№ 94 (22113) субота 7 грудня 2019 року

Ювілейні заходи завжди починаються зі свята, але іноді закінчуються скандалом. Дводенний лондонський саміт лідери 29 держав Північноатлантичного альянсу відсвяткували широко, з розмахом, але без низки скандалів не обійшлося.

Куди плисти після сімдесяти?

За сімдесят років існування військово-політична організація НАТО звідала лише одну справжню кризу, коли в кінці 1991-го у зв’язку з розпадом СРСР залишилася без свого супротивника. Західна ядерна парасолька над світом, військові бази на чужих територіях, стримування комуністичної агресії — все, здавалося б, втратило сенс. На розпуску НАТО одночасно з Варшавським договором наполягав Горбачов, і багато хто з його західних колег таку ідею підтримували. І потайки підраховували гроші, які планували заощадити.

На щастя, знайшлися тоді політики, які радили з розпуском НАТО почекати. У сенсі — шкода ламати дорогу іграшку, раптом знадобиться. Однак ідея економії на безпеці прижилася. Особливо — в Старій Європі, де впродовж двадцяти років видатки на утримання армій скорочувалися, а витрати на озброєння зберігалися хіба як частина високоприбуткового бізнесу. У США відбувалися подібні процеси, але повільніше, оскільки «цивільна» економіка там була і залишається прив’язаною до військово-промислового комплексу.

«Путінська Росія має зазнати такого самого краху, як гітлерівський режим»

Напередодні «нормандського саміту» в Україні дискутують, яким має бути мир із Росією. Чи може Україна односторонніми поступками його досягнути? Чим загрожує Україні несправедливий мир?

Про це говорили й учасники комісії «Правда, справедливість і відновлення миру між Росією, Україною, спільно з Європейським Союзом», які провели своє четверте засідання в Парижі. І хоча це засідання відбувалося у жовтні, ми вирішили відкласти публікацію тієї розмови до того часу, коли зустріч у «нормандському форматі» набере реальних рис, а отже потрібно буде ще раз згадати, на яких принципах можна домовлятися про мир з Росією.

Співрозмовник «Радіо «Свобода» (www.radiosvoboda.org) — один із найвпливовіших моральних авторитетів України, колишній дисидент, правозахисник, а нині проректор Українського католицького університету, що у Львові, Мирослав МАРИНОВИЧ (на знімку).

Як повідомив заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, в уряді вивчають два можливі шляхи запровадження концепції подвійного громадянства в Україні.

«Дехто в Україні хоче легалізувати свої подвійні, потрійні й четверні громадянства», — так прокоментувала ці ініціативи нової влади в коментарі інтернет-виданню «Новости Украины» — From-UA соціолог, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України та глава фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

За словами експертки, незважаючи на те, що подвійне громадянство в інших країнах є звичайним явищем, навколо нього й досі виникає чимало питань.

У малих міст Одещини уряд забрав понад 70% субвенцій

Кабінет Міністрів втричі зменшив субвенцію місцевим бюджетам Одеської області на соціально-економічний розвиток територій. Відповідне рішення ухвалене на засіданні уряду 4 грудня. За рахунок цієї субвенції фінансуються дуже важливі для громад проєкти: благоустрій вулиць, прокладання водогонів, ремонт шкіл та дитячих садків, повідомляють в Одеському регіональному відділенні Асоціації міст України.

Згідно з рішенням, були внесені зміни до розпорядження Кабміну від 10 липня 2019 року № 500-р, якими змінено розподіл субвенції між місцевими бюджетами на соціально-економічний розвиток та зменшено на 1,7 млрд грн їх загальний обсяг по Україні.

Щодо Одещини, то із загального обсягу субвенції в сумі 113,2 млн грн (у редакції розпорядження від 10 липня) уряд залишив райцентрам і містам лише 32,3 млн грн. Тобто місцеві бюджети 14 міст і містечок нашої області втратили 80,9 млн грн субвенції на соціально-економічний розвиток.

Одесі щастить на гостей. От і цими днями наше місто мало честь приймати у себе одного з найвідоміших композиторів сучасності, батька польської авангардної музики, Людину світу, Маестро Кшиштофа Пендерецького разом з його дружиною і Музою пані Ельжбетою.

Ініціатором приїзду пана Кшиштофа до чорноморської перлини виступив художній керівник і диригент Національного одеського філармонійного оркестру, народний артист України Хобарт Ерл. Він був також модератором зустрічі з геніальним музикантом, що відбулася у стінах Національної музичної академії ім. А.В. Нежданової.

