№ 101 (22011) субота 1 грудня 2018 року
Заявами війну не зупинити
Критики адміністрації Трампа вважають реакцію Білого Дому на події в Керченській протоці занадто слабкою.
Так, Майкл Карпентер, колишній високопосадовець Пентагону, а нині директор Центру дипломатії Байдена, привітав рішучі міжнародні заяви, в яких засуджуються дії Росії, однак, переконаний він, цього не достатньо для ефективної відповіді. Своєю оцінкою ситуації, баченням подальших кроків та коментарями щодо офі-ційної позиції США він поділився в інтерв’ю українській службі «Голосу Америки» (https://ukrainian.voanews.com).
Майкл Карпентер переконаний, що Захід має вжити три кроки у відповідь на ескалацію агресії Росії у Чорному морі.
Йдеться, передусім, про посилення в регіоні присутності сил НАТО: «Я рішуче закликаю до розміщення сил НАТО на постійній основі, можливо, в порту Констанци в Румунії, де були б представлені причорноморські країни Альянсу. А також, щоб кораблі інших країн-членів НАТО розміщувалися в цьому порту на ротаційній основі».
Поки сонце зійде...
Чи допоможе Туреччина звільнити українських моряків? А закрити Босфор для Росії?
Президент України Петро Порошенко звернувся до президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана із закликом натиснути на Росію, аби та звільнила полонених українських моряків і повернула захоплені військові кораблі. Ердоган погодився бути посередником між Україною та Росією у цьому питанні і навіть уже говорив телефоном з Путіним, а на саміті в Аргентині обіцяв продовжити цю розмову.
Чи може Ердоган змусити Путіна поступитися? Чи є у нього такі аргументи, щоб Путін звільнив українців і кораблі?
Без сумніву, в Ердогана є важелі впливу на Путіна. Росія залежна від доброї волі Туреччини у питанні добудови транзитної гілки газогону «Турецький потік». У Туреччини та Росії зіткнулися інтереси у Сирії. Однак чи схоче Ердоган витрачати свої козирі для блага України? На жаль, наразі не видно нічого такого, що може отримати Ердоган взамін, окрім іміджевих здобутків впливового у світі політика. Та й Україні наразі нічим «сплатити» за послуги Туреччини.
Ефективність держави — у простих, але важливих речах
У четвер відбулося перше засідання Ради регіонального розвитку в Одеській області, яке провів голова облдерж-адміністрації Максим Степанов.
У заході взяли участь голова обласної ради Анатолій Урбанський, народні депутати України, депутати Одеської облради, а також голови рай-держадміністрацій, районних рад, керівники міст та об’єднаних територіальних громад, представники департаментів ОДА, підприємці.
Саму раду було утворено 21 листопада цього року, щоб виробити узгоджені позиції щодо соціально-економічного та гуманітарного розвитку нашої області.
Нагадаємо, у листопаді в Києві відбулося засідання Ра-ди регіонального розвитку за участі керівництва держави, на якому обговорили глобальні інфраструктурні проекти і плани розвитку України. Тоді Президент Петро Порошенко доручив регіональним лідерам розробити плани перспективного розвитку територій на 2019—2021 роки, обговорити на рівні громад і тільки після цього взяти їх до виконання.
Комунікатори реформ
Нещодавно у Тбілісі відбулася міжнародна конференція «Грузія, Україна, Естонія: європейський вибір та медіа». Як можна судити вже з її назви, зустріч проходила у тристоронньому форматі. Українські журналісти та медіаексперти разом зі своїми колегами з Грузії та Естонії говорили про європейський шлях як реальний полі-тичний вибір наших суспільств та проблематику його висвітлення у засобах масової інформації.
У роботі конференції взяв участь голова Естонського центру Східного партнерства (ЕСЕАР) Яан Рейнхольд. Ми з грузинським колегою Давидом Мчедлідзе, — журналістом радіо «Свобода» та «Інтерньюз», редактором проталу Media.ge, попросили його розповісти про очолювану ним організацію й поділитися своїми враженнями від зустрічі.
— Естонський центр Східного партнерства створений у 2011-у, два роки по тому, як було започатковано політику Східного партнерства. Естонія взяла ініціативу в цьому важливому процесі, хоч авторами самої ідеї Східного партнерства є наші польські та шведські партнери. Ще в середині 1990-х Естонія підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом і відтоді почала допомагати нашим друзям. Перший такий проект був з Україною, невдовзі почали працювати і з Грузією. Попервах ми допомагали в підготовці державних службовців, молодих дипломатів, передавали їм свій досвід, проводили різноманітні тренінги. А в 2011 році ми вже були готові, створити наш центр. Спочатку він працював при міністерстві закордонних справ та школі дипломатії, а з 2015-го ми стали незалежним фондом, який втілює у життя ті політичні рішення уряду Естонії, які стосуються країн Східного партнерства, і, звичайно, проводить політику Європейського Союзу на практичному рівні. Ми створюємо програми для співпраці із шістьма країнами Східного партнерства.
