№ 56 (22075) четвер 25 липня 2019 року

На момент здачі цього номера у друк Центральна виборча комісія оприлюднила відомості про підрахунок 99,7 відсотка електронних бюлетенів (документи з мокрими печатками вже також опрацьовуються, але на це в ЦВК ще є не один день).

Так-от, станом на вечір середи вже відомо, що до Верховної Ради 9-го скликання проходять:

• політична партія «Слуга народу», яка здобула 43,18% електоральної підтримки (6289275 бюлетенів з позначкою «За»);
• політична партія «Опозиційна платформа — За життя» (13,02% та 1896459 «За» відповідно);
• політична партія «Всеукраїн-ське об’єднання «Батьківщина» (8,18%/1192381);
• політична партія «Європейська солідарність» (8,11%/1181449);
• політична партія «Голос» (5,83%/849326).

Становище української мови в радянській Україні (1960–1970-ті роки)

Радянська пропаганда багато розповідала про розквіт націй та рівноправність мов у Радянському Союзі.

Втім, у реальності в тій державі одна мова була «рівнішою» за інші, і нею була аж ніяк не українська…

«Новітня валуєвщина»

17 квітня 1959 року Верховна Рада УРСР ухвалила новий освітній закон, стаття 9 якого, про мову навчання, поклала початок новій хвилі русифікації.

На перший погляд, звучала вона цілком демократично: «Навчання в школах Української РСР здійснюється рідною мовою учнів. У школу з якою мовою навчання віддавати своїх дітей, вирішують батьки. Вивчення однієї з мов народів СРСР, якою не провадиться викладання у даній школі, здійснюється за бажанням батьків і учнів при наявности відповідних контингентів». Ось тільки вивчення російської стало обов’язковим ще з 1938 року. Без її знання неможливо було продовжити освіту, зробити кар’єру не лише за межами України, а й у самій республіці. Тож яким було подальше рішення батьків, можна легко здогадатися…

Нещодавно в Одеському історико-краєзнавчому музеї відбулася цікава по-дія  — презентація двох наукових монографій, присвячених історії перебування німецьких колоністів у південноукраїнському регіоні.

Це видання «Південна Бессарабія (Україна/Молдова) та німці 1841—1940 рр. в Аккермані (Четатя-Алба)» професора, доктора природничих наук Артура Гольвера, і «Правове становище німецьких колоністів на Півдні України (кінець XVIII ст. — 1917 р.)» кандидата юридичних наук, доцента кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія» Оксани Канєнберг-Сандул.

Трохи передісторії...

Однією з цікавих і, на жаль, недостатньо відомих сторінок історії нашого краю є поява на початку XIX століття в Бессарабії німецьких переселенців. І тепер ще багато хто не знає, звідки з’явилися німці, які зараз живуть в Україні, припускаючи, що вони —  нащадки окупантів або військовополонених. Насправді це не так. Політика Катерини ІІ, а потім маніфест її внука Олександра І від 20 лютого 1804 року поклали початок німецької колонізації Північного Причорномор’я.

(Прив’язка до історії плюс сучасний креатив)

Статтю Петра Кралюка «Дивовижна доля італійця XVII століття. Пієтро делла Валле — той, хто хотів перетворити Україну на «економічний рай» («День» від 8.02.2019) я прочитав не відразу, а з деяким запізненням. Саме тоді, коли відзначався День нашої морської піхоти. Можливо, цей випадковий збіг і підштовхнув до певних висновків. Нагадаю про що йшлося в публікації.

«Спочатку делла Валле прибув до Константинополя (Стамбула), де вивчив турецьку й арабську мови. У 1615 році подався до Персії та опинився при дворі шаха Аббаса Великого. Там він відстоював ідею «козацької республіки» в Трапезунді. Його підтримував кримський принц-утікач Шагін Герей. Чи діяв делла Валле самостійно? Ймовірно, він був агентом італійського, зокрема венеціанського, купецтва, зацікавленого в переорієнтації торгових шляхів у Європі...».

У Києві презентували результати кількісних всеукраїнських соціологічних досліджень про ставлення та поінформованість громадськості щодо вступу України до ЄС та НАТО, виконаних на державне замовлення у травні-червні цього року переможцем відповідного тендера — ТОВ «Центр стратегічного розвитку територій».

