Як я захищала у Небрасці Україну...
Не знаю, наскільки це мені вдасться, але дуже хочу розповісти, як я на іншому кінці світу — в американській Небрасці — захищала нашу рідну Україну.
Ще з початку 1991 року фермери із Небраски хотіли, щоб я приїхала до них, у США. Погодилася. Та поки вони організовували для мене візу, тут, в Україні, держава забрала мої кошти, які були на ощад-книжці. Наступного, 1992-го року вони мені дзвонять, мовляв, приїжджай, ми уже все влаштували для тебе, а я їм: «Ні, не зможу я приїхати, бо грошей бракує. Держава їх у мене забрала з рахунку». Минуло кілька днів, й ось вони мені кажуть: «Їдь до Москви у посольство — там для тебе і віза, й квиток до Небраски».
Так і було. Й ось я лечу в Америку величезним літаком. Пересадка була в Нью-Йорку. Пригод у дорозі в мене було багато, але про це розповім іншим разом. Зараз же про саму поїздку. В аеропорту мене зустрічало подружжя фермера Т. Брауна. Всі його друзі й колеги називали мене «руськой». А я Браунам відповідаю: «Ви ж знаєте, що я не руська, а українка, то так нехай і кажуть».
Якось увечері господар Браун питає мене, чи зможу я розповісти про Україну.
— Нема проблем, — відповідаю.
Й ось я у великому залі сільгосподарського наукового інституту, де більше 70 науковців. Стою на сцені одна у величезній державі для того, щоб захистити нашу рідну Україну. Мені дали чотири години. Дві години розповідатиму все про Україну, а ще дві — відповідатиму на запитання.
Не знаю чому, але я не хвилювалася. Що стосується природних багатств України та її географічного розташування, то про все це я добре знала. Та ось почалися запитання. Їх було багато, але я на всі спокійно відповідала. Було, наприклад, таке: «Про яку ти Україну розповідаєш? Такої держави нема. В Радянському Союзі лише чотири республіки: Прибалтика, Казахстан, Закавказзя та Росія. Все». У мене від такого аж дух перехопило. Стою, маленька, худенька пенсіонерка, перед величезними чоловіками і думаю: «Вони що, сміються з мене? Я ж їм щойно розповідала і про кордони, і про інше, а вони мені: нема такої української мови і все тут».
Один встає і каже: «Заспівай пісні цими мовами». Думаю: «Чи вони з глузду з’їхали, чи що?». А мої господарі підморгують: співай. Інших доказів у мене й справді не було, а залишати все так, як вони думають, дозволити собі не мала права. І я затягнула. Спочатку російську «Катюшу», а потім — українську, свою улюблену «Дивлюсь я на небо» — на весь голос, на який тільки мала тоді сили. Зааплодували всі й загомоніли поміж собою. Подякували і погодилися з тим, що українська мова відрізняється від російської. Так я захищала за океаном Україну.
Людмила ОПРОНЕНКО.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
