Тактика «малих кроків», або Як прикарпатці знайомляться з реаліями Півдня
Рух «Південь і Захід разом» утворився, можна сказати, з легкої руки львівського історика Дмитра Гелея. Він завжди позитивно ставився до контактів молоді з різних регіонів України. Якщо раніше львів’яни більше спілкувалися з донеччанами і луганчанами, то останнім часом налагоджуються дедалі тісніші контакти з Одещиною. Львівський торговельний університет, де ви-кладає професор, уже провів кілька цікавих зустрічей з одеситами. Кожен дзвінок з Одещини, кожне свіже число «Чорноморки» — це маленький крок уперед.
Нещодавно щирі прибічники контактів Заходу і Півдня отримали невелику посилку з літературою. Це — просвітянські газети і книжки письменниці з Чорноморська Валентини Сидорук. Останні дають можливість відчути специфіку Причорномор’я. Скажімо, в книжці «Кумар над Кодимою» Валентина Олександрівна пише про рідне село Кумари. І пояснює, що «кумар» з тюркської означає «туман».
Історичні джерела ХІХ століття повідомляють таке: «В 1718 году, по преданию, поселились одна вдова и гуцул, ушедшие из Ананьева от притеснений турков...». Далі пані Валентина пояснює свою мотивацію до написання твору: «Прийшло осяяння: прізвище мого діда — Гоцуляк! Впевнена, що похідне від слова «гуцул». Отже, мої предки — засновники села Кумари! Це викликало таку шалену творчу наснагу, що роман я написала фактично за три місяці...».
* * *
Я пригадав колишнього журналіста «Кримської світлиці» Валентина Бута, який в одній зі своїх статей доводив, що його предком є козацький отаман Павло Бут. Той був сподвижником Івана Сулими і в 1635 році брав участь у повстанні проти Речі Посполитої. Козаки тоді зруйнували найнеприступнішу польську фортецю Кодак. Постійні думки про свого далекого предка допомагали Валентину зберегти своє українство в умовах зросійщеного Криму.
Звісно, і прізвище, й походження мають неабияке значення для самоусвідомлення людини. Тож розуміємо славну україночку Валентину Сидорук. Враз пригадався мені севастополець з прізвищем «Гуцул»: його рід походив, здається, з Молдови, але кримчанин пам’ятав про своє українське — гуцульське — коріння, і тому добровольцем пішов у зону АТО, щоб воювати з окупантами.
* * *
Читаємо, обговорюємо з друзями книжку і звертаємо увагу на те, як багато проблем з минулого «перекочувало» в сьогодення. Та ж вічна тема української неприкаяності. Оскільки бракувало внутрішньої єдності, ми нерідко були приречені жити у складі різних державних утворень. І скрізь українцям було некомфортно.
Ось і в «Кумарі над Кодимою» знаходимо: «Переселенці з Правобережжя тікали від польської сваволі до нас, але й тут недовго витримали, повертаються назад...». Як це нагадує українських біженців з Донбасу в 2014—2015 роках. Спочатку з так званої «ДНР» тікали на «материкову» Україну, рятуючись від обстрілів, а потім, не витримавши безгрошів’я та життя на винайнятих квартирах, поверталися до остогидлих «республік»…
Або ще цікавий уривок: «Розправилися козаки з царськими посланцями, захистили свою честь. Але ж не можна залишатися їм у слободі, не забаряться вороги з карою. Вирішили негайно переселятися з сім’ями в Ханську Україну...». Ханська Україна — це частинка колишнього Кримського ханства (тепер — Миколаївська область), де споконвіків переважали українці. Зберігали мову, пісню, свою ідентичність, не знали ні короля польського, ні царя російського...
Але траплялося так, що різниця в походженні давала про себе знати і через сотні років. Валентина Сидорук описала бійку між різними «кутками» рідного села. Подібне не раз спостерігала у 60-х роках минулого століття:
«Іде бій стінка на стінку — парубки з дрючками, палицями. З якогось дива люди, що поселилися на другому березі річки, теж називали своє село Кумари. Це чомусь дуже сердило кумарян.
— Самозванці! Пшекали! Ляхи! — линуло з цього берега.
— Розбійники! Ординці! Ханські слуги! — неслося з іншого…
І не було кому пояснити: хлопці, ви всі — діти однієї матері-України. Єднайтеся, боріться за свої права разом. Якби ж знаття, як у майбутньому відгукнуться ці роздори в долі українців...».
Хіба це не нагадує нинішні дискусії в соцмережах між пропутінськими донеччанами і тими, хто вибрав Україну?
* * *
Ось таким глибоким, цікавим, багатим на інформацію є роман Валентини Сидорук «Кумар на Кодимою». Хоч і виданий невеликим накладом, та все ж цілком придатний для того, щоб просвітити українців з різних регіонів України та зацікавити їх нашим Півднем. А якщо разом з цією книжкою ви опинитеся десь у компанії небайдужих українських істориків, то можна гарно подискутувати та обговорити ледь не кожну сторінку.
Тому й кажу, де тільки випадає нагода, про важливість контактів між окремими людьми і цілими регіонами. Тактика «малих кроків» себе цілком виправдовує.
Сергій ЛАЩЕНКО.
м. Львів.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