У чималому залі консерваторії — жодного вільного місця. Ще б пак: побачитися з генієм сучасності при-йшли і викладачі, і студенти, і діячі культури, і небайдужі одесити, які люблять музику.

У польського композитора чимало точок дотику з музичною Одесою. По-перше, за освітою він — скрипаль і добре знає Одесу як батьківщину всесвітньо відомих музикантів.

Крім того, Кшиштоф Пендерецький — людина, яка вмістила в собі багато різних культур і багато різного досвіду. Його бабуся по матері — вірменка, родом з українського міста Станіславова (нині Івано-Франківськ), загалом має в крові вірменське, українське, польське й німецьке коріння. Тобто, без перебільшення можна сказати, що справжній одесит.

Закінчення. Початок у номері за 5 грудня.

Сталін і Жуков — вороги українського народу

Чимало зафіксованих фактів свідчать: Г. Жуков був заклятим ворогом українського народу й одним із тих, хто пропонував виселити до Сибіру 20 мыльйонів українців, які перебували на території окупованої України.

З початком звільнення у 1943 році України розпочалася тотальна мобілізація до Червоної армії всього чоловічого населення від 15 до 60 років за схемою: сьогодні — мобілізований, а завтра в бою «здобути зброю і змити кров’ю ганьбу перебування на окупованій території». Офіційним приводом став наказ Ставки Верховного головнокомандувача № 089 від 9 лютого 1942-го, згідно з яким військовим радам армій та командирам дивізій було надано право необмеженого призову на військову службу людей, «які проживають на територі-ях, що звільняються від окупації».

За час звільнення України від німецьких окупантів в армію мобілізували 900 тисяч непідготовлених і ненавчених бійців. До моменту битви за Дніпро таких уже було близько 300 тисяч. Як і штрафні батальйони, їх вважали за «гарматне м’ясо» й кидали у бій перед наступаючими регулярними частинами Червоної армії без зброї, не переодягнувши в однострої. Цих людей невіть не записували до складу певних частин, бо знали, що назавтра, коли їх поженуть перед наступаючими червоноармійцями з половинками цеглин та палицями в руках, щоб німці «злякалися» й витратили на них значну частину своїх боєприпасів, усі вони загинуть. Цих приречених на смерть сотень тисяч чоловіків по всій Україні називали «чорносвитниками», «чорнопіджачниками», «чорножупанниками». Такому ставленню радянської держави до своїх громадян дивувалися навіть німці, які називали «чорносвитників» «Beutesoldaten» («трофейні солдати»).

Як уже повідомляли «ЧН», 28 листопада на широкі екрани вийшов історичний трилер Агнєшки Голланд «Ціна правди», що розповідає історію британського журналіста Ґарета Джонса, який у 1933 році вирушив до Радянського Союзу, на власні очі побачив злочини сталінського режиму і першим на Заході розповів про жахіття Голодомору в Україні.

Нагадаємо, у листопаді 2008-го президент Віктор Ющенко посмертно вшанував репортера Ґарета Джонса орденом «За заслуги» ІІІ ступеня — за вагомий особистий внесок у донесенні до світової спільноти правди про геноцид українського народу під час Голодомору 1932—1933 років. Нагороду було вручено племінниці журналіста Марґарет Коллі. Церемонія вшанування пам’яті відбулася в Центральній залі Вестмінстерського палацу.

За вагомий внесок у вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу — Голодомору 1932—1933 років нинішній Президент України Володимир Зеленський нагородив відому польську режисеру орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Про них людям часто розповідає місцевий інформаційний портал «Біляївка.Citi». З цікавістю погортала сторінки онлайн-часопису і я.

Водогін, звісно ж, — річ життєво необхідна, але й досить проблемна. Хоча б через часті прориви у мережі. Згодом громада розживеться й повністю замінить усі негодящі труби на нові й довговічні, аби біляївці без перебоїв користувалися водою, що поступово вже й робиться, але сьогодні ще доволі часто доводиться їх «латати».

Перед настанням негоди працівники Біляївського водоканалу якраз проводили заміну ділянки водогону, запущеного у1990-у. Тоді, хто пам’ятає, був дефіцит усього на світі, відтак, поспішаючи дати людям воду, ліпили гілку з чого тільки могли. Й от настав час замінити ту 500-метрову ділянку від вулиці Плієва до вулиці Слобідської. Загалом це 38 абонентів, які, за словами начальника водоканалу Юрія Вопиловського, викликали ремонт-ників практично двічі на місяць.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов на своїй сторінці у Facebook оприлюднив поради, як діяти батькам, якщо їхня дитина зазнає цькування в школі.

«Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, поговоріть з нею і з’ясуйте якнайбільше фактів та подробиць про заподіяну їй шкоду. Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють. Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом. Якщо ви впевнилися, що це таки булінг, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов’язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України «Про освіту», — написав Сергій Горбачов.

Він наголосив, що заява про булінг має бути подана у письмовій формі, державною мовою, із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто не вказані прізвище, ім’я та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається.

Музична й офіційна Одеса тепло прийняла видатного польського композитора і диригента Кшиштофа Пендерецького. У виконанні Національного одеського філармонійного оркестру, Національної заслуженої академічної капели «Думка» і польських солістів уперше в Україні прозвучала Симфонія №7 — ораторія «Сім брам Єрусалиму». За диригентським пультом — народний артист України Хобарт Ерл. Успіх — тріумфальний.

Нагадаю, що із 24 жовтня по 17 листопада в Одесі проходили Дні Польщі, й прибуття в наше місто видатного польського композитора стало ніби продовженням цього проєкту. За день до концерту відбулася зустріч з маестро Пендерецьким у мерії Одеси, під час якої господарі привітали почесного гостя і його дружину Ельжбету й вручили їм дарунки — розкішний фотоальбом про чорноморську перлину. У зустрічі також взяли участь художній керівник і головний диригент НОФО Хобарт Ерл, директор оркестру Іван Косяченко, художній керівник хору «Думка», народний артист України, Герой України Євген Савчук. Серед запрошених — організатори концерту — Генеральний консул Республіки Польща в Одесі Анджей Шмідтке і представник Інституту Адама Міцкевича Лукаш Струсинський.

— «Сім брам Єрусалиму» — один з найбільших творів, написаних мною. Одеса, яка відома у всьому світі, для мене завжди була символом музичного міста: — я з дитинства грав на скрипці, а ваше місто славилося своєю скрипковою школою. Це мій улюблений інструмент, який найближчий до людського голосу. Я радий бути тут і сподіваюся, що не востаннє», — наголосив Кшиштоф Пендерецький, який до нашого міста завітав уперше.

Внаслідок пожежі, яка спалахнула у середу в старовинній будівлі, що на розі Троїцької та Пушкінської вулиць, загинуло (за даними на момент здачі цього номера у друк) четверо осіб. Ще одинадцятеро — у списках зниклих безвісти.

Як інформує офіційний портал мерії, до медичних закладів Одеси звернулися 32 постраждалих, з-поміж яких 17 неповнолітніх та 15 дорослих, зокрема семеро співробітників ДСНС. Двоє пацієнтів — у важкому стані.

Про розмір матеріальних втрат, яких зазнала не тільки Одеса й Україна, але й світ (бо ж у будівлі, окрім знищеного вогнем коледжу економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу, розташовувався також Інститут морської біології НАНУ, а відтак згоріли матеріали досліджень, цінні колекції), дізнаємося вже після проведення пошукових робіт і слідчих дій.

Дві третини українок (67%) зазнають психологічного, фізичного або сексуального насильства, майже кожна третя (28%) — від партнера. Такі дані дослідження ОБСЄ з питань добробуту та безпеки жінок в Україні.

Автори дослідження дійшли висновку, що насилля проти жінок дуже тісно пов’язане з недостатністю ґендерної рівності, а це, своєю чергою, впливає з домінування небезпечних стереотипів у ставленні до них.

«В Україні 41% жінок вважають, що коли чоловік кривдить свою дружину, то це має вирішуватися в межах родини. До того ж, жінки часто просто не знають, що робити, якщо вони зазнають насилля. Тільки 17% опитаних вважали себе поінформованими з цього питання, тоді як майже половина зізналися, що мало (48%) або зовсім не знає (17%), як їм діяти», — йдеться у повідомленні на сайті ОБСЄ.

Дослідження проводилося у 2018 році шляхом інтерв’ю в семи державах-учасницях ОБСЄ: Албанії, Боснії і Герцеґовині, Молдові, Північній Македонії, Сербії, Україні та Чорногорії, а також у Косово. Загалом було опитано понад 15000 жінок віком від 15 років, у тому числі 2048 українок.