Ожив козак на обеліску
Людина, яка не мислить свого існування без праці, в думках виношує мрію: ото піду на пенсію — тоді й відісплюся, відпочину. А насправді то лише приємні мрії, бо голова шукає роботу, а руки звично виконують її. Коли ж, стомлений, лягаєш відпочити, то, як писав пророк Тарас Шевченко, тебе обступають «думи мої, думи мої»… А вони бувають різні: добрі й лихі, задавнені й сучасні…
Недавно при в’їзді до нашого старовинного містечка відкрили обеліск воїнам УНР, які боролися за незалежність України. На обеліску викарбувані імена звитяжців. А серед них — ім’я мого діда по батьковій лінії: Порфирій Продан — козак. Помер він у Польщі в 1964 році…
Не було б Незалежності — не зустрілися б навіть з дідовим іменем…
Ішов 1991 рік, у якому я разом з Ананьївським осередком Руху боровся за незалежність України, роздаючи листівки, літературу, збираючи підписи серед населення району. Сьогодні, щоправда, нікому з нашого «білого дому» це не цікаво, навіть нема кому показати своє посвідчення рухівця.
Того року, 8 травня, мого батька, Василя Васильовича Продана, запросили до Ананьївського райвійськкомату. Звідтіля він повернувся похмурим і засмученим… 9 травня йому сповнилося 80. Мати по-святковому накрила стіл. Прийшли поздоровити з днем народження численні гості й родичі. Дарували нехитрі подарунки, вітали й зичили здоров’я.
Та батько за столом сидів недовго і вийшов на вулицю. Слідом за ним вийшов і я, відчуваючи серцем, що щось його гризе.
— Сідай, сину, ближче, маю тобі щось розповісти, що довго виношував і ховав у собі… Щодо вчорашнього, то вчора у військкоматі 63 ветеранам вручили ордени Вітчизняної війни другого ступеня, а мені не вистачило… Хоча воював я з першого й до останнього дня...
Батько замовчав. Пауза тривала зо три хвилини. Потім знову почав:
— У нашій сім’ї був ще один син — Костянтин-Лаврик, тобто мій брат. Про нього ніколи не згадували в родині, бо часи були лихі, страшні…
— Де ж він подівся, тату? — запитав.
— У 1943 році його забрав із собою мій рідний дядько Порфирій. Не так давно про це повідала твоя бабуня, а моя мати, яка з нами жила. Я тобі багато розповідав про брата Павла, командира Червоної армії, та інших родичів. Павло перед самою війною пропав безвісти… А дядько Порфирій був козаком у лавах Армії УНР — бив і червоних, і білих… Дядька ж Павла розстріляли…
Довго батько викладав свої образи, які за мої роки вже й стерлися… А тепер маю сходити на батькову могилу й доповісти, що дядько Порфирій ожив на обеліску у своєму рідному місті Ананьєві козаком УНР…
Валентин ПРОДАН,
полковник Ананьївської паланки
«Одеська Січ».
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