Одні смітять, інші — моніторять. А хто прибиратиме?
Загальновідомо, що найбільшою загрозою для Світового океану сьогодні є сміття. Що робити з ним у Чорному морі, цій найближчій до нас частині Світового океану, і які тут виклики та наслідки для нас й українського довкілля? Навряд чи когось не турбують ці питання.
Проект з довгою-предовгою назвою «Покращення онлайн доступу громадськості до даних моніторингу стану навколишнього природного середовища та інформаційних інструментів для підтримки співпраці в Чорноморському басейні щодо скорочення забруднення морським сміттям» в одеському прес-центрі «Paritet» презентували: Олег Рубель — доктор економічних наук, голова Міжнародної асоціації Чорноморських громадських організацій, Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ), Олег Деркач — директор Тилігульского регіонального ландшафтного парку, Анастасія Снігірьова — старший науковий співробітник, Інститут екології моря НАН України, та Юлія Котельникова — експерт проекту, науковий співробітник УкрНЦЕМ.
Біляївка зазнайомилася з Великою Поляною
Цими днями лідери Біляївської ОТГ підписали угоду про наміри щодо співпраці з Великополянським муніципалітетом Словенії.
Ця подія відбулася під час навчального візиту до цієї країни, організованого програмою «U-LEAD з Європою» за сприяння Одеського центру розвитку місцевого самоврядування.
Словенська Велика Поляна розташована на території біо-сферного заповідника й налічує лише півтори тисячі жителів. Серед пріоритетів розвитку громади — туризм, міжнародне співробітництво, пошук закордонних партнерів для спільного ведення бізнес-проектів та со-ціальних програм.
Слід зазначити, що із 2006 року тамтешній муніципалітет уже реалізував десятки таких проектів на суму близько 30 мільйонів євро, спрямованих, зокрема, на посилення туристичного потенціалу.
Тож біляївцям є чому повчитися у словенських побратимів.
Харчовий імпорт
За даними Державної служби статистики, у січні-вересні в Україну було ввезено агропродукції майже на 3,9 млрд дол. США — на 690 млн дол. (+20,8%) більше, ніж за дев’ять місяців минулого року.
Як зазначив заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Микола Пугачов, основними постачальниками агропродовольчої продукції в Україну є держави Європейського Союзу: обсяги імпортних поставок з цього регіону склали 1940 млн дол., тобто половину закупівель. У країнах Азії Україна закупила харчів на 737 млн дол. (19%), Латинської Америки — на 294 млн дол. (7,6%).
Традиційно, серед найбільших постачальників — Польща (402 млн дол.), Німеччина (366 млн), Франція (185 млн), Італія (184 млн), США (175 млн) та Нідерланди (160 млн).
Щодня на рівних
3 грудня світова спільнота відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю. Тема 2018 року — просування прав осіб з особливими потребами в усіх сферах суспільства та громадського життя.
Директорка департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Олена Китайська розповідає:
— В Одесі проживає понад 60 тисяч осіб з інвалідністю, серед них — понад три тисячі дітей. Для цієї категорії одеситів працює міська програма «Рівність», що має забезпечити їм гідне життя. І йдеться не лише про доступність до всіх адміністративних і громадських установ, закладів торгівлі та місць масового відпочинку, а й про підтримку творчої самореалізації цих людей.
До цієї дати в Одесі вже вдруге провели фестиваль «Рандеву у мами», спрямований, передусім, на підтримку «сонячних» діток. Нинішнього року захід набув міжнародного статусу, оскільки, крім гостей з різних областей України, у ньому взяли участь представники Молдови та Білорусі. Усіх прийняв гостинний «Будинок клоунів» (Ольгіївська, 23), на сцені якого разом з маленькими та дорослими артистами, що мають інвалідність, виступали актори нашої філармонії.
За розробку важливих ліків
Одеські вчені та фармацевти удостоєні найвищої державної премії за розробку важливих ліків.
Державною премією в галузі науки і техніки відзначена група вчених Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського — доктор біологічних наук, завідувач відділу Микола Головенко, доктор хімічних наук Віктор Павловський, доктор хімічних наук, провідний науковий співробітник Алла Єгорова, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник Тамара Карасьова та представників фармацевтичної компанії «Інтерхім» — генеральний директор Анатолій Редер, його заступник Дмитро Позігун і директор з виробництва Ігор Стельмах.
Діючі речовини, які стали основною для лікарських препаратів, в одеському науковому центрі досліджували з 1980-х років. На базі цих напрацювань компанія «Інтерхім» розробила технологію виготовлення і випустила на ринок транквілізатор «Гідазепам», снодійне «Левана» та антивірусний препарат «Аміксин».
