Між «трійкою» і «четвіркою»

«Збереження санкцій проти Росії» — 42%. Це питання було вкрай важливим для української зовнішньої політики, адже з боку низки країн Європейського Союзу надходили суперечливі сигнали, надходили певні ризики того, що санкції можуть бути пом’якшені, та все ж ми їх змогли втримати, змогли зберегти європейську солідарність.

«Отримання Україною томосу» — 21%. На думку експертів, рішення про отримання томосу та автокефалії Православної церкви України також є значним досягненням зовнішньої політики. (Презентація відбувалася 27 грудня. Якби опитування проводилося після 6 січня, то це питання, скоріш за все, посіло б перше місце. — Прим. авт.).

«Успішна діяльність у ПАРЄ та РЄ» — 7%. Тут безумовним успі-хом є результативна робота української делегації.

«Отримання летальної зброї від США» — 5%.

«Перемоги над Росією у міжнародних судах» також 5%.

Як бачимо, досягнень є чимало. Рік тому першу позицію посідало ухвалення Угоди про безвізовий режим з ЄС, а другу — початок втілення Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

Якщо говорити про провали зовнішньої політики, картина виглядає так. «Українсько-угорські відносини» — 20%. Упродовж року до проблемного питання статті 7 Закону України про освіту додалося питання незаконної видачі угорських паспортів, питання уповноваженого по Закарпаттю, питання взаємного висилання дипломатів, питання тривалого погодження кандидатури посла Угорщини. Українсько-угорські відносини переживають період стагнації. Якщо у 2017-у 38% опитаних говорили про те, що проблемою є погіршення відносин із західними сусідами загалом (йшлося, очевидно, і про Угорщину, і про Польщу, і про інші сусідні країни — через Закон про освіту), то в 2018-у ми чітко виокремлюємо українсько-угорські відносини.

На другому місці серед невдач — «Неспроможність зупинити будівництво газопроводу «Північний потік—2» — 10%.

Нещодавно з’явилася нова проблема — «Загострення ситуації в Азовському морі та захоплення в полон наших моряків збройними силами Росії» — 10%.

8% фахівців вважають, що «Явних провалів у зовнішній політиці України не було».

4% звертають увагу на те, що «Угода про асоціацію та ЗВТ з ЄС виконується незадовільно».

За п’ятибальною системою українська зовнішня політика, за підсумками 2018 року, отримала в експертів рівно між «трійкою» та «четвіркою».

Ефективнішій реалізації зовнішньої політики України, на думку експертів, заважають: «Відсутність стратегічного бачення зовнішньої політики» — 67%, «Кадрові питання» — 58%, «Недостатня координація дій між органами влади» — 52%, «Зовнішня агресія Росії проти України» — 41%, «Відсутність фінансових ресурсів» — 37%.

На питання «Чи відповідає зовнішня політика України щодо Російської Федерації вашим очі-куванням?» фахівці відповіли, що: «Відповідає деякою мірою» — 54%, «Не відповідає зовсім» — 26%, «Повною мірою відповідає» — 12%, «Зовсім не відповідає» — 8%.

Найбільш дружніми до України називають Литву, Канаду, США, Естонію та Великобританію. Найбільш вороже налаштованими — Росію (99%), Угорщину, Сербію, Білорусь, Австрію і КНДР (останню — як загрозу глобальній безпеці). У 2017 році у п’ятірці найбільш дружніх країн замість Естонії була Японія, серед п’яти найменш дружніх — Польща.

Серед парламентарів, які найактивніше просувають інтереси України на міжнародній арені, до п’ятірки лідерів потрапили Ганна Гопко, Володимир Ар’єв, Ірина Геращенко, Мустафа Джемілєв та Андрій Парубій. Перша трійка залишилася незмінною з попереднього року.

За підсумками опитування, основними джерелами новин міжнародної політики для експертів є видання «Європейська правда», «Дзеркало тижня», «День», «Лівий берег», ВВС та «Радіо Свобода».

Опитування проводилося з 1 по 14 грудня, участь у ньому взяло 120 експертів-міжнародників, журналістів, представників державних і недержавних аналітичних центрів та академічної спільноти.

Виконувач обов’язків директора департаменту Європейського Союзу та НАТО Міністерства закордонних справ України Сергій Саєнко:

— Можна і хотілося б зробити значно більше, але певні чинники цьому заважають. Це і російська агресія на Сході України, і не створення міжнародної коаліції на підтримку України в рамках міжнародних організацій. Але є розуміння того, що, по-перше, чітко визначені стратегічні пріоритети зовнішньої політики України — це інтеграція до Європейського Союзу та НАТО.

Верховна Рада проголосувала за внесення змін до Конституції України. Я щиро сподіваюся, що в лютому ми отримаємо абсолютну більшість голосів, це буде підтвердженням акту солідарності з українським народом у прагненні реалізувати стратегічні пріоритети на наступні десятиліття.

За обставин, які склалися, дипломатична служба працювала на відстоювання національних інтересів на міжнародній арені, заручаючись підтримкою наших партнерів і за океаном. Про це свідчить активна підтримка України нашими партнерами і в Раді Європи, і в Європейському Союзі, і в Організації Об’єднаних Націй. Нам справді вдавалося переконувати партнерів щодня про те, що відбувається в Україні та на її зовнішніх кордонах. Нам доводилося переконувати, що ми робимо в частині наших зобов’язань, передусім за Угодою про асоціацію, бо це є нашим домашнім завданням у Європейському Союзі. Угода про асоціацію є двостороннім рухом, дороговказом наших реформ, і чим більше ми робимо вдома — тим більше нам довіряють наші партнери.

