№ 31 (22050) субота 20 квітня 2019 року

Сьогодні, 20 квітня, знову день передвиборної тиші. Але це стосується агітації за конкретного кандидата на пост президента. Про ситуацію в країні думати й писати можна. І потрібно.

Український народ диктатури не хоче

Рівень схвалення історичної ролі Сталіна громадянами сусідньої країни за два останні роки значно зріс. Тепер, згідно з опитуванням соціологів російського «Левада-центру», він сягає 70%. Схожі опитування проводяться і в Україні. Причому щодо Сталіна за ті ж два роки в нашій країні, навпаки, спостерігається зростання ненависті — приблизно в таких же масштабах.

За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), 77% українців вважають «ефективного менеджера» радянської імперії «жорстоким нелюдським тираном, винним у знищенні мільйонів невинних людей». Голос народу, здавалося б, підтверджує успіх проведеної у нас декомунізації і служить хорошою ілюстрацією для книги «Україна — не Росія».

«Наша область — це досить потужний логістично-транспортний хаб, на території якого перетинається чимало міжнародних торговельно-транспортних потоків, тож ми відкриті для того, щоб максимально сприяти такому рухові, особливо зацікавлені в експортних операціях», — сказав на відкритті міжнародного торгово-експортного форуму заступник голови Одеської облдерж-адміністрації Сергій Колебошин.

Форум, названий організаторами — фахівцями департаменту інвестицій, міжнародного та міжрегіонального співробітни-цтва ОДА — «Trade&Export-ForumOdesa, 2019», проходив в Одесі і, за оцінкою його учасників, став гарною платформою для нових ділових знайомств, обговорення актуальних питань бізнесу, обміну досвідом та ідеями, адже зібрав близько 300 зацікавлених і зорієнтованих людей. Серед них — Надзвичайний і Повноважний посол Індії в Україні Партха Сатпатхі, Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Корея в Україні та Молдові (за сумісництвом) Лі Янг Гу, тимчасово повірений у справах Федеративної Республіки Нігерія в Україні Мартін Сенком Адам, представники низки дипустанов, акредитованих у нашій державі, міжнародних організацій та аудиторських компаній, народні депутати, урядовці, підприємці, банкіри, бізнес-експерти тощо.

У середу в бібліотеці ім. Михайла Грушевського відбулася надзвичайно цікава книжкова презентація. Заступник директора галузевого державного архіву, Служби безпеки України, кандидат історичних наук Анатолій Хромов запрезентував унікальне під усіма оглядами видання. Це книга з досить промовистою і, без сумніву, дуже актуальною назвою — «Горе переможеним».

Два слова, які під нинішню пору — ми навіть не можемо собі уявити — є гранично актуальними. А разом з наступними двома словами заголовку — «Репресовані міністри Української революції» — становлять певний месидж — посил до інтелекту, розуму й серця кожного громадянина, для котрого Україна є найбільшою цінністю.

20 підлітків з усієї України взяли участь у філософському семінарі «Обрії майбутнього», який Klitschko Foundation та Аспен Інститут Київ проводять у рамках програми Aspen Teens, довівши, що готові мислити нестандартно, особисто відповідати за зміни у суспільстві й стати рупорами прогресивних ідей.

Упродовж трьох днів юні лідери, серед яких пощастило бути й мені, працювали з текстами філософів, науковими працями. За крок до дорослого життя вони шукали відповіді на питання: «Хто я є і ким хочу стати? У якому суспільстві живу? Якого життя прагну? Що робить мене щасливим? Яка моя місія у житті?».

Коли вперше і скільки разів ім’я Тараса Гончарука з’явилося на шпальтах «Чорноморських новин» — скажуть біографи та бібліографи (головне тут — не переплутати доктора історичних наук, професора Т.Г. Гончарука з також доктором історичних наук і професором Г.І. Гончаруком). Ми ж сьогодні — про інше. Про знаковість і, може, навіть символічність постаті Тараса Григоровича Гончарука для нашої газети.

Будь-хто, зайшовши в редакційну приймальню, відразу ж звертає увагу на дві фігури із пап’є-маше, власноруч виготовлені й подаровані нам друзями-читачами з Усатового — гарною й великою родиною Вітвицьких. Це фігури козака-вусаня й україн-ки-козачки. Якщо у лицаря в руках булава, то в козачки — що б ви подумали?! — газета. Звісна річ, «Чорноморські новини». І читає козачка (а читати в Україні, як достеменно відомо, на відміну від західних, не кажучи вже про північних, сусідів, уміли чи не всі жінки) — от вам і знак-символіка — статтю професора Тараса Гончарука із серії «Одеса в золотих променях історії» про штурм Хаджибея (Одеси) 14 (27) вересня 1789 року. Випадок? Збіг? Та ні, все в цьому житті закономірне, причинно-зумовлене, детерміноване.

Названо цьогорічний лавреатів премії імені Ростислава Палецького

Примхлива цьогорічна весна ще не стелиться барвистими килимами. А в залі Одеського обласного центру української культури вже розквітли яскравими кольорами рушники, розписи, картини… Виставка майстрів народної творчости відкрита. Це означає, що прийшов час нагороджувати переможців конкурсу імені Ростислава Палецького — адже це саме їхні роботи представлено на виставці.

Тринадцятий рік поспіль це ім’я об’єднує народні таланти Північного Причорномор’я навколо однієї ідеї: продовжувати, творчо розвивати традиції самобутнього народного мистецтва, що є підґрунтям образотворчости. Й зовсім не випадково до журі завжди запрошують фахових художників. І щоразу, відколи заіснував цей конкурс, відкриваються нові імена, розширюється ареал учасників.

Повнометражний дебют EVGE («Додому») кримськотатарського режисера Нарімана Алі-єва покажуть у конкурсній програмі («Особливий погляд») 72-го Каннського кінофестивалю, який пройде з 14 по 25 травня, повідомляє сайт Держагентства з питань кіно.

«Це велика честь — представити свою дебютну роботу на Каннському фестивалі. Про це мріє кожен кінематографіст, і я не був винятком. Ми довго й наполегливо йшли до того, щоб цей фільм відбувся. Я вдячний всій команді, яка працювала над проектом», — каже Наріман Алієв.