У презентації взяли участь віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, голова Державного комітету телебачення і радіомовлення Олег Наливайко та директор Центру стратегічного розвитку територій Андрій Орлов.

За словами останнього, результати дослідження свідчать, що переважна частина українців підтримує приєднання до Європейського Союзу (67%) та висловлює високий рівень довіри до ЄС як до стратегічного партнера нашої країни (63%). Спостерігається позитивна динаміка показників підтримки у часі: із 2013 року кількість українців, які виступають за ЄС, збільшилася на 21%. Насамперед наші співвітчизники очі-кують від інтеграції до ЄС розширення власних можливостей та розвитку держави відповідно до сучасних світових тенденцій.

Кабмін збільшив відпустку вихователям дитсадків із 42 до 56 днів.

Відповідна постанова, яку уряд затвердив на засіданні 10 липня, набуде чинності із 1 січня 2020 року.

За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич, щорічна відпустка вихователів дошкільних навчальних закладів нині значно менша, ніж у вчителів. Саме тому назріла ідея збільшити її. «Насправді, робота з маленькими дітьми не легша й передбачає вищу міру відповідальності дорослого за життя і здоров’я дитини», – наголосила посадовець.

Отже, сталося: мешканці значної частини Одеси — Молдаванки, Цукрового селища, Далеких млинів, Селекційного інституту, низки інших житлових масивів — знову отримали свою 10-у поліклініку. Тільки після тривалого капітального ремонту повернулася вона до них тепер уже як Центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Одеської міськради.

Комунальний він, некомерційний, хоч балачки точилися всілякі: мовляв, на витрачені на ремонт бюджетні кошти з’явиться тут приватна клініка якогось крутого закордонця чи й нічний ресторан… А насправді у нашому не надто престижному районі постало не умовне, а реальне диво.

Щонайперше скажемо, що будівля стала невпізнанною. Робітники-будівельники, майстри-реконструктори, опоряджувальники зі звичайної сірої споруди зробили справжню лялечку. Зачудується кожен, хто загляне сюди, в цей невиразний закуткок міста. Постійні ж мешканці території обслуговування клініки (а це понад 66 тисяч осіб) ще більше здивуються й щиро порадіють, коли зайдуть усередину приміщення — в кабінети сімейних лікарів, процедурний, невідкладної медичної допомоги, лабораторію загальноклінічних досліджень, УЗД, вузькопрофільних спеціалістів. Скрізь — нові зручні меблі, а головне — новітнє устаткування: комп’ютерна техніка, електрокардіографи, глюкометри, дермато-скопи, пульсоксиметри, отоларинго- та офтальмографи, інше сучасне обладнання, навіть томограф.

ДП «НЕК «Укренерго» виставлятиме рахунки за свої послуги за старими тарифами, але в платіжці з’явиться ще й графа «рекомендований платіж», де будуть нові тарифи, заблоковані судом за позовом АТ «Нікопольський феросплавний завод».

«Через тимчасове припинення в судовому порядку дії постанов НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 та № 955 про встановлення тарифів ДП «НЕК «Укр-енрего» на друге півріччя 2019 року в липні «Укр-енерго» виставлятиме рахунки за договорами на свої послуги за тарифом, який діяв до 1 липня 2019-го — 57,40 грн за МВт/год», — йдеться у повідомленні пресслужби «Укренерго».

Водночас у рахунках з’явиться нова графа — «Рекомендовано до сплати». У ній рахунок виставлятиметься за новими тарифами на друге півріччя 2019 року, що затверджені постановами НКРЕКП №954 та №955 від 7.06.2019.

Колектив редакції «Чорноморських новин» щиро співчуває колезі — журналістові і письменникові Р.Т. Кракалії в зв’язку з непоправною втратою — смертю сестри

Ірини Тарасівни КРАКАЛІЇ.

Вічна пам’ять світлій і добрій людині.

