Незабутній зимовий сон
Жило-було собі ведмежатко на ім’я Ласун. Нічим воно не відрізнялося від інших ведмедиків: полюбляло їсти ягоди, молоді пагони дерев, горішки, рибу, м’ясо і, звісно, ласувати солодким медком.
Як тільки на вулиці ставало холодно, Ласунчик починав турбуватися про свою домівку, прилаштовувати її до тривалого сну. Добре наїдався перед холодами, щоби ситим спати до самої весни.
Але цьогорічна осінь була дощовою, тому Ласун так і не встиг добре підкріпитися перед початком холодів. Всі зими він міцно спав у затишному барлозі, закутавшись у теплу ковдру, сплетену із жовтого листя. Та цієї зими щось пішло не так: голосне бурчання у животі від голоду розбудило ведмедика, і він прокинувся посеред розпалу зими.
Ласун ніколи не бачив цієї пори року і був дуже здивований, коли виліз із барлогу. Перше, що він побачив, — це був м’який білий килим, що вкривав усе навколо. Дерева не змінилися, лише чомусь одяглися у білі хутряні шуби, що, мабуть, були дуже важкими, бо гілки сосон так і хилилися до землі. Ведмедик помітив, що чомусь не чутно співу пташок, а потім зрозумів, що їм би важко було вижити без їжі у такому дивному лісі. Проте так і не збагнув, куди ж вони все-таки поділися.
Подув вітерець. І маленькі білі комашки полетіли у мордочку Ласунчика. Він почав махати лапами, відганяючи їх, а потім зрозумів, що це не мухи, а щось біле, дивне, невідоме. Це було перше знайомство зі снігом. Все тіло ведмедика вкрилося білою пудрою, а коли одна сніжинка впала Ласунові на носа, то одразу перетворилася на крапельку води.
— Он воно що! Це, мабуть, зимовий дощ, — подумав він й облизав носа.
У животі знову забуркотіло. Ласун згадав, що саме голод розбудив його, тому вирішив підкріпитися смачною рибкою. Ведмедик попрямував до річки, що влітку була його улюбленим місцем відпочинку.
Прийшовши до річки, не повірив своїм очам: вона була вкрита чимось твердим, схожим на скло. Це був лід, якого Ласун ще ніколи не бачив.
— Що ж робити? Я їсти хочу! — заревів на весь ліс.
Його крик почула давня подруга — білка Рижуля. Вона була дуже здивована побачити Ласуна посеред зими. Правда, й Ласун не сподівався побачити Рижулю не в рудій шубці, а у срібно-сірій.
— Ласуне, привіт! Ти чому кричиш на весь ліс?
— Привіт, Рижуле! Їсти хочу. Голод розбудив мене.
— Ну то ходи до мене! Пригощу горішками й грибочками. Чаю смачного з малинки заварю. Але потрібно поспішати: взимку дні ду-же короткі, а тобі ще додому вертатися незнайомим зимовим лісом.
Поки йшли, Рижуля все розказувала Ласунові про зиму, про сніг, про іній, про лід на річці, про хуртовину, про те, куди ж поділися пташки, та інші дивовижні речі, а ведмідь усе слухав і не міг повірити в те, що так змінився світ, поки він спав. Лише під вечір повернувся до свого барлогу, ситий і з новими враженнями. Ласун дуже швидко заснув під своїм затишним покривалом.
Цього разу йому снилися незабутні зимові сни.
Роман СТИКУТ,
учень 2-го класу спеціалізованої школи №64
м. Одеси.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
