Храми застиглих епох

Слово «музей» походить з грецької й означає «храм муз». Ще на початку епохи Відродження це слово набуло сучасного значення.

Перший музей заснований в Александрії приблизно в 290 році до нашої ери. До його складу входили житлові приміщення, ботанічний і зоологічний сади, обсерваторія і бібліотека, медичні та астрономічні інструменти, опудала тварин, статуї, бюсти, які використовувалися як наочні посібники для навчання.

Першим музеєм нового зразка був Британський музей в Лондоні (відкритий у 1753 році). Він сьогодні найбільш відвідуваний у світі. Як і Ватиканський, Галерея старих майстрів (Дрезден), Метрополітен-музей (Нью-Йорк), Прадо (Мадрид)... Найпопулярніший художній музей світу — Лувр у Парижі. Його каталог налічує 400 тисяч експонатів.

Україна також багата на музеї. Нашій історико-культурній спадщині можуть позаздрити чимало держав світу. Серед країн Європи Україна — у першій десятці за кількістю й багатством музейних зібрань.

Окрасами і гордістю нашої держави є національний історико-культурний заповідник «Софія Київська», Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Музей історичних коштовностей, Музей книги і друкарства, Музей писанки, Національний музей медицини та багато інших. Серед маловідомих, але «з родзинкою» — Київський музей туалету, Музей сміття, Музей сексуальних культур, музеї столичної підземки, водоканалу, циркового мистецтва, сала, звуку, родинних професій тощо.

Музейною столицею Півдня України є, безумовно, Одеса. Тут функціонують понад три десятки музеїв різного спрямування. Одеський археологічний — найстаріший у країні, заснований ще в 1825 році. Його фонди налічують понад 160 тисяч експонатів, серед яких — колекції пам’яток степових культур доби міді, бронзи, заліза, колекції предметів Стародавньої Греції та Римської імперії, нумізматичні зібрання (50 тисяч монет)... Чи не найбільшу славу йому принесла унікальна збірка предметів з Єгипту доби фараонів, представлена дерев’яними й кам’яними саркофагами, погребальним інвентарем, фрагментами папірусів з ієрогліфічними текстами.

Один з найвідоміших музеїв — Одеський художній — відкритий у 1899 році. Він володіє багатою колекцією — понад 10 тисяч творів мистецтва XVI—XXІ століть (іконопис, живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво). Експозиції, що сформовані в історико-хронологічній послідовності, розміщені в 26 залах на двох поверхах архітектурної перлини — палацу Потоцьких.

Одеський літературний музей створений у 1977 році в колишньому палаці князя Гагаріна. В його експозиції, розміщеній у 20 залах, — рукописи, книги, періодичні видання, фотографії, особисті речі письменників. Відкритий також меморіальний Золотий зал у розкішному бароковому стилі, що був «серцем» мистецького життя Одеси XIX—початку XX століть, та й нині вважається найкращим камерним залом міста.

Загалом у фондах Одеського літературного, а він, нагадаємо, має ще й чотири музеї-філії — Олександра Пушкіна, Костянтина Паустовського, Степана Олійника та Христо Ботева — зберігається майже 69 тисяч предметів, пов’язаних з тими, чиї імена створили літературну славу нашого краю.

Ще одна унікальна адреса — Дім-музей ім. М.К. Реріха. До речі, у світі є шість музеїв, присвячених творчому спадку цієї родини, й один із них — саму у нас. Відомий художник, містик, мандрівник, археолог, письменник Микола Реріх створив близько семи тисяч картин. Окрім багатої експозиції, Дім-музей пропонує відвідувачам цікаві концерти, презентації книг, лекції з історії та культури, конференції, присвячені творчості Реріхів і вченню «Живої етики».

Серед суто одеських музеїв — цікавої науки, звуку, мінералів, анатомії людини, контрабанди, коньячної справи…

У Міжнародний день музеїв мільйони людей відвідують їх безкоштовно. Це свято — чудова нагода для популяризації музейної культури в світі. Проте, це також день, що нагадує, якими зусиллями вдається зберігати надбання епох. Звісна річ, це потребує неабияких капіталовкладень, підтримки від держави, меценатів, усіх нас. Бо ж ідеться справді про те унікальне, безцінне, яке ми маємо можливість побачити завдяки цим храмам застиглих епох, і зобов’язані передати у спадок майбутнім поколінням.

Інна ЯКИМЕНКО.