Поствідпускний синдром

— Григорію Михайловичу, то як же дорослим, школярам і студентам налаштуватися на роботу або навчання після літньої відпустки чи канікул?

— Де б і ким би людина не працювала, після тривалого відпочинку їй необхідний певний час для адаптації до ритму робочого процесу. Щоб полегшити і пришвидшити таке повернення-пристосування, бажано перед виходом на роботу почитати фахову періодику. Обов’язково знайдеться ідея, яку захочеться якомога скоріше почати впроваджувати в життя, і тоді ви з нетерпінням чекатимете першого робочого дня.

Напередодні звечора слід створити позитивний імпульс і лягати спати з думкою, що ви скучили за роботою, колегами і вже завтра зранку готові до виконання службових обов’язків та втілення нових задумів.

Прийшовши на роботу, фіксуйте всі позитивні моменти, які дарують вам гарний настрій. Не плануйте серйозних зустрічей і великого обсягу справ на перший день, краще присвятіть певний час спілкуванню з колегами, обміну думками щодо виробничих планів або просто поговоріть з ними на не професійні теми.

Учням та студентам набагато важче адаптуватися після канікул до своєї праці — навчання. Їхня основна мотивація — зустріч і спілкування з друзями, обмін подіями, які вони пережили під час канікул. Звісно, серпень викликає в юнаків та юнок протилежні почуття. З одного боку, вони скучили за школою чи вишем, а з іншого — напружує розуміння необхідності серйозного підходу до навчання. Тому студентам і школярам дуже важливо морально готуватися до навчального року. Йдеться про їхнє внутрішнє налаштування і поступовий перехід до менш інтенсивно-розважального ритму. Час подумати про створення комфортних умов для навчання і прибрати в кімнаті. Добре було б пройтися по магазинах у пошуках щоденника, зошитів, ручок тощо.

— А як щодо розпорядку дня? Його теж, мабуть, потрібно поступово міняти…

— Щоб не сідати з 1 вересня за парти у напівсонному стані, варто впродовж серпня поступово переходити з «літнього» режиму на «навчальний», тобто раніше лягати й раніше вставати (хоча б, для початку, на півгодини). Крім того, необхідно «тренувати» свій мозок до сприйняття і засвоєння обширу знань. Спробуйте почитати або переглянути щодня бодай одну пізнавальну програму з теми, яка вас цікавить найбільше. Можна провести якийсь час у пошуках цікавої інформації в інтернеті (щоб було чим здивувати друзів).

Отже, найголовніше — не «страждати» і не казати собі: «Ой, як не хочеться йти в школу (університет, на роботу)». Нехай вашим девізом стане позитивне твердження: «Я йду до школи (в університет, на роботу) з бажанням, задоволенням, цікавістю».

Не варто поспішати, ставити собі відразу всеосяжні завдання, у перші ж дні планувати забагато справ. Дайте своїй психіці трохи часу для адаптації.

— Чи впливає місце навчання (розташування парти — перші ряди чи останні) на успішність учнів?

— Якщо у дитини все гаразд зі слухом і зором, то місце навчання суттєво не впливає на її успішність. Інша річ, що парта має відповідати певним санітарно-гігієнічним вимогам, зокрема зросту школяра. Учитель упродовж навчального року повинен кілька разів пересаджувати учня з ряду в ряд (з лівого в середній, правий і навпаки).

— Як ставитися до значного навантаження дитини, коли вона, крім школи, відвідує ще й кілька гуртків?

— Якщо розуміти запитання буквально («значне навантаження»), то негативно. Я розумію бажання батьків усебічно розвивати дитину, але в доборі гуртків треба бути досить обережними. Дитина повинна ходити туди не тому, що змушують батьки, а за покликом душі, внутрішнім бажанням, відповідно до власних інтересів та здібностей. Тоді вона не вважатиме таке заняття додатковим навантаженням. Для неї це буде приємним проведенням вільного від навчання часу. Якщо ж гурток вибирають батьки на свій розсуд, без урахування потреб дитини, то це буде для неї «каторгою» і, зрештою, вона категорично відмовиться його відвідувати.

Утім, навіть якщо дитині подобається займатися різними справами й вона із задоволенням відвідує ті ж таки гуртки, батьки повинні дбати про її фізичне здоров’я і стежити, щоб навантаження жодним чином не стало причиною погіршення ії стану.

— Григорію Михайловичу, повернемося до літніх відпусток…

— Відпустка дає нам можливість відновити внутрішні ресурси, щоб з новими силами включитися в робочий процес. І тут є дуже важливий нюанс: якщо належно не підготуватися до виходу на роботу після перерви, то можна отримати поствідпускний синдром.

— Що це таке?

— Це реакція організму, як фізична, так і психічна, на зміни умов життя. Симптомами поствідпускного синдрому можуть бути млявість, головний біль, швидка стомлюваність, безсоння або інші типи порушення сну, перепади тиску, складнощі з увагою і зосередженням, дратівливість, невпевненість у своїх силах, смуток тощо. Не дуже приємний стан. Відтак перед виходом на роботу після тривалого відпочинку, слід дотримуватися кількох правил.

— Яких саме?

— Почнемо з того, що, ще збираючись у відпустку, бажано вчасно закрити робочі питання — вирішити їх самому чи передати колегам. Мова про ті справи, які повинні виконуватися, незалежно від того, чи є ви на робочому місці, чи ні. Певна річ, саму відпустку слід використати з максимальною користю для себе.

Дуже важливо наперед звернути увагу на те, коли саме вам необхідно виходити з відпустки на роботу. Якщо ви відпочивали в іншому місці, додому краще повернутися на день-два раніше й взятися за наведення ладу у помешканні. Це посприяє переходу до звичного режиму.

Плануючи відпочинок, постарайтеся, якщо є така можливість, вийти на роботу в середині тижня. Це допоможе поступово адаптувати організм і психіку, не викликаючи глибокого стресу, а отже й шансів уникнути поствідпускного синдрому буде набагато більше.

Важливо також розуміти, що всю роботу, яка назбиралася за час вашої відсутності, відразу розгребти неможливо, тому визначтеся з нагальністю завдань й виконуйте їх поступово.

Як би там не було, а життя після відпустки триває! І воно цікаве. Якщо, звісно, ви займаєтеся улюбленою справою і якщо та справа дає вам нормальний заробіток. Інакше — роботу треба міняти.

Розмову вів

Ярослав ШЛАПАК.