Занепокоїло, стурбувало і не сподобалось

Україні, у якої загарбали чималий шмат землі і яка практично щоденно втрачає на фронті своїх солдатів, дуже важко терпляче чекати, «поки зійде сонце», бо за той час наші очі «роса виїсть». Але й іншого нам, принаймні сьогодні, Захід не запропонує. Хочемо швидше звільнити наші землі і стати повністю незалежними від Росії і недосяжними для Росії — маємо придумувати щось самі.

А поки що спробуємо детальніше розібратися з реакцією Заходу на зіткнення біля Керченської протоки. Із запитаннями — про що свідчать заяви західних політиків, чи можливі за таких умов додаткові санкції проти Росії та які саме? — «Укрінформ» (www.ukrinform.ua) звернувся до експертів.

Олексій МІНАКОВ, політолог:

— Слід окремо розглядати миттєву та відтерміновану реакції Заходу. Миттєва полягала у традиційному занепокоєнні та стурбованості. Країни, які й до цього інциденту проявляли свою принципову позицію щодо агресії РФ, висловили своє обурення. Наприклад, Велика Британія після отруєння Скрипалів продовжує різко критикувати дії Москви. Німеччина також зазначила, що події в Азовському морі загрожують безпеці в Європі. Аналогічно Франція проявила свою позицію. Тобто ключові європейські країни не відмовчувалися. НАТО заявило про підтримку України, а президент Порошенко навіть зідзвонювався з генсеком Альянсу. ООН теж оперативно порушила це питання.

Щодо США, то там, як завжди, треба окремо дивитися на реакцію президента та державних інституцій. Дональду Трампу просто «не сподобалося» те, що сталося. А реакція Держдепу США ще готується, хоча на Радбезі ООН представниця США фактично озвучила позицію своєї країни з уточненням, що вона переговорила з президентом і держсекретарем. Але вже зараз, у цей самий момент, розробляються конкретні проекти рішень щодо дій у відповідь на агресію РФ. Це не просто слова. Це однозначно будуть санкції. Які саме, на мій погляд, нема сенсу гадати. Проукраїн-ська коаліція у світі зберігається та знову заявила про свою 100-відсоткову підтримку.

Євген МАГДА, політолог, виконавчий директор Інституту світової політики:

— По-перше, зараз Євросоюз більше опікується Брекзітом, і це об’єктивна реальність. Двадцять провідних країн світу більше опікуються зустріччю в Буенос-Айресі наприкінці листопада. Це, по-друге. По-третє, Росія достатньо агресивно веде інформаційну політику. І для того, щоб розібратися повністю, нашим західним партнерам потрібні суттєві стратегічні комунікації. Тобто ті заяви, які були зроблені за гарячими слідами, вони, за великим рахунком, із категорії «ні нашим, ні вашим». Але… Я не думаю, що на цьому все зупиниться. Ми хочемо, щоб нам допомогли, сприяли нашому захисту, а Захід, з огляду на різні на те причини, не поспішає діяти настільки однозначно. Утім, не закриває шляхів для діалогу з Україною, і, власне, на сьогодні наші дипломатичні представництва, наші парламентарії ведуть розмови на ці теми.

Важливо, що в усьому цьому контексті Росія не нав’язала свою думку про те, що відбулося. І в цьому сенсі рішення Ради безпеки ООН, яка не підтримала російський порядок денний, видається достатньо чітким і зрозумілим. Тому драматизувати не варто. Очевидно, не публічно, по дипломатичних каналах, Захід ставить питання перед Росією «що ж це було?», бо акт агресії у відносинах між РФ та Україною на тлі конфлікту, який триває з 2014 року, вже не просто «deep concern» (глибоке занепокоєння), а справді серйозне занепокоєння.

Щодо санкцій, то в першу чергу припиняться розмови про їх пом’якшення. Але, з іншого боку, внутрішні проблеми в ЄС, той же Брекзіт, ситуація в Італії, не дозволяє оптимістично оцінити ймовірність нових санкцій. Натомість США у цьому сенсі мають більше і політичної мотивації, і, власне, санкційних механізмів.

