Це так Путін йому пообіцяв?

Ні для кого не секрет, що Путін мав і має в Україні своїх відданих служок, які виконували всі його забаганки, здавали Україну по частинах. От і зараз ті політсили, що постали на уламках Партії регіонів, на догоду Путіну хочуть зробити області в нас автономними, бо Путіну не вдалося повністю захопити Луганську та Донецьку, а коли вони будуть автономними, забрати їх, як Крим, легше. Тим паче, що п’ята колона заздалегідь почала в цих областях боротьбу проти україномовних шкіл, як це робилося в Криму, де українці боялися навіть сказати, що вони — українці. Начебто ніхто не знає, що до Другої світової війни на Кримському півострові жило більше українців, ніж росіян, які приїхали туди після того, як виселили татарів. У нас і так усі області самостійні, й не треба їх робити автономними.

Ми всі хочемо відбудувати Луганську та Донецьку області й повернути всіх вимушених переселенців у їхні домівки. Ми можемо гарантувати, що всі етнічні росіяни будуть забезпечені національними школами, що діти представників інших національностей також вивчатимуть рідні мови. І ніхто не заборонятиме простим людям говорити рідною мовою. Але державною мовою в Україні скрізь повинна бути українська.

Чому Бойко каже, що коли він стане прем’єр-міністром і Луганська та Донецька області будуть автономними, то тоді, мовляв, запанує мир? Це так йому Путін пообіцяв? А в народу України не треба питати? Бойко у нас працював в «Нафтогазі» і тільки багатів сам, а не народ. Отже, ще тоді добре знав, що ціну на газ можна було знизити.

Сьогодні Путін — наш ворог, який захопив наші землі, і тільки тоді, коли виведе всі свої війська з України, можна буде торгувати з Росією. Коли буде мир, буде й дружба. І не треба засилати до нас провокаторів і своїх ставлеників, які спочатку піднімають ціни, а потім обіцяють знизити.

Я, етнічна українка, багато років писала про те, що представники національних меншин повинні мати свої національні школи. А це можна зробити тільки після перепису населення і відмітки в паспорті про національність, щоб знати, де і скільки національних шкіл треба відкрити. А де учнів якоїсь національності мало, то школа повинна бути українською, а мову тієї меншини вивчати як другу іноземну. Тоді ми всі знатимемо більше мов.

А щоб діти мали рівні можливості вступати в різні виші України, останні два-три роки всі предмети в школі читати україн-ською, продовжуючи вивчати до останнього класу й мови національних меншин.

Ми не можемо в парламенті говорити на 130 з лишком мовах, які, кажуть, є в Україні, тому державна мова у нас повинна бути одна — українська. Нехай психологи вирішують, з якого класу дітям у національних школах треба вивчати українську, але все населення повинно знати її. Втім, усі народжені в Україні її знають, бо вивчали в школі. Її можуть не знати тільки ті, хто приїхав з Росії та інших республік колишнього СРСР, а також деякі їхні діти, бо в радянські часи їм два роки після приїзду дозволяли не вивчати українську мову. А якщо то були два останні роки навчання в школі, то такі діти не могли розмовляти нею і потім, упродовж всього свого життя.

На моє переконання до парламенту і в депутати різних рівнів можуть обиратися тільки ті, хто народився в Україні, незалежно від національності, і навчався в наших школах. Бо навіть у національних школах вивчали й вивчатимуть україн-ську мову. Неприпустимо, що у владу йдуть люди, які живуть в Україні п’ять-десять років.

Я за те, щоб вивчати мови своїх сусідів, але я категорично проти будь-якого ущемлення української мови в Україні.

Людмила НАДІЄВА.
м. Одеса.