Незабутні уроки Івашкового

На перший етнографічний, фольклорний та екологічний фестиваль з’їхалися учасники й гості не лише з Кодимського району, а й з усієї Одещини, з інших областей України. Прибули митці і народні умільці. Майстри привезли на ярмарок гору всіляких виробів-сувенірів, вправні ґазди і господині — смачних наїдків та оригінальних напоїв. Артисти підготували цікаву програму, народні колективи, підтримуючи традиції хорового співу та національного костюму, притаманних тим місцевостям, звідкіля вони родом, — самобутні фольклорні номери.

Так розпочинався перший для нас, представників «Греківки», фестиваль, який ми допомагали готувати місцевій громаді як художники-оформлювачі, дизайнери. Довелося попрацювати майже на всіх локаціях і майданчиках фесту. Це був 2016 рік.

На долю першого студентського десанту випали серйозні випробування як у професійному аспекті, так і в побутовому. У сучасної молоді, яка приїхала на виробничу практику, спочатку був відсутній дух командної взаємодії — щодо розподілу обов’язків між усіма практикантами, відповідальності за доручену ділянку справи. Кожен вважав себе окремою творчою особистістю, а відтак до кінця не усвідомлював, що від його дій залежить успіх усієї команди. Бракувало навичок працювати злагоджено, спільними зусиллями рухати дизайнерський проект до завершення в призначений термін. Давалися взнаки й незвичне для багатьох середовище, відсутність побутових зручностей. Діти, відірвані від «благ великої цивілізації», потерпали від неякісного телефонного зв’язку, а чи не головна «трагедія» полягала у відсутності стабільного інтернету.

Але сталося, як на мене, диво: наші юні містяни, звиклі до комфортних умов проживання та харчування, змогли швидко «переформатуватися», пристосуватися до сільського екстриму, працюючи і в дощ, і під прицілом сонячних променів, і під магнетичними прискіпливими поглядами місцевих скептиків та женихів (воно й зрозумі-ло, бо у складі нашої делегації були справжні красуні модельної зовнішності, а відтак можете собі уявити ажіотаж, який виник серед тамтешніх кавалерів).

Ні дефіцит досвіду, ні затримки з доставкою необхідних матеріалів чи і їх відсутність, не стали нам на заваді. Всю роботу виконали вчасно і якісно. Нарікань з боку організаторів свята, місцевої громади та керівництва району на свою адресу не почули. Навпаки, отримали подяку за нашу працю від людей та почесні грамоти від районної влади. А найголовніше — неймовірні враження від побаченого й почутого, від причетності до чогось великого, масштабного, де залишилася і часточка душі кожного учасника нашої групи, відчуття задоволення від виконаної спільної справи. А ще — від єднання колективної енергії художників, музикантів, співаків, народних майстрів, волонтерів, які гуртом творили дивовижне народне свято — свято збереження прадавніх традицій, відновлення зв’язку поколінь, спадковості у мудрому, бережливому ставленні до обрядовості, ритуалу, автентичності. Участь у таких дійствах повертає сучасну людину до цілісного сприйняття світу, дарує відчуття гармонії з природою-матінкою, а відтак спонукає до дбайливого ставлення до довкілля, до тих, хто поруч.

Своєю відданістю справі студенти «Греківки» завоювали серця івашківців. Наc підтримували школярі, вчителі, інші небайдужі представники місцевої громади, які з розумінням ставилися до наших прохань про допомогу в роботі, побуті тощо. Відтоді щороку навесні тамтешні учні з нетерпінням чекають приїзду гостей, щиро радіючи спілкуванню з «греківцями».

Окрім дизайнерської практики, наші молоді художники писали ще й етюди, бо, їдучи до Івашкового, всі налаштовувалися на поєднання виробничої та пленерної практик. Хоча й дуже стомлювалися від роботи з художнього та декоративного оформлення майбутнього фестивалю, однак, переповнені емоціями від місцевих краєвидів, живописного ландшафту, незрівняного простору, небачених доти мотивів Поділля, прокидалися раненько й до сніданку встигали писати невеличкі етюди чи виконувати замальовки або начерки для майбутніх картин. Оті художні роботи і стали першою імпровізованою виставкою під назвою «Мистецький простір», яку я з теплими почуттями згадую і дотепер. Згадують, мабуть, той щасливий час, ту незабутню подорож і ті незгладимі враження від Кодими, яку мали щастя відвідати три роки тому, й наші випускники. Запам’ятали і майстер-класи з гравюри, і друкування естампів за допомогою портативного ручного «друкарського верстата», і флешмоб під назвою «Залиш свій мазок», і дизайн-проект «Шишки», і багато чого іншого, кумедного, веселого, смішного і не дуже. Запам’я-тали прогулянки до лісу, на гору, до велетня-дуба, вечори біля багаття, печену картоплю і щире спілкування в дружній атмосфері, просто неба, споглядання яскравих зір на космічній мапі Всесвіту.

