), Кілійський (136,6 тис. грн) і Татарбунарський (117,6 тис. грн).

Свого часу видатний українець Іван Пулюй застерігав: «Інтеліґенція у кожного народу, то «сіль землі», а коли вона «звітріє», то чим же солити?». Бо ж якщо народ не матиме своєї інтеліґенції, то не буде кому виховувати і вчити його. І тоді народ стане чиїмось попихачем. Про це знали визначні особистості україн-ського та інших народів світу, про це знали й окупанти. Саме тому в усі часи окупації східних українських земель Московією-Росією українська інтеліґенція була в тюрмах і на засланнях. Її постійно «звітрювали» з рідної землі.

Після повернення із заслання, куди царський уряд «звітрив» кирило-мефодіївців, Пантелеймон Куліш з ранньої весни і до пізньої осені обробляв землю на хуторі Мотронівка. А зібравши урожай, час від часу їхав на захід — до європейських країн, щоб у їхніх бібліотеках по крупинках збирати історію рідної української землі, яку загарбали наші «добрі сусіди».

Куліш їхав дорогою, яка пролягала через Львів. Тоді у Львові серед вихованців Духовної семінарії та університету найбільше звернув увагу на семінариста Данила Танячкевича. Того Данила, про якого Іван Франко писав: «Ті громади, зав’язувані потаємно з метою самоосвіти та піддержування патріотичного духу, мали між собою тісні, дружні зв’язки, видавали рукописні газети, збиралися на спільні засідання... Духовним осередком того громадського руху була львівська Громада, а головно Данило Танячкевич, тоді ще слухач теології, натура наскрізь ентузіастична, здібна запалювати себе й запалювати інших. Він обсилав ученицькі громади листами або з’їжджав сам чи присилав кого іншого на інспекцію».

Оскільки характер запитань зрозумілий зі змісту відповідей, то в статті наведені лише відповіді. Анонімність завжди провокує щирість, тому ім’я співрозмовника не називаю.

1. Ця війна може завершитись, і то лише на певний час, за умови нашої окупації Москви. Оскільки за останні вісімсот років це вже 22-а війна між Руссю-Україною і Московською ордою, то не варто очікувати, що вона остання.

2. В основі агресивності Московії лежить споконвічний комплекс меншовартості московитів і спроба його компенсації через війну з усім світом.

3. Остання війна — це дарунок долі нашому народу у час становлення новітньої Української держави. Попереду у нас — боротьба, небезпека і смерть — суворий фон для відродження справді могутньої, вільної, освіченої української нації.

4. Ми є нащадками першої землеробської цивілізації світу — Трипільської культури. Русь-Україна є прабатьківщиною більшості європейських народів, які є нашими кревними братами. Великий арійський простір — це степи Русі-України, звідки почався переможний рух арійської цивілізації цілим світом. Цей рух триває і дотепер.

(Чому мовні проблеми Буджаку варто розглядати з прив’язкою до проєкту «Ідель-Урал»)

«Бессарабія.УA» є газетою особливою: теплою, людяною, патріотичною і максимально толерантною — навіть, можна сказати, мультикультурною. Назви статей говорять самі за себе: «Нагорненская проповедь о любви к Бессарабии», «Уникальный край», «В Грецию — с миссией прославить Бессарабию», «Я славлю Бессарабию мою», «Давайте впливати на розвиток і майбутнє разом», «Єдиний шлях — вірити в Україну!» тощо. Тут — і демократизм, і безмежна закоханість у рідний край.

Свого часу я перечитав багато кримської преси, але там такого не зустрічав. Скоріше, був присутній дух конкуренції: росіяни/кримські татари/українці. У кожної спільноти — свої проблеми. І це, як відомо, завершилося окупацією. А тут...

Через фінансові труднощі «Вечірні вісті» призупиняють на невизначений термін випуск паперової газети.

Останній паперовий випуск «ВВ» вийде 27 січня. Про це «Детектору медіа» повідомила головна редакторка газети Анна Співак. Вона розповіла, що доля сайта наразі невідома. Пані Співак не змогла відповісти на питання про скорочення штату, однак уточнила, що «керівництво компанії проводить перемовини щодо можливості залучення інвесторів».

