Книги, комп’ютери і... динозавр Бібик

— Мріємо, щоб у нас при вході був бодай невеличкий пам’ятник чорному коту, який врятував бібліотеку і завдяки якому ми невдовзі святкуватимемо 50-ліття, ділиться її завідувачка Ольга Стемберська.

Хто кого переможе — комп’ю-тер чи книга — нині вже не питання. Комп укупі з інтернетом упевнено зайшов у всі галузі людської діяльності, в тому числі й до бібліотек, де якнайактивніше використовуються електронні ресурси.

То як живе дитяча бібліотека в епоху айті-технологій? Невже сучасні діти читають книжки?

— Звісно ж, читають. Ще й як! Особливо, якщо їх зацікавити, створити в бібліотеці творчу атмосферу — гри, фантазії, казки — тоді жоден школяр не зможе пройти повз нас. Наша головна мета — донести потрібну інформацію й знання до дітей. Маємо понад 36 тисяч одиниць книжкового фонду, який постійно оновлюється, 5783 читачі, серед яких не лише діти, а й дорослі: батьки, дідусі з бабусями, — розповідає пані Ольга.

Прогулюємося бібліотекою. У ній чисто, затишно, тепло, яскраво. Працюють два окремих відділи для дітлахів — до четвертого класу і для середнього та старшого шкільного віку. У кожного відділу — свій читальний зал, обладнаний комп’ютерами з інтернетом. Утім, це тут не головне.

— Сучасна бібліотека — це не лише вільний доступ до інформації, але й простір для спілкування, навчання, духовного розвитку та розваг, — зазначає заві-дувачка. — Сьогодні дитяча бібліотека взяла на себе місію організації інтелектуального дозвілля неповнолітніх. У нас багато проектів. Активно використовуємо сучасні методи роботи з дітьми: квести, флешмоби, виставки просто неба, ярмарки, майстер-класи, воркшопи.

Для малюків, скажімо, діє проект «Смайлики».

— Спілкуючись з малечею, зауважили, що та не вміє переказувати прочитане у книжках — погано працює пам’ять та образне мислення. Тому ми разом з ними читаємо, переповідаємо, ставимо запитання. Взяли цілу групу дошкільнят й учнів молодших класів, з якими займаємося. За допомогою книжок розвиваємо їхні фантазію, логіку, мислення, вчимо засвоювати інформацію, адже це дуже важливо в наш час, коли дитина спершу сідає за комп і лише згодом бере у руки книжку.

Читальний зал для маленьких відвідувачів оформлений, як казкове містечко. Тут є проспект Зарубіжної літератури, вулиця Української книги, площа Казок. Казковим же корабликом можна доплисти до Книжкової гавані, де стоїть маячок, за яким діти вимірюють свій зріст: прочитав, наприклад, десять книжок — виріс на кілька сантиметрів! У цьому залі живе й динозавр Бібік, якого створили й розмалювали разом з маленькими читачами.

— Ми помітили, що малеча найбільше любить книжки про динозаврів. Коли у нас набралося понад півсотню таких видань, створили отого Бібика і Динобібліотеку, із закладками з кісточок. Малюки з радістю приходять сюди. У теплу ж пору Бібік сам частенько «виповзає» на поріг книгозбірні. За гарної погоди бібліотекарі проводять «Читальний зал просто неба», влаштовуючи виставки, ігри та майстер-класи на свіжому повітрі. Щороку проводимо в себе фестиваль «Смугастий вересень», — продовжує розповідь пані Ольга. — Житломасив Котовського також потребує яскравих вражень та подій, бо ж більшість цікавих заходів відбуваються в центрі міста. Ми запрошуємо всіх, але особливо раді, коли приходять діти, які мешкають саме тут. Адже на весь величезний масив — лише дві дитячі бібліотеки!

Для середнього віку започаткували проект «Ігротека», який діє вже два роки.

