Про НАТО мовою плаката
В Одеському музеї західного та східного мистецтва 18 червня відкрилася виставка плакатів періоду Холодної війни, створених художниками країн Північноатлантичного альянсу в контексті розвитку історичних подій другої половини ХХ століття, в період 1949—1991 років.
Графічні твори західноєвропейських митців, присвячені Північноатлантичному альянсу, бачив уперше. Знаєте, яке моє найперше враження-здивування? На них, плакатах «агресивного блоку НАТО» (цей штамп кожна людина, народжена в СРСР, закарбувала краще за табличку множення) нема… жодної агресії. Нема демонстрації сили чи військової потуги. Ці плакати важко навіть назвати пропагандою, у радянському сенсі.
Про плакат тоталітарний маю повне уявлення, бо, крім того, що зростав у СРСР, свого часу цю тему вивчав. На радянських зображеннях, які прославляють «воїна-визволителя» чи «будівника комунізму» зображена сувора, «гармонійно розвинута», атлетичної будови суперлюдина, часто — на індустріальному тлі заводів-фабрик, гідроелектростанцій чи колгоспних ланів. «Бійтеся нас, вороги, потужних і непереможних!».
Пізніше доводилося бачити і плакати Третього Рейху, які виявилися дивовижно схожими з радянськими, наче два черевики з однієї пари. На нацистських плакатах також головним персонажем неодмінно є суворий мужній арієць-герой, з правильними по-геббельсівськи канонічними рисами обличчя, або працьовита міцна арійка-білявка, наприклад, із серпом в одній руці та снопом спілого жита в іншій. Тема робітника та селянки або героїчного воїна найпоширеніша і в одних, і в інших та нещадно експлуатувалася обома тоталітарними режимами. Композиційні прийоми також подібні чи й однакові. І не плакатом єдиним — живопис, скульптура та архітектура сталінських і нацистських часів більш ніж споріднені. Тоталітаризм, як його не називай — соціалізмом чи націонал-соціалізмом, має, за деякими відмінностями, однакову суть.
Але повернімося на виставку мистецтва плаката вільної Європи. Авторами графічних творів є художники з різних країн — Італії, Іспанії, Нідерландів, Австрії, Швеції. На відміну від жорсткого тоталітарного реалізму, у цих робіт — інша стилістика, інші зображувальні засоби. Легкість, іноді — мінімалізм, замість реалістично вимальованих деталей. Головною тут є мова символів. Такі плакати розраховані на сприйняття й розуміння вільної людини, індивідуума, а не гвинтика з організованої та контрольованої маси.
Ось розділ, присвячений Планові Маршалла. Характерний сюжет — дві пташки дружно вимощують своє нове гніздо — один із символів післявоєнної відбудови. Внизу напис: «План Маршалла — європейська співпраця». Це плакат австрійського митця Рудольфа Корунки.
Лаконічний плакат — металеві ножиці розтинають колючий дріт. На лезах — напис: «Допомога Маршалла».
Яблуко у піднятій руці, на долоні — мапа Європи. Текст: «Процвітання — плід співпраці» (Брайан Е.Діп з Великобританії).
На мапі Європи постать дівчинки під різнокольоровою парасолькою, складеною з прапорів європейських держав. Підпис італі-йською: «Єдність Європи — це гарантія миру».
Окремо представлена група плакатів до ювілейних дат НАТО різних років, починаючи від 1959-го. У жодній з графічних робіт не побачите образу ворога, якого потрібно знищити.
Плакат без супровідного тексту. Об’єднана Європа у вигляді жінки, голова якої повернута в профіль. Лівою рукою вона опирається на спис, а в піднятій правій тримає голуба миру. Її руки й голова обмотані тонкою елегантною стрічкою, утвореною з прапорів тодішніх членів НАТО. Цей спис — єдина зброя, яку я побачив на плакатах митців Західних країн.
Плакати СРСР і країн Варшавського договору, представлені на окремому стенді, мають відчутно мілітаристський характер. Бачимо і героїчних воїнів, і вдосталь багнетів, автоматів та ракет. Є зображення жалюгідного, але підступного ворога — це, звичайно ж, НАТО. Голуби миру також присутні, бо радянська пропаганда полюбляла цей образ, який мав засвідчувати її «миролюбну по-літику». Але в Європі живуть свідки того «миролюбства» — кривавих подій 1953 року в НДР, 1956-го в Угорщині, 1968-го в Чехословаччині, коли радянські танки на вулицях європейських міст чавили беззбройних людей за прагнення до свободи.
Поруч зі мною оглядає виставку консул Республіки Польща в Одесі Себастіан ЗАГДАНСЬКИЙ. Звертаюся до нього:
— Пане консуле, ось там плакати радянського блоку, над якими заголовок: «The Warsaw pact (Варшавський договір)». Розумію, що Польща до того стосунку не має, адже тодішня ПНР (Польська Народна Республіка) була сателітом СРСР і згоди у вас ніхто не питав. Чи не прикро полякам, що договір назвали Варшавським?
— На жаль, не маємо на те впливу, тоді в нас не було вибору, то вже історична назва. Але Польща — член НАТО — сьогодні є по іншу сторону. Радіємо з того, що ми на тій, добрій, стороні.
— І як почувається Польща на тій стороні?
— Дуже добре. Вважаю, що НАТО є гарантією нашої безпеки і дуже важливим союзом, який відіграє велику політичну роль. Польща пишається, що є членом Північноатлантичного альянсу.