Про парламентську дипломатію говорив Володимир Ар’єв:

— Це, напевно, перший склад Верховної Ради, коли переважна більшість, незважаючи на місце перебування — в коаліції чи в опозиції, працює разом. Тут, звісно, не йдеться про «Опозиційний блок». Виїжджаючи за межі України, ми представляємо Україну, а не свої політичні сили. Це дуже важливий момент, який дозволяє досягати успіхів для парламентської дипломатії.

Мушу особливо відзначити нашу постійну координацію із традиційною дипломатією. Можу сказати: те, що не можуть зробити, висловити наші класичні дипломати, те можемо зробити ми. І наші партнери, і наші вороги розуміють, що ми говоримо одним голосом, лише в різній інтонації. Це дуже допомагає координувати наші зусилля, зокрема по роботі в Раді Європи. 2019 рік для України в ПАРЄ буде непростим через спроби Росії поновити права своєї делегації чи обмежити можливість ПАРЄ запроваджувати санкції.

У 2018 році Литва за симпаті-ями українців посіла перше місце, тому було цікаво, що скаже Надзвичайний та Повноважний посол Литовської Республі-ки в Україні Марюс Януконіс, який, до речі, досконало володіє українською:

— Якщо говорити про діяльність української дипломатії, перш за все треба визнати, що вона діє в надзвичайно складних умовах. Це перший фактор, який має підкреслюватися. Бо якщо ми беремо зовнішню політику в ідеальних умовах — це зовсім інша справа, а Україна діє в умовах російської агресії, тому українська дипломатія має докладати вдвічі або втричі більше зусиль для досягнення цих цілей, і якщо оцінювати загалом, можна сказати, що основні моменти українській дипломатії вдалося зберегти або затвердити. Зберегти європейські і міжнародні санкції проти Росії, це дуже важливо, стримати російську агресію, я не кажу про останній інцидент у Керченській протоці. А загалом Росія не проявила більшої агресії, хоча загроза залишається.

Ми всі бачимо велику активність української дипломатії. Об’єктивно оцінюючи, ми бачимо, що Президент дуже активний у зовнішній політиці, міністр закордонних справ — дуже активний, багато візитів, багато телефонних перемовин, і, спостерігаючи ззовні, видно, що ця активність дуже помітна. Щодо парламентської дипломатії, то я цілком згоден з тими прізвищами, які були названі в цьому опитуванні. Деякі українські посли, на нашу думку, працюють фантастично активно, професі-йно й ефективно. Не буду називати прізвищ, але приклади справді є дуже хороші.

Що стосується Литви. Нам дуже приємно за таку оцінку, і можу сказати чітко, що Україна залишається пріоритетом нашої зовнішньої політики. У 2019 році ми матимемо вибори президента, але я не сумніваюся, що стосунки з Україною залишаться на високому рівні. Наша дипломатія намагається допомагати українській дипломатії. У нас, може, й не такі великі ресурси, але ми докладаємо значних зусиль у міжнародних організаціях, особливо щоб переконувати наших партнерів, що Україна важлива, що важливо не втрачати увагу до України.

Значущим пунктом є те, що Україна зберегла міжнародну увагу, оскільки міжнародний контекст дуже складний, світова політика, ми всі бачимо, змінюється, у міжнародній полі-тиці проявляється більше егоїзму, тому Україні потрібні додаткові зусилля, щоб працювати зі своїми партнерами. Також Україна зберегла макроекономі-чну стабільність, це теж, я думаю, частково є досягненням зовнішньої політики. Звичайно, залишаються питання, які не до кінця вирішені, але, повторю, умови, в яких працює українська дипломатія, дійсно складні. Коли ми говоримо про інтеграцію України в ЄС і НАТО, це пов’язано передусім з внутрішньою політикою.

У завершальній частині цього опитування я згоден з тим, що Україна має великий потенціал, щоб стати лідером Східного партнерства. Ми говоримо насамперед про три країни — Україну, Грузію та Молдову, які підписали Угоду про асоціацію, мають дуже багато спільних інтересів. На мою думку, Україна тут справді могла б відігравати цю роль.

Для Литви, ще раз зазначу, Україна залишається чітким пріоритетом. Чотири роки ми були контактним посольством НАТО в Україні. В Україні діє єдина литовська військова навчальна місія за кордоном. Україна є пріоритетом програми розвитку нашого МЗС, отримує більшість коштів, виділених на цю програму, та багато інших речей. На мою думку, литовсько-українські стосунки є майже ідеальним прикладом. Якщо розглянути детально, важко знайти якісь навіть історичні конфлікти або проблеми в стосунках, і це дуже велика цінність, за яку ми дуже вдячні нашим українським партнерам.

Головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко у своєму коментарі наголосив на необхідності звертати увагу не лише на відносини із ключовими партнерами України, а й працювати більше над відносинами з країнами-сусідами — Угорщиною, Польщею, Румунією, Словаччиною, Болгарією. Він відзначив як позитивний тренд, що зовнішню політику почали висвітлювати більше ЗМІ. На його думку, це свідчить про зростання в українському суспільстві розуміння того, що Україна дуже залежить від подій і процесів у світі.

Володимир ГЕНИК.