Як нагадує «Детектор медіа», 27 вересня 2019-го був віддрукований останній випуск газети «Сегодня», яка виходила впродовж 22 років, а 27 грудня — останній номер (1275-й) паперової версії газети «Дзеркало тижня», що друкувалася з 1994-го.

На базі аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області, повідомляє офіційний сайт управління, завершилися навчання рятувальників з опанування навичок експлуатації та обслуговування отриманої від КНР пожежно-рятувальної та інженерної техніки.

Тренінги за участю китайських інструкторів пройшли 134 рятувальники з усіх областей України. З отриманням відповідних сертифікатів їх привітали директор департаменту ресурсного забезпечення ДСНС України Олег Нетреба, координатор проєкту — представник компанії China Meheco Co. Ltd. Мяо Чжипенг і начальник ГУ ДСНС України в Одеській області Вадим Шулюк.

Кліматичних біженців не можна позбавляти права на притулок, якщо їхнє життя перебуває в небезпеці. Такого висновку дійшов Комітет з прав людини ООН, який уперше розглянув заяву від шукача притулку з кліматичних причин.

В Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини, пише DW, це рішення назвали історичним, бо воно відчиняє двері для клопотань про надання притулку, пов’язаних з глобальним потеплінням. «Країни не можуть депортувати людей, які стикаються з обставинами, спричиненими змінами клімату і є такими, що порушують право на життя», — наголошується в заяві цієї інституції.

Передісторія така. Комітет з прав людини ООН розглянув скаргу Іоана Тейтіота, жителя острівної держави Кірібаті. У 2015 році він з дружиною і дітьми подав клопотання про надання притулку в Новій Зеландії й отримав відмову. Після цього звернувся зі скаргою до ООН, аргументувавши, що дедалі вищий рівень океану робить острови Кірібаті не придатними для життя, зокрема скорочуються сільськогосподарські площі, а запаси прісної води забруднюються морською.

На виконання указу Президента України № 17/2016 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917—1921 років» Одеська національна наукова бібліотека підготувала до видання біобібліографічний довідник «Коли кривавивсь і хитався світ. Українські літератори на сторінках одеської преси періоду Національно-визвольних змагань 1917—1919 років».

Про цю унікальну книгу люб’язно погодилася розповісти її упорядниця, завідувачка науково-бібліографічного відділу ОННБ, заслужений працівник культури України Лариса БУР’ЯН (на знімку).

— Ларисо Миколаївно, заголовок «Коли кривавивсь і хитався світ…» схожий на цитату. Кому належать ці слова?

— Цитата це чи ні, наразі ствердної відповіді нема. На такий заголовок нас надихнув Григорій Дем’янович Зленко. Він багато років прагнув роз-крити цю тему, здійснив велику роботу, але не встиг. Коли нашого колеги не стало, в його рукописному фонді я знайшла цю тему і цей заголовок. До речі, це ж запитання, про походження заголовка, свого часу задавав мені і Сергій Анастасійович Гальченко: чи можливо, що це цитата якогось поета? Були припущення, що ці слова можуть належати Володимирові Сосюрі, однак у творчому спадку великого поета таких рядків ми не виявили.

— Скільки імен увійшли в довідник?

— У кінцевому варіанті відібрано 97 персоналій. З них більше третини — представники «Розстріляного відродження», яких радянська влада знищила і прирекла на забуття, й лише після здобуття Україною незалежності про них стало відомо широкому загалу. Вони дійшли до читача після відкриття спеціальних таємних сховищ — «спецхранів». Частині з цього списку поталанило більше, їм вдалося емігрувати: доля закинула кого до Чехословаччини, кого до Німеччини, кого до Канади, США… Вони розлетілися по далеких краях і звідти намагалися вірно служити Україні, нагадувати світові, що Україна є, у найважчі дні вірити в те, що в неї є майбутнє, що вона буде вільною. Представлені тут й імена, які згодом стали класиками української радянської літератури, зокрема Павло Тичина та інші.

