Солодкий мед, та з гіркотою

З’ява нової книжки — завжди свято, а книжки для дітей — то й поготів. Такої, що саме і вчить цьому святому почуттю, бо з такою ж самою любов’ю написана. Книжки, де немовби ті поживні речовини в меді, захована мудрість: то в слові, яке, безперечно, несе доступну інформацію, а то в гарній картинці. Книжки, у якій захоплива розвага й ненав’язливе пізнання — поруч.

Саме таким вийшов цей путівник, яким одразу ж зацікавились і педагоги, котрі працюють з дітьми, і батьки з бабусями-дідусями. А з дітьми не можна працювати голіруч, покладаючись лише на свої знання та практику — обов’язково потрібні ще якісь матеріали.

Цих працелюбних бджілок четверо.

Галина Андреєва, авторка ідеї:

— Це була моя мрія: зробити таку книжку про Одесу, вона дуже потрібна. Як домогтись, щоб діти більше любили своє місто, щоби рідними їм ставали його вулиці, щоб більше знали про його пам’ятники, про найкращі його місця? Книжок про Одесу багато, але для маленьких, скажімо, від десяти років, нема жодної.

Тетяна Волчек та Наталя Чорнобривцева, художниці-ілюстраторки:

— Ми багато ходили містом, робили чисельні замальовки. І самі наче наново відкривали його для себе. Це було так захопливо!.. Ще хочемо зробити книжку коміксів для дітей, це зараз у тренді.

Євген Гринкевич, веде цікаві екскурсії на одному з телеканалів:

— Працювали цілий рік. Задумка була: для дітей від одинадцяти. Читаю разом зі своєю дитиною, і бачу, що йому цікаво. Так само й підліткам ця книжка до снаги. Матеріалу назбирали дуже багато, довелося дещо відкидати. Після телеефіру вже маємо чимало теплих відгуків. Книжка інтерактивна, тут є місце для автопортрету, є кросворд, є місця для власних замальовок.

Гарне видання, досконале поліграфічно, добре проілюстроване, інформаційно насичене — з урахуванням віку сучасної дитини. Як зазначила, відкриваючи презентацію, директорка клубу Олена Павлова, «молоді люди зробили те, що мали зробити, вони створили розумну, яскраву книжку, думаючи про підростаюче покоління, про тих, котрі стануть нашим завтрашнім днем, і тому цей продукт уже затребуваний».

Дуже слушні слова. В них — ключова, можна сказати, фраза: для підростаючого покоління. Якраз саме у ній і захована ота — з відомої приказки — ложка. Підростаюче покоління не зачерпне, на жаль, з цієї книжки ані краплини того, що називається: українськість. Ані слівця. Бодай би згадали автори хоч про козаків, котрі стояли біля колиски міста. Все, як у тій казці: по бороді текло… Тут є вся Одеса в контексті дитячого сприйняття, але Одеса ця — не українська. Книжка написана російською мовою, і називається вона так: «ОДЕССА. Нескучный путеводитель для детей». Себто для того віку, коли па-м’ять ще є чистою дошкою — tabulae rasa, як говорили мудрі латинці: те, що записане на ній ще в дитинстві, пам’ять зберігає упродовж цілого життя. Якби ця книжка була написана державною мовою, вона б несла подвійне навантаження: юні одесити отримали б не лише своєрідну енциклопедію рідного міста, а й креативний посібник для кращого пізнання української мови. Якої поки що обмаль і в дошкільних дитячих закладах, і в школах міста. Але ніхто не пояснив, чому все-таки ця книжка — російськомовна.

Тут можна було б поставити крапку. Але… Ці «молоді люди» державною все ж володіють. Принаймні, на кардинальне запитання — про перспективи перекладу книжки — відповіли гарною солов’їною: так, можливо — англійською; звісно, що й про український переклад подумають (це коли хтось із присутніх нагадав про українську).

А треба б — за логікою — навпаки: написати українською, а потім уже — якою завгодно перекладати.

Роман КРАКАЛІЯ.