На офіційній церемонії відкриття виставки зі словами привітання до присутніх звернулася директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбора МАРОНКОВА (на знімку):
— «Мені дуже приємно разом з вами святкувати 70-у річницю НАТО. Ми вже відзначали цю ювілейну дату в Києві та Львові, й от сьогодні ми в Одесі. Хочу висловити вдячність нашим партнерам — NGO «Information security» та Громадянській платформі «Одесити разом» — за співпрацю з нами у цьому проєкті. Із задоволенням запрошую всіх оглянути виставку, яка має за мету не лише показати старі гарні постери, а й через мистецтво плаката нагадати важливі моменти новітньої історії. Період Холодної війни мав високий ступінь напруги між двома полярними світами, між вами й нами, між Сходом і Заходом. Сьогодні маємо змогу вільно подорожувати різними країнами, відвідувати одне одного. Можемо ввозити й вивозити, експортувати й імпортувати нашу продукцію і товари. Наші й ваші солдати можуть спільно навчатися та брати участь у миротворчих операціях. А наші військові кораблі можуть відвідувати Одесу, що, власне, вони й роблять досить часто, і дуже приємно, що ви завжди раді їх зустрічати. Ситуація після Другої світової війни і після періоду Холодної війни у Європі є мирною завдяки зусиллям багатьох людей та організацій, і значною мірою — завдяки НАТО.
НАТО було створене 1949 року, по закінченню Другої світової війни. У цей же час почав впроваджуватися і План Маршалла, метою якого було післявоєнне відновлення Європи. Багато разів люди питали мене: навіщо створене НАТО? Ось кілька історичних фактів, навіщо це було потрібно. Найперше, протистояння радянській експансії, по-друге, протидія спробам нацистського реваншизму в Європі, по-третє, політична та економічна інтеграція країн вільної Європи, яка стала прообразом нинішнього Європейського Союзу.
Як бачите, наша з вами історія тісно пов’язана і вона єднає нас сьогодні. Україна має за мету стати членом Європейського Союзу і НАТО. А ми робимо все, залежне від нас, щоб підтримувати Україну на цьому шляху в сьогоднішній складній ситуації.
До слова був запрошений заступник міністра закордонних справ України Єгор БОЖОК:
— Насамперед хочу звернути вашу увагу на те, що пані Барбора є черговою представницею НАТО в Україні, яка спілкується українською мовою. Це важливо й тому, що української мови в НАТО стає дедалі більше. Це є свідченням того, що наша взаємна інтеграція не просто триває, а має конкретні й дуже відчутні результати. Друге, на чому щойно наголосила пані Барбора, — наша спільна історія. Дуже важливо, що в НАТО розглядають ту історію, яка була, є і, я переконаний, буде, як нашу спільну історію.
Дякую керівництву музею, громадським активістам Одеси, Центру інформації та документації НАТО в Україні за те, що в рамках відзначення 70-річчя найуспішнішого в світовій історії оборонного альянсу ви організували цю виставку саме тут, в Одесі.
Це надзвичайно важливо, адже з самого початку безпрецедентної агресії, яку розгорнула проти нас наша сусідка — Російська Федерація, Одеса є одним з тих міст, котрі добре відчули, що це означає. Північноатлантичний альянс стоїть пліч-о-пліч з Україною, продовжуючи політичний та економічний тиск на Кремль, змушуючи його повернутися в рамки міжнародного права, підтримуючи Україну та її оборонні спроможності практично — матеріально і технічно.
Коли 2014 року славні українські моряки з високо піднятою головою вийшли із захопленого російськими військами Криму, їхня нова штаб-квартира — командування Військово-Морських сил України було розміщене тут, в Одесі. Й НАТО продовжує допомагати відбудовувати нам Військово-Морські сили як на інституційному рівні, як організація, так і в рамках двосторонньої індивідуальної взаємодії між конкретними союзниками. Ми вітали тут разом з вами не один військовий корабель під прапорами країн НАТО, і це один з небагатьох елементів такої підтримки. І я вас запевняю, що Російська Федерація дуже непокоїться щоразу, коли військовий корабель під прапором НАТО а) заходить у Чорне море, б) пришвартовується в українському порту. А це щось означає!
І третє, чому сьогоднішній захід є важливим, і це мені здається найголовнішим. Тому, що Президент України Володимир Зеленський, якого на нещодавніх виборах підтримало понад 72% громадян, у тому числі багато одеситів, цілком чітко артикулював, що членство України в НАТО є безальтернативним. Тому сьогодні і Міністерство закордонних справ, весь уряд, й Адміністрація Президента, і Верховна Рада — всі ми активно продовжуємо євроатлантичну інтеграцію України. Важливим елементом цього процесу є підтримка громадян України. Але, хочу наголосити, свідома підтримка. Не та підтримка чи не підтримка, яка продиктована фейками і пропагандою, а підтримка, що базується на чіткому розумінні історії, змісту, суті й філософії діяльності НАТО і нашої взаємодії з Альянсом. Я переконаний, що ця виставка в доступній, дуже цікавій, нестандартній творчій формі дає людям змогу зрозуміти, в чому зміст і сутність НАТО, навіщо воно було створене тоді й чому існує зараз, і чому кількість союзників дедалі зростає, а черга на приєднання до Альянсу чомусь не закінчується.
Виставка плакатів експонуватиметься в Одеському музеї західного та східного мистецтва до 9 липня.
Володимир ГЕНИК.
Автор висловлює вдячність Центру інформації та документації НАТО в Україні за сприяння у підготовці матеріалу.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206