7 листопада 2019-го вшановувалося 85-річчя від дня народження Григорія Дем’яновича Зленка — письменника, літературознавця, дійсного члена Наукового товариства ім. Т. Шевченка, члена Міжнародної асоціації україністів, заслуженого діяча мистецтв України. До цієї дати Одеська національна наукова бібліотека підготувала мультимедійну презентацію «Стежками пошуку», яку можна переглянути на сайті ОННБ.

Григорій Зленко — знаний майстер слова, енциклопедист-книгознавець, бібліограф, краєзнавець. Народився 7 листопада 1934-го в с. Потік Миронівського району Київської області. Закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка (1961). Працював у редакціях газет Корсуня-Шевченківського та Одеси, — у республіканському видавництві «Маяк», у 1972—2012 роках завідував редакційним відділом ОННБ. Завдяки його старанням виходили бібліографічні покажчики «Леся Українка в Одесі», «Костянтин Паустовський в Одесі», «Борис Пастернак», «Степан Петрович Ковганюк», серії «Літературна Одеса» та «Письменники Одеси». Григорій Дем’янович був їх незмінним науковим редактором.

Багато залежить од часу, в якому живеш. Але й тоді вклинюються обставини. Вони поруч від народження до переходу в інший світ колують. Часто збивають на манівці, замість йти праворуч, навертають ліворуч!

Усе життя батьки за руку не водитимуть. Рідко кому випадає гладка дорога. Мусиш сам берегтися від заздрісних, двері у свою душу — не відчиняти. Хіба знаєш, що в них на умі? Буває, хтось зиркне іржавим поглядом, і життєва стезя йде шкереберть.

А Вадим починав о-го-го! Від з’яви першої добірки в обласній газеті — заговорили. Одні у захваті, інші — заздро. Його голос був сильний і розкутий, з такими соковитими метафорами, немовби джерельна вода.

Колеги дивувалися: «Де він те джерело знайшов? От собі б з нього зачерпнути».

* * *

Трапляється ж зустріч на кілька життів наперед!
Після неї до горла здіймається хвиля тепла.
Серце стукає так, мов ніколи тепер не помре.
А цікаво: раніше відбутися зустріч могла?
Коли вітер вночі прошкребеться у дім,
Потім листю розкаже зранку
про щось важливе,
Я радію теплу, огортаюся й гріюся в нім.
І мовчу лиш про те, як нас об’єднала злива.

Деякі болячки найбільше нагадують про себе холодної пори. Серед них й артрит, а також інші недуги суглобів. Інфекційний артрит може виникнути як ускладнення простудного захворювання — ангіни чи грипу. Запалення суглобів, застерігають медики, може бути і відповіддю на переохолодження або невдале падіння в ожеледицю. Одне слово, причин предостатньо. А як діяти, якщо хвороба все таки наздогнала? Про це — розмова з лікарем-ревматологом Георгієм ГУЛЬКОМ.

— Болі в суглобах істотно погіршують якість життя, але це ще й серйозний сигнал про те, що там відбуваються запальні та руйнівні процеси. Їх наслідком стає скутість рухів, деформації, а то й, за відсутності адекватного лікування, інвалідність. Артрит — недуга, що вражає не тільки літніх, а й, буває, дітей (ювенільний артрит). Людям доводиться працювати і жити, постійно перемагаючи біль.

— Георгію Васильовичу, то як же розпізнати цю хворобу?

— Щоб зрозуміти, що таке артрит, слід знати конструкцію суглобів. Так-от, вони складаються із сполучених скелетних кісток, між якими є щілина. Зверху їх закриває синовіальна оболонка, суглобова сумка. Коли розвивається захворювання, спочатку страждає синовіальна оболонка, а відтак і зосереджені в ній крово- й лімфосудини, а також нервові закінчення. Через це знижується природне виробництво суглобової змазки, що живить хрящ та надходження інших необхідних корисних речовин. Захворювання супроводжується суглобовими болями, спричиненими запаленням тканин.