Звичайно, що після першої поїздки були й нові відрядження, й новий склад практикантів, і нові історії та новий досвід, але, погодьтеся, перші враження — найяскравіші. Як і перший досвід є, безперечно, найціннішим у сенсі напрацювання методики, організації подібних заходів, акцій, вибору тактики й стратегії роботи на пленері, використання нових прийомів, підходів, експериментування з новими матеріалами та їх умілого поєднання, оперативності, злагодженості у діях, сміливості рішень і як результат — осмисленого вибору студентом-старшокурсником теми майбутньої дипломної роботи, яку він пропонує на розгляд і затвердження до циклової комісії навчального закладу.

Після такої практики «греківці», як мені потім самі розповідали, вже не комплексували, працюючи на публіці, методично правильно вели роботу з настінного розпису сучасними матеріалами — акриловими фарбами — під відкритим небом, використовуючи набутий команд-ний досвід на «Кодима-фесті».

Ще одна «родзинка» перебування в Івашковому, яку хочеться пригадати. Мешкали студенти-практиканти у дитячому садочку під красномовною назвою «Рукавичка», а харчувалися у шкільній їдальні. Спали на матах і матрацах прямо на підлозі, категорично відмовляючись від запропонованих ліжок. Вечори ж, як уже мовилося, проводили біля багаття, радо спілкуючись між собою і з місцевою молоддю, яка тягнулася до майбутніх професійних художників, цікавилася подробицями навчання та дозвіллям студентського життя. Досі з вдячністю і теплотою згадують вони свою одіссею в Івашкове, той безцінний досвід, який згуртував та об’єднав їх навколо загальної справи — толоки під назвою «Кодима-фест».

І ще про один важливий аспект тієї першої експедиції — вивчення історії нашої Батьківщини та збереження традицій народного декоративно-ужиткового мистецтва. У полі нашої уваги був дуже цікавий напрямок польових досліджень — «Козак Мамай». Місцем для зображення народного героя став портал старого будинку культури. Спочатку свої сили пробували всі хлопці, але продовжили роботу тільки двоє — Єгор Гноєвий та Ілля Гоголь. (Ілля, до речі, пізніше став постійним учасником мистецького проекту «Мамай мандрує»). Розпис так захопив обох, що вони швидко впоралися із завданням, виконуючи яке відкрили для себе багато нового. Пишалися своїми винаходами щодо оптимізації процесів роботи над образом козака з бандурою, вдаючись до креативних рішень та прийомів зображення.

Цікавий досвід набули наші студенти, облаштовуючи дитячий майданчик «Котруца». Це була жива робота з природним ландшафтом, та ще й з використанням природних матеріалів у якості елементів, об’ємів і форм, що органічно поєднувалися з довкіллям, створюючи єдиний ансамбль арт-об’єктів та середовища, в якому проходили всі святкові заходи насиченої та змістовної програми фесту. Два дні і дві ночі не стихали народні пісні, демонструвалися обряди, проводилися екскурсії. Спілкування, нові знайомства, ділові стосунки, обмін думками, планами про майбутню співпрацю, а ще — відчуття подвійної радості від причетності Одеського художнього коледжу ім. М.Б. Грекова до цього проекту єднання українців навколо культурних традицій нашого народу.

Повертаючись до початку розмови про наші здобутки, до назви тієї першої виставки на галявині біля воріт дитячого містечка «Котруца», хочу підкреслити символічність назви «Мистецький простір». Справді, мистецтво існує і в просторі, і в часі. Воно існує і без нас, незалежно, поза часом. Мистецтво існує в серці кожного митця окремо, але коли виходить на широкий загал, воно стає значущим всеохоплюючим імпульсом для творчості людей різних професій, різного статку, об’єднуючи всі покоління на всі часи. І ніколи не перерветься цей зв’язок, доки існує традиція, доки триває вивчення та переосмислення всієї глибини змісту і форми творчих процесів нашою студентською молоддю.

Віктор ГОМАНЮК,
завідувач циклової комісії спеціалізації «Художнє оформлення» Одеського художнього коледжу
ім. М.Б. Грекова.