Успіх залежить від якості
Тарас Прохасько у статті «Так, але...» (надрукована в «Репортері») заторкнув цікаву тему. Він пише: «Не хочеться у таке вірити, але знамениті гуцульські кептарі — цяцьковані кожушки-безрукавки, які упродовж століття були символом автентики, робили жидівські майстри. Основні школи, які задавали стилістику, трималися на спеціалістах-євреях у Ясині, Косові і Делятині. Звичайно, цехи працювали на місцевій сировині, вирощеній гуцулами, але виробництво продукту широкого попиту і символічного значення було віддане у інші руки...».
Далі автор з болісною самокритичністю зазначає: «Наші люди ніколи не вміли надавати значення докладній майстерності. Робили все необхідне, нічого не роблячи добре...».
Може, саме цією національною рисою пояснюється ослаблення різних галузей нашої економіки вже в часи незалежності? Українська продукція на момент її проголошення за якістю суттєво поступалася європейській. Тож українці зробили логічний висновок: «краще купувати їхнє...». Добре, що Тарас Прохасько копає глибоко і досліджує цю проблему на рівні менталітету: «най-гірше, що може бути, це інфантильні механізми захисту, якими керуємося. Оця мовна формула: «так, але…». Блискавичне віднаходження пом’якшуючих обставин зводить нанівець усі старання діагностики». Письменник вважає, що раціональніше думати в такому ключі: «Так, ми зробили погано, так, це моя вина, так, я не мав такого робити, так, я навчуся і зроблю ліпше…».
Українська вишивка причорноморського краю
Побачила світ книга «Українська вишивка» (упорядкування й художнє оформлення Лариси Дем’янишиної), в якій досліджується історія українського костюма Північно-Західного Причорномор’я. Це плід багаторічної напруженої праці істориків, етно-графів, художників, дизайнерів, краєзнавців.
Науково-популярне видання накладом 2000 примірників вийшло друком в одеському видавництві «ТЕС» завдяки під-тримці меценатів Тетяни Житнікової, Олександра Федчуна, Дмитра Іорга-чова, Лінь Тао, Єв-гена Чоліо, Ганни Кісіль, Віталія Жуковського і за спри-яння кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
«Вишивальне мистецтво цього краю (Північне Причорномор’я), як сказано у передмові, досі не відоме широкому загалу співгромадян і не представлене у світовій культурній спадщині. Це видання — перша спроба його оприлюднення, введення у культурно-суспільний та науковий простори».
Пошановані барви Дунаю
Фундація Українського вільного університету подала до відома висліди конкурсу Літературно-наукового фонду ім. Воляників-Швабінських за 2017 рік.
Серед лауреатів — наш колега Роман Кракалія, заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, автор кількох книжок короткої прози та роману-колажу «Три барви Дунаю», за який, власне, й удостоєний третьої премії цього шанованого міжнародного конкурсу.
«Три барви Дунаю» — це книжка не про славетну європейську ріку. Хоча саме її хвилями автор здійснив подорож в історичні глибини свого роду. Головний персонаж роману — його дід Кость Кракалія, у міжвоєнний період (а це 1920—1930 роки) відомий на Буковині політик, літератор та журналіст — разом з однодумцями відстоював національні права українців поневоленого краю у стінах румунського парламенту та на конгресах Ліги Націй у Женеві.
Довідайся про свій ВІЛ-статус
Чи знаєте ви, що саме в Одесі було виявлено перший випадок інфікування ВІЛ в Україні? Відтоді мину-ло більше 30 років, але проблему й досі не вирішено: ВІЛ-інфекція продовжує заганяти в куток і зовсім молодих, і людей із солідним життєвим досвідом.
Саме початок грудня світовою спільнотою вирізнено як старт консолідації зусиль на протидію інфекції у році наступному. Активні заходи триватимуть не менше місяця, хоча робота з протидії ВІЛ/СНІДу не завмирає практично ніколи.
Нема смачнішого за борщ!
Українська національна кухня відвіку славиться своїми смачними і поживними стравами, а українська кулінарія налічує сотні, якщо не тисячі рецептів. Деякі з них були відомі багато століть тому і з честю витримали випробування часом. Наприклад, україн-ський борщ, що є родоначальником борщів багатьох народів і національностей.
Як і більшість страв української кухні, борщ має складний набір компонентів. Його готують на м’ясних і грибних бульйонах, бульйонах з птиці, на овочевих відварах і квасі. Обов’язкові складники — морква, цибуля, зелень, томати. Але перше місце, звісно, посідає буряк, який наші предки використовували ще триста років тому. Саме бурякові (це слово — «бърщь» — прийшло до нас з праслав’янської мови) ми зобов’язані назвою страви, що стала візитівкою української кухні.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206