Їй — 75, вона працює, а у вільний час читає газети й книжки, ходить у кіно, театр і на місцевий ринок за продуктами. Вона живе звичайним життям, багато часу проводить з друзями та ріднею, тим більше, що її матері сповнилося вже 107 років, і понад усе в світі любить вирощувати на своїй ділянці помідори. Коли вона споглядає Природу, вірить у те, що Бог — є…

А ще вона — всесвітньо відома акторка, її ім’я — Катрін Деньов. Цьогоріч вона вперше приїхала до нашого міста на запрошення оргкомітету Одеського міжнародного кінофестивалю.

На творчу зустріч з Катрін Деньов при-йшло близько півтори тисячі осіб, тож організаторам довелося переносити захід із кінотеатру «Родина» до фестивального палацу — Театру музкомедії. Глядачі стоячи вітали пані Катрін бурхливими й тривалими оплесками, таким чином показуючи своє захоплення справжньою зіркою, яка вже понад шість десятиліть сяє на небосхилі світового кіно…

Слово має магічну силу. Це відкриття зробив Валентин Щегленко ще в дитинстві, намагаючись у віршованій формі передати своє враження від дива природи — квітучого саду, що у весняну ніч ураз на ранок розпустився за вікном…

Валентин Петрович був сповнений нових творчих планів, але несподівано передчасно покинув цей світ. От уже й сороковини на порозі…

Перечитую останні публікації Щегленка в «Чорноморських новинах», які вийшли вже після його відходу. Вони присвячені нобелівським лауреатам, які мали українське коріння — вихідцям з Одеси: поету і прозаїку Борису Пастернаку, фізику Ісидору Рабіну.

Хто він — журналіст Валентин Щегленко? Відданий покликанню, скрупульозний, оригінальний. Перше враження, мабуть, таки найсильніше. Я мав можливість спілкуватися з ним під час моєї персональної художньої виставки в Одеській національній науковій бібліотеці. З ним було легко. Спілкуючись з Валентином Петровичем ти розкриваєшся, бо бачиш перед собою порядну людину і професійного журналіста…

…Йде громадянська війна. Херсонськими степами гуляють загони батька Махна. Мандруючи тими місцями, аби придбати якісь харчі, на один із них наштовхнувся тоді ще молодий учений, майбутній нобелівський лауреат Ігор Тамм.

Отаман — бородань у високій смушковій шапці, навхрест оперезаний кулеметними стрічками, — грізно мовив:

– Ах ти, такий-сякий син, певно, є більшовицьким агітатором. Навіщо баламутиш людей?

– Та ні, — відповів Тамм, — я професор, викладач математики Одеського політехнічного інституту…

– Математик? — перепитав отаман. — Тоді знайди мені відповідь ось на таку задачу, — і поставив мудроване завдання. — Якщо розв’яжеш, відпущу, а ні — розстріляю.

Тамм не повірив своїм вухам: задача стосувалася досить вузької сфери вищої математики. Пізніше, через роки, він хотів з’ясувати, хто був тим екзаменатором, але не вдалося. А тоді, під дулами гвинтівок, дав отаману правильну від-повідь, і той відпустив його.

Часто можна спостерігати картину: мама купує на вулиці ягоди і тут же, не відійшовши від лотка, дозволяє маляті їх їсти. Схаменіться, бо навіть найсмачніші, але немиті плоди можуть таїти в собі небезпеку.

Яку саме — ми розпитали лікаря-інфекціоніста Григорія БЕЗУЛЬКА.

— Істина проста: всі овочі, фрукти та ягоди перед вживанням слід ретельно промити проточною водою. Бажано — кілька разів. Перед цим ще не завадило б помити руки антибактеріальним милом.

— А що може статися, якщо цього не зробити?

Петрушка — перевірений часом засіб, що допомагає розплющити очі в буквальному розумінні цього слова. Причому застосовувати його потрібно не лише зовнішньо, у вигляді масок і компресів, а й внутрішньо — як легкий сечогінний засіб.

Найпростіша маска з петрушки. Подрібніть у міксері або дрібно посічіть ретельно вимите листя свіжої петрушки. Нанесіть цю масу під очі, зверху покладіть диск з вати, змочений у холодній воді або в холодному кип’яченому молоці. Потримайте маску 15—20 хвилин і вмийтеся холодною водою.