Богдан ЯРЕМЕНКО, дипломат, голова фонду «Майдан закордонних справ»:

— Ми не помітили, що реакція країн так званого Заходу є різною. І звинуватити, наприклад, Румунію, Польщу, Литву чи Латвію (і це неповний список) у недостатній реакції — це прояв чорної української невдячності та відсутності дипломатичного такту. Ці та деякі інші держави й міжнародні політики відреагували чітко, зрозуміло, своєчасно. Викладені в їхніх заявах оцінки однозначні і спрямовані винятково на користь нашій державі.

Водночас, основні міжнародні гравці відчувають свою роль не в тому, щоб, образно кажучи, втішати українських політиків, яким начебто бракує уваги та підтримки у світі. Їх роль — не лише захист національних інтересів, але й підтримання міжнародного миру. Тому будь-яка реакція таких країн, перш за все, зважується з точки зору її впливу на міжнародні процеси. Зокрема і реакцій міжнародних ринків.

Усі п’ять років війни з Росією країни Заходу намагаються підтримувати життєдіяльність та розвиток нашої держави. І те, як Україна розпоряджається цією допомогою, на жаль, не посилює їх довіру ні до наших політиків, ні до керівництва держави. Так, країни Заходу намагаються втримати Україну від необачних кроків, які здатні дестабілізувати ситуацію в цілому. І, вочевидь, вони мають право розраховувати на більшу інформованість про наші ідеї та дії, зокрема і вій-ськові. Складається враження, що вони не були готові до ситуації в Керченській протоці. Та все ж, жодна з країн Заходу ні в чому не звинуватила Україну, однозначно підтримавши нашу державу. Це треба цінувати й уміти цим користатися. А ось гарантій і запевнень воювати на нашому боці з Росією нам ніхто не давав. Це потрібно пам’ятати.

Олександр ЯРОЩУК, політолог:

— Ми маємо розуміти, що Захід ще довгий час буде не спроможний дати чітку, сильну і недвозначну відповідь на агресивні дії Росії. Така реакція обумовлена багатьма факторами, і насамперед присутністю ро-сійського капіталу за кордоном, підкупом та шантажем, наявністю прокремлівських політичних сил на території західних держав. Захід не до кінця усвідомлює всю небезпеку, пов’язану з діями Росії в Україні та світі. І, напевне, все ще сподівається, що країна, яка за звичкою порушує міжнародне право і трактує його на власний розсуд, раптом за помахом чарівної палички змінить свою позицію.

Про що можна говорити, коли, незважаючи на санкції, у 2016—2017 роках розміри іноземних інвестицій у РФ були в декілька разів більшими, ніж у 2014—2015 роках. Звичайно, це не 2012-2013-й, але про яку дієвість санкцій можна говорити? Навіть якщо нові санкції і будуть, вони, знову ж таки, не матимуть серйозних наслідків. Поки що у західних керівників нема стимулу запроваджувати всеохоплюючі, серйозні санкції.

Богдан ПЕТРЕНКО, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:

— Інколи видається, що в українського суспільства надмірно високі очікування щодо західної допомоги в російсько-українській війні. Наш україноцентризм заважає реально оцінювати ситуацію на Заході.

По-перше, нам необхідно проводити системну інформа-ційну політику на Заході. Щонайменше для того, щоб нівелювати вплив російської пропаганди. По-друге, навіть розуміючи, хто винен, західний вплив буде зосереджено на тому, щоб локалізувати конфлікт, не дати йому перерости у військовий наступ, що містить прямі загрози Заходу. Вони не шукають винних і не відновлюють справедливість (хоча можуть постфактум засудити за військові злочини сторону, яка отримала поразку у війні). Головне завдання умовного Заходу — зупинити активний період воєнного протистояння.

І третє — економічна зацікавленість. Росія своїм втричі більшим споживчим ринком є привабливішою для Заходу, ніж Україна. Лише колосальна різниця в рейтингу економічних свобод та інших прав, платоспроможності населення змогли б кардинально змінити це ставлення до нас. Не відкидаємо також енергетичну залежність Європи від Росії. Умовний Захід цілком усвідомлює свої, зокрема й меркантильні, інтереси у тому, щоб відновити територіальну цілісність нашої країни. Натомість Україна апелює до формальних норм справедливості, у відповідь на що отримує і таке ж формальне засудження дій Росії.

Опитав
Мирослав ЛІСКОВИЧ.