— Які основні симптоми артриту?

Про деякі зміни в системі охорони здоров’я України в 2020-у

Цього року МОЗ продовжить впроваджувати зміни в системі охорони здоров’я. Вперше запрацює програма медичних гарантій, розвиватимуться системи екстреної допомоги і трансплантації, а в сфері громадського здоров’я особлива увага приділятиметься боротьбі з тютюнокурінням, розвитку системи крові та профілактиці неінфекційних хвороб.

Програма медичних гарантій

Із 1 квітня запрацює програма медичних гарантій. Вона включає надання шести видів допомоги: первинної, спеціалізованої амбулаторної, госпітальної, екстреної, паліативної, медичної реабілітації, а також програму «Доступні ліки».

Профілактика неінфекційних захворювань

Серед головних причин смертності у країні переважають неінфекційні хвороби, розвиток яких спровокований різними факторами. Зокрема й тютюнопалінням. Цьогоріч МОЗ працюватиме над зменшенням курців серед молоді через заборону «смачних» сигарет, запровадження стандартизованої пачки тютюнової продукції та покращення звітності корпорацій.

У січні можна провести ревізію квіткового насіння, а наприкінці місяця цибулинні культури — тюльпани, нарциси, гіацинти — підготувати для лютневої вигінки. Не забудьте і про овочеве насіння. Адже перш ніж воно ляже у землю, з ним треба попрацювати. Насамперед, доберіть не випадкові, а районовані високоврожайні сорти, що позбавить вас від додаткових витрат і дасть повноцінний урожай.

Багато власників ділянок намагаються закупити якомога більше насіння, щоб, бува, не забракло. Тому не зайве нагадати норми висіву найпопулярніших культур (з розрахунку на 10 кв. м):

• морква і петрушка — 4,5—6 г;
• кріп на зелень за суцільного посіву — 25 г;
• кріп рядками для засолювання — 12 г;
• огірки — 5—8 г;
• кабачки і патисони — 4 г;
• редиска — 15—20 г;
• салат — 3 г;
• щавель — 3—4 г;
• квасоля — 106 г;
• гарбуз — 2,5—4 г;
• цибуля-чорнушка на ріпку — 5—10 г, на насіння — 50—100 г.

588 одеситів, якими опікуються місцеві організації інвалідів, отримали спеціальні силіконові ID-браслети, що містять вмонтовану пластину з QR-кодом.

Ідентифікаційний браслет — це можливість повідомити довколишнім про свою проблему і попросити допомоги. Призначений він, насамперед, для людей із зони ризику: похилого віку, з порушенням пам’яті, які можуть піти з дому і не повернутися, з проблемами серцево-судинної системи, хворих на діабет, тяжкі форми алергії, епілепсію тощо. Тобто для тих випадків, коли людина може раптово відчути себе погано, втратити свідомість.

Персоналізацію браслета може виконати лікар, власник чи родичі. Є можливість занести у форму фото та ім’я людини, дату народження, адресу проживання, групу крові, інформацію про хвороби, алергії, медичні показання і рекомендації при наданні екстреної допомоги та протипоказання, контакти лікарів, близьких і родичів. А щоб таку інформацію зчитати з квадратика на браслеті, достатньо навести на нього екран смартфону.

У законодавстві про охорону та захист прав дитини встановили відповідальність за факти перебування неповнолітніх без супроводу дорослих у нічний час (із 22-ї до 6-ї ранку) на вулиці.

Відтак власники закладів розваг та громадського харчування із 22.00 до 6.00 мають право вимагати у відвідувачів документи, які підтверджують досягнення ними 16-річного віку.

Якщо ж у розважальному закладі чи деінде в громадських місцях (парки, вулиці, території шкіл та дитячих садків, дитячі та спортивні майданчики, бари, дискотеки, магазини з алкогольною продукцією тощо) у нічний час виявлять таких дітей, то викличуть поліцію і через суд притягнуть до адміністративної відповідальності батьків за неналежне виконання ними їхніх обов’язків.