№ 30 (22049) четвер 18 квітня 2019 року

Минулої неділі пощастило побувати на презентації дуже цікавої і, як на мене, вкрай потрібної для нинішнього молодого українця, що, здається, намертво застряг у віртуальному павутинні, книжки.

Книжка, що має назву «Радуниця», щойно вийшла у київському видавництві «Український пріоритет». Її авторка — Ярослава Різникова, заступник директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.

Чому саме «Радуниця» і що означає це, на жаль, призабуте, а багатьом і не відоме слово?

Радуниця, Радониця, Радовниця, Радунець — у давнину у східних слов’ян — день поминання померлих, під час якого відбувалася трапеза на могилах родичів. Після включення православною церквою Радуниці до свого культу цей день отримав назву Проводи (народні назви — Гробки, Могилки, Поминки та ін.). У цей день на кладовищі відбувається спільна панахида й обіди — тризни. Це за словником-довідником з релігієзнавства.

Демократія не може заходити так далеко, щоб у сім’ї голосували, хто — батько.
Віллі БРАНДТ.

8 квітня у прямому ефірі телеканалу ICTV відбулася дискусія, одним з питань якої було «нове протистояння в суспільстві». Чудові виступи Президента України Петра Порошенка, голови Верховної Ради Андрія Парубія, лауреатки премії імені Тараса Шевченка, письменниці Оксани Забужко, філософа Євгена Бистрицького, запитання і думки присутніх журналістів давали глядачам змогу поглянути на проблему з усіх боків.

У публічній дискусії не завжди можна говорити про все відкрито. Існують теми, говорити про які завчасно й недоречно. Існує також закрита проблематика, що теж нормально. Річ у тім, що на нинішньому етапі розвитку економіки найважливі-шим питанням для України є корінний національний інтерес. Це — питання власності на засоби виробництва. Від того, як воно буде вирішено, залежить майбутнє України.

До завершального акту президентської гонки українці підходять із відчуттям: хто б не був обраний, він не зможе впоратися з кризами, які вже стоять на порозі, не зможе відстоювати права та свободи громадян і піднімати економіку. Однак Україна є парламентською республікою. Досвідчений прем’єр-міністр здатен врівноважити будь-якого президента і врятувати країну.

Тривожними для країни стали результати першого туру. Обидва претенденти на найвищу посаду в державі не викликають довіри у більшої частини людей. За першим туром лідирує Володимир Зеленський, який поки що не має ні досвіду управління країною, ні команди, яка могла б йому в цьому допомогти. Його опонент, Петро Порошенко, закінчує свій перший президентський термін з рейтингом у кілька разів нижчим, ніж у 2014-у, — такі наслідки має його правління.

Під час нинішньої виборчої кампанії українська молодь переживає певне піднесення, чого не скажеш про представників старшого покоління. «Вибори без вибору», «перезавантаження олігархічної системи», «обирати меншу з двох бід», «хаос у головах виборців» — ось такі, не вельми оптимістичні, твердження можна зустрі-ти на сторінках ЗМІ. Багато хто взагалі розгубився.

Як нам налаштувати наше мислення, щоб воно адекватно відображало всі особливості нинішньої складної політичної реальності й водночас виводило на певний конструктив, зберігало надію на подальший успі-шний розвиток української держави і демократії?

Серед багатьох наукових установ Одеси, мор-ської столиці України, є декілька, безпосередньо пов’язаних з морем.

Чим живе сьогодні наша морська екологічна наука, розповідає директор Українського наукового центру екології моря, кандидат географічних наук Віктор КОМОРІН.

— Вікторе Миколайовичу, спершу розкажіть, будь ласка, про очолюваний вами заклад.

— Український науковий центр екології моря є головною організацією Міністерства екології та природних ресурсів України в галузі морських екологічних досліджень. Наш заклад забезпечує морегосподарську діяльність, виконує морський екологічний моніторинг і є відповідальною установою за імплементацію Європейської директиви з морської стратегії. Для виконання наших завдань у нас є науковці з багаторічним досвідом, відповідне науково-технічне забезпечення, аналітична лабораторія, банк даних, з належним серверним та програмним забезпеченням, а також науково-дослідне судно «Володимир Паршин».

Зашпортався на рівному місці, невдало відхилив важкі двері або щось випадково впало на ногу... Здавалося б, дрібниця. А для хворого на остеопороз справа може закінчитися переломом.

Що ж робити, аби не стати жертвою остеопорозу, і як рятуватися, якщо хвороба вас уже наздогнала? З цим та іншими запитаннями ми звернулися до лікаря-травматолога Галини КУЗИК.

— Чому «остеопороз», а не якось інакше?

— Назва цієї хвороби походить від двох грецьких слів: osteon — кістка і poros — отвір. Отже, остеопороз — особливе захворювання, що вражає кісткову тканину, утворюючи в ній порожнечі-пори. Від цього кістки скелета стають надзвичайно крихкими і можуть зламатися навіть при невеликих навантаженнях.