Під Дамоклевим мечем 58-ї
На тему Голодомору, навіть згадку про нього, в радянській літературі було накладене найсуворіше табу. Один із прикладів цього знаходимо у «Щоденниках» Олеся Гончара.
Через п’ятдесят років після Великого голоду, 12 березня 1982-го, Олесь Терентійович робить такий запис:
«У Києві зараз Міша Алексєєв, (М.М. Алексєєв — російський письменник, Герой Соц. Праці, лауреат Держпремії СРСР, головний редактор журналу «Москва» (1968—1990), автор багатьох творів про війну та життя російського села, витриманих у звичних канонах «соціалістичного реалізму». У романі «Драчуны» (1982), одним з перших у радянській літературі торкнувся теми голоду 1933-го на Поволжі. — Прим. автора) — приїхав на Шевченківські свята. Однополчанин мій. Виступали оце разом на телевізії. Розповів, скільки крові з нього попито з приводу його «Драчунов». Досвідчені фарисеї тикали під носа «Історію партії»:
— Покажите, где здесь хотя бы слово о 33-м годе, о голоде в стране? Ведь ни слова!
— Если бы было, я не стал бы писать. Ведь я хотел показать, что несмотря ни на что… вопреки всему… Хотел показать, как мы, недавно опухшие от голода, всё же пошли и умирали за Родину…
І признався:
— До того затравили, что места не находил… И вовремя пришло твоё письмецо о «Драчунах»!
Я справді таке посилав.
— Из Киева почувствовал, что тебе требуется капля валидола…
— О, какой валидол! Ты не представляешь, что это для меня значило! Были минуты, когда хотел покончить с собой!
І це говорить людина, для якої цензури, здається, й не існувало… А що вже казати про інших, зокрема про тих, хто «далеко від Москви»…
Що стосується коментарів на цю тему сучасних українських істориків, то наведу думку професора Станіслава Кульчицького, до речі, випускника Одеського університету ім. І.І. Мечникова, висловлену ним в інтерв’ю «Радіо Свобода» 22 листопада.
«Справа в тім, що в Україні про голод знали практично всі. Крім останнього покоління. Але всі знали, що був такий голод, що він був страшний. Але про цей голод не можна було говорити, про цей голод не можна було писати, тому що існувала 58-а стаття Кримінального кодексу, про антирадянську пропаганду. І навіть якщо якась людина в своєму щоденнику писала про це, а щоденник ставав відомим репресивним органам, то її забирали в тюрму або в концтабір.
Це була та сама заборона Сталіна, інформаційна блокада, яка збереглася, можете уявити, до грудня 1987 року, коли Щербицький нарешті сказав на ювілейній доповіді, присвяченій 70-річчю радянської влади в Україні, що ось «був такий голод в Україні, викликаний посухою».
І на завершення — ще одне страшне узагальнення, зафіксоване Олесем Гончарем у щоденникових записах:
«Якщо вірити статистиці, в 1933-му під час голоду вмирали найперше чоловіки, потім діти, а потім жінки. Чим пояснити? Моторошне спостереження…».
Антон ГРИСЬКОВ,
член правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
