Ще не епідемія, але...

Такої ж думки дотримується його колега — лікар-інфекціоніст Олексій Галімський: «В Україні епідемія дифтерії? Ні. Два—п’ять випадків на рік у кожній області на початку сприятливих 2000-х вважалося нормою епідеміологічного благополуччя».

Втім, варто пригадати, що лікар Євген Комаровський упродовж останніх чотирьох років регулярно повторював: через антивакцинальні настрої батьків в Україні не за горами наступ дифтерії. Про це він згадував і в одному з нещодавніх інтерв’ю ВВС: «Сьогодні ми маємо кір, де смертність приблизно 1 на 1000 хворих. А ситуація з захистом від дифтерії — не краща. І якщо на зміну кору прийде дифтерія, то це буде 5% смертність, як мінімум. А це вже іншого порядку загрози».

Що треба знати про дифтерію

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням переважно слизових оболонок ротової порожнини та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудником захворювання є дифтерійна паличка (коринебактерія), стійка до дії різних чинників і в зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Передається повітряно-крапельним шляхом, а також через предмети побуту (посуд, іграшки). Дифтерійна бактерія, потрапляючи у дихальну систему, виробляє токсин, що блокує синтез білка в клітинах, внаслідок чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, зокрема й несумісні з життям. Інкубаційний період — від 3 до 10 днів.

Кожному, хто не захищений вакциною, слід пам’ятати про ускладнення, якими, власне, й небезпечна ця недуга: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).

Основними симптоми дифтерії є:

• біль у горлі;
• підвищена температура;
• наліт на мигдалинах сірого кольору;
• осиплість голосу;
• ускладнене дихання та ковтання;
• висока температура;
• набряк слизової оболонки носоглотки;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Украй важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекці-йний мононуклеоз. Якщо ви помітили в себе або рідних такі ознаки, не легковажте і не списуйте все на звичайну застуду, а негайно зверніться до лікаря. Чим раніше встановлений діагноз, тим вищі шанси на одужання.

Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю: 50 випадків із 1000.

Як і коли вакцинуватися від дифтерії

Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну — у 16 років — АДП-М.

Дорослі повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу — у 36 і так далі.

Вакцинація вже за декілька років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених перебігатиме набагато легше, ніж у невакцинованих.

Якщо доросла людина або дитина старшe 7 років раніше не щеплювалися від дифтерії та правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М: спочатку перша доза, через місяць — друга, через шість місяців після другої — третя.

За даними CDC, 99% тих, хто має щеплення від дифтерії, не хворіють. Імунізація від усіх хвороб, наголошує ВООЗ, запобігає двом-трьом мільйонам смертей у світі щороку, а ще півтора мільйона людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться.

З «виписки» хвороби

Дифтерія — одна з найстрашніших інфекційних хвороб, яка спричиняла руйнівні епідемії, передусім серед дітей.

Перші згадки про дифтерію з’явилися ще у V ст. до н.е. в працях Гіппократа. Найбільші її спалахи зафіксовані у Середньо-віччі. Під час тяжких епідемій у Європі та Сполучених Штатах Америки у 1880-х летальність від респіраторної форми дифтерії в деяких районах перевищувала 50 відсотків.

Наприкінці ХІХ століття німецький бактеріолог Едвін Клебс виявив збудника недуги у зрізах дифтерійних плівок, а вже за рік Фрідріх Лефлер виді-лив дифтерійну паличку в чистій культурі, чим здобув собі світове визнання. До речі, дифтерійну паличку і дотепер деколи називають «паличкою Лефлера». Надалі цю гіпотезу підтвердив французький мікробіолог Еміль Ру та швейцарський лікар і вчений Александр Єрсен.

У 1891 році німецький вчений-мікробіолог Еміль фон Беринг уперше в історії ввів дифтерійний антитоксин.

Наразі вакцини, що містять дифтерійний анатоксин, є одними з найстаріших вакцин у сучасному застосуванні. Перші підходи до активної імунізації проти дифтерії ґрунтувалися на суміші токсину та ДАТ. Такі вакцини широко використовувалися у США в 1914 році. У 1926-у був розроблений більш імуногенний дифтерійний анатоксин. У 1940-х дифтерійний і правцевий анатоксини та антигени кашлюку були об’єднані в дифтерійно-правцеву-кашлюкову вакцину (DTP). У Європі та Північній Америці вони стали доступними наприкінці 1940-х, і спалахи дифтерії серед вакцинованого населення зменшилися.

До того, як у 1970-х ці вакцини стали легкодоступними та почали застосовуватися в усьо-му світі, у країнах з низьким і середнім рівнем доходів щорічно фіксувався мільйон випадків дифтерії, з яких 50—60 тисяч закінчувалися непоправним.

Та повернемося до нинішньої тривожної ситуації в Україні. Як нагадує МОЗ, епідемія дифтерії була в нас у 1991—1998 роках. Причина — вкрай низький рівень вакцинації дітей та ревакцинації дорослих. Тоді за-хворіли 20 тисяч осіб, 696 пацієнтів померли.

За останні роки в Україні реєструвалися поодинокі випадки захворювання на дифтерію: у 2011-у — 8, у 2012-у — 5 (серед них — 1 дитина), у 2013-у — 6 (2 дитини), у 2014-у — 4 (1 дитина), у 2015-у — 2 (1 дитина), у 2016-у — 4 дорослих (по одному в Івано-Франківській та Одеській областях і два у Києві), у 2017-у — не зареєстровано жодного, у 2018-у — 10 випадків.

За жовтень нинішнього року, як мовилося на початку, діагностовано аж 18 випадків дифтерії.

Сигнал — дуже тривожний.

МОЗ України закликає: не наражайтеся на небезпеку, своєчасно вакцинуйте дітей та зробіть щеплення собі.