Містер Кісті і «Мангеттен»

Євген-Зенон Стахів пишається тим, що україн-ська земля дала світові немало нобелівських лауреатів, а також тих учених, які заслуговували на цю премію, але з якихось причин не отримали її. Серед останніх, зокрема, називає Володимира Вернадського та Івана Пулюя. Ще про одного вченого такої ж величини він у співавторстві з українсько-англійською журналісткою Аріадною Войтко написав статтю з інтригуючим заголовком «Джордж Богдан Кистяківський і «Мангеттен».

Юрій (американізоване ім’я Джордж) народився 18 листопада 1900-го в сім’ї професора Київ-ського університету Богдана Кистяківського і Марії Беренштам. Його юність випала на революційну пору. У 18 років на київських вулицях він разом з білогвардійцями воював проти більшовиків. Потім був кавалеристом і навіть входив до складу танкового корпусу.

У 1920-у змушений був емігрувати до Туреччини. Далі на його шляху постали Франція (там проживав у Парижі в двоюрідної сестри), Німеччина (закінчив Берлінський університет і захистив кандидатську дисертацію з фізичної хімії) і, зрештою, США — країни наукової кар’єри. У 1930-у Кистяківський отримав професорську посаду в Гарвардському університеті.

Друга світова, напад Японії на американський флот у гавайському Пірл-Харборі, вступ США у війну змусив американських стратегів пришвидшити проведення робіт зі створення атомної бомби, відомих як проект «Мангеттен». Про те, що така зброя розробляється нацистською Німеччиною, фізики Альберт Ейнштейн і Лео Сілард доповідали президентові ще 2 серпня 1939 року, але лише 19 січня 1942-го Франклін Рузвельт підписав указ про створення такої зброї у США.

Керівником робіт призначили Роберта Оппенгеймера. До його команди потрапив і Джордж Кистяківський, який на той час був кращим експертом у галузі вибухових речовин. Доти він винайшов кілька видів потужної вибухівки, в тому числі й ту, яку пізніше назвуть пластиковою бомбою. Паралельно проводив супутні дослідження й розробляв гідродинамічну теорію вибухів.

На той час Кистяківський був своїм у колі таких наукових світил, як Енріко Фермі, Едвард Теллер (майбутній «батько» водневої бомби), Джон фон Нойманн, Нільс Бор…

У 1944 році містеру Кісті, як звали його колеги, доручили очолити відділ зі створення традиційних вибухових речовин для атомної бомби. За свідченням фахівців, тоді у США розроблялися дві моделі такої бомби — із застосуванням урану і плутонію. Обидві, особливо друга, вимагали непростих рішень. Зокрема, необхідно було створити пристрій, який забезпечував би початок і підтримку ланцюгової реакції плутонієвої бомби. Довго це нікому не вдавалося, а час підганяв. Будь-що треба було випередити нацистів, аби не дати їм першим до рук страшної зброї. І винайти потрібний прилад вдалося колишньому киянину.

16 липня 1945-го бомбу успішно випробували в американській пустелі Хорнада дель Муерто.

На чотири роки пізніше, 29 серпня 1949-го, поблизу Семипалатинська вперше підірвали й радянську атомну бомбу…

Джордж Кистяківський зробив усе можливе для захисту своєї держави, усвідомлюючи водночас, до якої трагедії може призвести ця зброя. Роздуми про долю світу у випадку гонки озброєнь, санкціонованого чи несанкціонованого застосування атомної бомби згодом привели його у лави борців за мир.

У повоєнні роки був віце-президентом Національної академії наук США, науковим радником президентів Дуайта Ейзенхауера, Джона Кеннеді та Ліндона Джонсона, у складі американських делегацій брав участь у Женевській нараді з питань контролю за ядерними випробуваннями (1958) та переговорах Дуайта Ейзенхауера з Микитою Хрущовим у Кемп-Девіді (1959).

На знак протесту проти війни у В’єтнамі в січні 1968-го Джордж Кистяківський пішов у відставку, залишивши всі свої посади в урядових установах. Але продовжував брати участь у політиці, виступав за припинення гонки озброєнь.

Видатний учений, який зробив вагомий внесок у розвиток хімії, створення атомної зброї та боротьбу за мир, помер у 1982 році від раку.

Дочка Джорджа Кистяківського від першого шлюбу Віра стала першою жінкою-професором Массачусетського технологічного університету.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.