— Ці ігри створюю сама за прикладом «ігор-блукалок» — ділиться завідувачка. — Діти кидають кубик і ходять фішками. Якщо відповіді на питання не мають, користуються допомогою книжок, а отже — читають, отримують під час гри нові знання. У нас завжди є призи — цукерки чи щось інше. Діти дуже задоволені. Ігротека працює щодня з п’ятнадцятої до шістнадцятої без запису. Ігор у нас дуже багато: «Єгипет», «Космос», «Ботанічний сад», «Зоосад», «Прогулянки Одесою»… Втілюючи цей проект, зауважили, що існує потреба створити ще одну гру про Одесу, бо малі одесити погано знають місто, його пам’ятки й цікавинки, відомих земляків, іменами яких названі вулиці. Живучи на проспекті Добровольського, не кожен школяр знає, хто ця людина. Що таке Лузанівка? Що за Савур-камінь лежить у сквері біля Північного ринку? Через гру ми заповнюємо інформаційні прогалини, у дітей з’являються цікавість і бажання дізнатися більше.

Сучасні молоді батьки, які вже звикли, що за все потрібно платити, дивуються, що такі цікаві проекти пропонуються безкоштовно, а відтак створили громадську батьківську раду, щоб допомагати бібліотеці. На реалізацію проектів і справді потрібні кошти. Тож тим, хто може хоч чимось допомогти, тут дуже вдячні. Як і вдячні будуть (владі чи спонсорам) за ремонт приміщення, аби відвідувачі могли опановувати знання в світлому, затишному, модерному просторі.

Люблять заходити до бібліотеки й бабусі з дідусями, адже у них багато часу, який хочеться провести цікаво й корисно. Для старших відвідувачів праці-вники книгозбірні придумали унікальний проект «Бібліорелакс».

— Ви приходите і на півгодини відмовляєтеся від телефону. Сідаєте у крісло-гойдалку, ми вас загортаємо у клітчастий плед, даємо мудру книжку, чашку чаю, включаємо класичну музику, наприклад «Кавову кантату» Йоганна Себастьяна Баха, і ви розслабляйтеся, релаксуйте, поки бібліотекарі обслуговують дітей, розповідає Ольга Стемберська. — Поки що єдиний, хто витримав оті півгодини, — молодий чоловік, якому, як він висловився, «треба було подумати». Всі інші кудись поспішають і головне — не можуть без своїх телефонів. Крісло-гойдалку подарували батьки дітей, що відвідують нашу бібліотеку.

Одна з останніх неділь проходила тут у ретро-стилі. Згадували минуле: демонстрували дітям предмети, що вийшли з ужитку, слухали радіолу, вінілові платівки, дивилися діафільми, показували, як користуватися керосиновою лампою, старим телефоном…

Незабаром Ольга Стемберська навчатиме дітей сучасним бізнес-навичкам: заплановане цікаве заняття «Бібліотечний лічильник «Аліса в країні тайм-менеджменту», під час якого вони робитимуть адвент-календар й учитимуться елементарним правилам заощадження часу.

— Ми вважаємо, що в сучасному стрімкому світі необхідно навчити дітей правильно розподіляти найдорожче, що у нас є, — наш безцінний час, — переконана завідувачка.

Ось так, у постійному творчому пошуку цікавих ідей та акцій, які заохочують малечу, і не тільки, до читання, працює дитяча бібліотека № 40.

— Хотілося б, щоб до нашої праці було більше уваги-поваги з боку тих, хто ухвалює рішення-закони, — каже пані Ольга. — Бібліотека сьогодні потрібна всім — дітям, батькам, школі, країні, якщо ми хочемо ростити освічені покоління нашої нації. От, скажімо, до шкільної програми внесли твір «Лялечка і Мацько» Галини Пагутяк, а в нас лише один примірник на всю бібліотеку. Яким чином реалізувати право дітей на навчання, на освіту? Скажете, що це дрібниця, бо ж можна, мовляв, і в інтернеті знайти-почитати, але велике, як відомо, починається з малого... Втім, ми радіємо, що наш книжковий фонд оновлюється. Дуже змінилася шкільна програма, і в бібліотеці повинні бути обов’язкові для читання книжки. І не лише обов’язкові. У дитини має бути вибір — тоді зможемо говорити про інтелектуальний розвиток суспільства...

Ольга ФІЛІППОВА.