Юрій землю відмикає

З ім’ям Георгія пов’язана дуже популярна в середні віки легенда про те, як він урятував доньку східного царя, яку було віддано на розтерзання дракону. Тому і зображають цього святого молодим воїном на білому коні зі списом, що вбиває чудовисько.

Культ Георгія, який увібрав у себе єгипетські й грецькі міфологічні перекази, вочевидь, східного походження. На Заході він утверджується з XI—XII століть, а особливого поширення набуває під час хрестових походів. Найпопулярніший Георгій — в Англії, де на Оксфордському соборі (у 1222-у) його було проголошено національним святим, а близько 1347 року, при королі Едуардові III, — заступником ордену Підв’язки.

Саме ім’я Георгій означає «землероб», і спочатку він вважався заступником усіх, хто працює на землі, але пізніше в Європі було створено культ Георгія Побідоносця — патрона лицарства.

Ім’я войовничого і благородного святого дуже поширене в багатьох країнах. Щоправда, звучить воно по-різному, відповідно до мовних особливостей: в Англії — це Джордж, у Німеччині — Георг, у Франції — Жорж, у Чехії — Іржі, а в нас — Георгій, Юрій, Єгор і Єгорій.

Зображення святого Георгія можна зустріти на князівських монетах і печатках з часів Ярослава Мудрого (в хрещенні — Георгія), який започаткував вшанування цього святого на Русі. Ярослав заснував величний, що й досі вражає своєю красою і міццю, Юр’їв монастир у Новгороді і спорудив церкву святого Георгія у Києві (вона, на жаль, не збереглася до наших часів).

День загибелі святого великомученика — 23 квітня (6 травня за новим стилем) — відзначається церквами східного обряду й віднесений до числа церковних свят.

В українській традиції Юрій вважається патроном Руси-України, Київщини, Галичини загалом і Львова зокрема, козацтва, українського воїнства тощо. Одеса також перебуває під особливим духовним заступництвом святого великомученика і переможця Георгія. Свого часу Юрій-Змієборець був зображений навіть на гербі нашого міста. Багато видатних одеситів і градоначальників були георгіївськими кавалерами.

А ще Юріївське свято характерне багатьма цікавими звичаями, які в різних місцевостях України мають свої особливості.

Святого великомученика вважають захисником свійських тварин, особливо корів. А тому цього дня майже скрізь в Україні худобу виганяли на пасовиська, супроводжуючи цей процес всілякими обрядами. Десь, перш ніж відв’язати корову, годували її розквітлими рослинами, аби давала багато молока. Десь, зокрема в Карпатах, на роги чіпляли вінки, сплетені із весняних квітів. Подекуди замість хворостини брали освячену гілку верби — щоб здоровою корова була і всілякі зурочення до неї не чіплялися. Випускали худобу тільки після сходу сонця, «щоб зрання відьма не зашкодила», та, певна річ, молилися до святого Юрія, аби беріг годувальницю.

Вважається, що цього дня не можна брати до рук виробів з вовни — вовки всіх овець в отарі перегризуть. Не можна кричати і лаятися — уб’є гроза або грім.

Цього дня ластівки повертаються у свої гнізда.

За народним повір’ям, Юрій володіє чарівними ключами, котрими відмикає весняну землю і випускає росу, а відтак саме після цього свята розпочинається бурхливий ріст трав: «Юрій землю відмикає».

Багатий Юріїв день і на прикмети, пов’язані з погодою та врожаєм:

Юрій — з теплом, то Микола (22 травня) — з кормом.

Тепла погода на Юрія — скоро літо настане.

Сильний дощ на Юрія — трави багато виросте.

Зростаючий місяць, сильний вітер, який жене хмари на похмурому небі — така погода збережеться ще досить довго.

Комарі 6 травня в зграї збиваються — чекай потепління найближчим часом.

Виступила роса — буде хороший урожай проса. Якщо йде сніг або град, на деревах помітний іній — гречка вродить. Дощ, навпаки, віщує неврожай гречки, але дружний ріст хлібів.

Ясний, безвітряний ранок 6 травня — ранні посіви будуть вдалими і багатим урожай. Якщо погода спочатку була поганою, але впродовж дня покращилася — щедрий ужинок з пізніх посівів.

Південний вітер — до багатого врожаю, північний віщує ранні заморозки восени.

На ніч вивішували вологий рушник: якщо вранці висохне — буде багатий урожай огірків.