Розриваючи шаблони...
Мовні реалії сьогоднішньої Одеси
Чого тільки не надибаєш у соцмережах! Ось і недавно вичитав таке, що безпосередньо характеризує нинішню Одесу. Один з корінних мешканців приморського міста (назвемо його Віктором) описав свіжий випадок, що стосується мовної проблематики.
«Прийшли ми на дитячий майданчик і бачимо на лавці двох нетверезих чоловіків. П’ють вино. Один доволі товстий, інший значно худіший. На вигляд обом десь близько п’ятдесяти років. Сумні. Під очима мішки. Видно, що не бомжі, але досвід «невідповідального вживання» вже виразно відображений на обличчях. Худий палить.
Сумнівів у тому, що цим персонажам захочеться «поспілкуватися», я не мав. Мабуть, найкращим рішенням було б відразу звернути на стежку, що веде до іншого майданчика, але малий уже побіг вперед і навіть почав забиратися на гойдалку. Відтягувати його я не став.
— Как зовут богатиря? — питає один з п’яничок.
— Назар, — відповідаю я.
— Как-как?
— Назар, — кажу голосніше.
— Ого, ето ж какоє рєдкоє імя! — майже вигукує чоловік, після чого вже стишеним голосом додає: — Я лічно ні одного Назара нє знаю.
— Загалом в Україні це ім’я популярне.
— А-а, так слушай, оні, оказиваєтся, укрАінци, — мовив товстий до худого.
— Тогда понятно, у ніх там імєна ващє какіє-то странниє, — відгукується худий.
— Стривайте, де це там? До речі, а ви хіба не українці?
— Нє, ми нє укрАінци, ми по-нацианальності адєсіти, а там — ето у вас дома, — пожвавлюється худіший.
— Ми живемо на сусідній вулиці.
— Да ладно... Так нє биваєт, нє вєрю, — зі здивованою фізією говорить товстий.
— А я і не прошу.
— Адєсіти говорят только по-русскі.
— Не тільки.
— Што за «нє прошу», «нє тількі»! Тєбє што лєнь говоріть нормальнимі прєдложеніямі?
Гойдаю малого, стежу, щоб він тримався обома руками.
— Слухайте, ви п’єте на дитячому майданчику, верзете якусь маячню, та ще й не припиняєте палити в присутності дитини. Те, що мені не хочеться з вами спілкуватися, — цілком логічно!
Закінчилося тим, що неприємні персонажі пішли...».
Описаний факт, попри художність викладу і відсутність конкретних цифр, досить чітко зафіксував «розстановку сил» у місті-мільйоннику. Є вже «перші ластівки» з корінних одеситів, є дітки, які змалку чують українську від батьків, але... Оточення й досі далеко не краще.
На цю історію в інтернеті були цікаві відгуки. За браком місця наведу лише один, найхарактерніший та узагальнюючий:
«Є й позитив у цій національності — «адєссіт». У Росії, звісно, вони б не казали: «я по національності чєлябінєц» або «саратовєц»... Безсумнівно, що каза-ли б: «русскій». А тут, в Україні, їм чомусь незручно так казати. Щось муляє, на підсвідомому рівні щось підказує, що це неправильно бути в Україні «рус-скім». Того й вигадують оці всі симулякри «я адєс-сіт», «я харьковчанін» тощо. «Я — укрАінєц» прийде згодом. «Я — українець» — ще пізніше. Але ви правильно робите, друже, що рвете їхні шаблони!».
Сергій ЛАЩЕНКО.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
