Таємниця старої циганки

Хочу згадати тих людей, з якими доводилося виходити у цьому спектаклі на сцену, адже ми, артисти, працюємо в команді, і для нас партнери — це найважливіше, хоча вони весь час змінюються. 25 років тому це були Анатолій Капустін і Людмила Ширіна, потім — Валерій Бендеров і Лариса Зуєнко, згодом — Олександр Шульц й Анна Литвинова, в нинішній виставі — Юлія Терещук та Олег Злакоман. Від цього палітра спектаклю стає багатшою, адже кожен з артистів, з ким разом виходимо на сцену, віддає їй частинку себе, свого таланту. Ні, я не відчуваю легкості чи звикання при виході на сцену сьогодні, маючи такий досвід, поруч з молодими. Навпаки, вони не дають мені розслабитися, адже оперні солісти — це бійці, вони цілеспрямовані й самовіддані і роблять все можливе, щоб вистава вдалася якнайкраще.

Диригент, народний артист Республіки Молдова Олександру Самоїле розповів про актуальність цього твору для сучасної людини:

— Ця опера Верді дуже сумна, трагічна, складна. Але опера завжди — це синтез багатьох видів мистецтва, і вона незрозумілим чином зачіпає сфери підсвідомого, вливаючи в нас моменти щастя, горя, ревнощів, жагу до життя, в такі закапелки свідомості, що пояснити просто змістом це неможливо. Попри все, що там відбувається, це дуже життєствердний твір — на славу людського духу, віри, любові, справедливості, відданості. «Трубадур» відрізняється від інших опер багатством мелодій, тим, що безліч арій з цієї опери стали шлягерами.

Життя не зупинити. Проходять ювілеї, запалюються нові зірки, разом з іменитими майстрами на сцену виходять молоді виконавці… Нині двоє артистів вперше виконуватимуть свої партії. Юлія Терещук і Олег Злакоман, уже добре знані поціновувачам мистецтва, постануть у ролях Леонори й Манріко. З Олегом Злакоманом це вже сімнадцята партія за час роботи в театрі. Павло Смирнов також уперше виступить. Разом з ними — визнані майстри: Василь Навротський, Віктор Мітюшкін, Олена Стародубцева. Коли молоді артисти виходять на такі відповідальні рубежі поруч з такими видатними майстрами — у них більше шансів підкорити ці рубежі.

— Нещодавно Одеський театр опери та балету втратив свого головного хормейстера — пішов із життя Леонід Бутейко. У цій опері — чудові хорові сцени. Як вдалося справитися з хоровими партіями, чи було складно?

— Після того як помер головний хормейстер Леонід Бутенко, людина з енциклопедичними знаннями, людина, що завжди була в театрі, нам, певна річ, дуже важко. Можу сказати, що це був найкращий хормейстер у моєму житті. Наразі для театру він — людина незамінна. Він володів майстерністю відчувати і створювати обертони — це коли всі артисти співають однаковим звуком, без коливань. Життя не стоїть на місці, й нещодавно відбувся конкурс на замі-щення вакантної посади. Головним диригентом став Валерій Регрут, він — гідний кандидат і чудовий фахівець, але тепер його і наше завдання — зберегти цю височенну планку звучан-ня хору, яку підняв Леонід Бутенко...

Подейкують, що у Мілані в одному з трактирів, з часів прем’єри «Трубадура» у Ла Скала, лежить пляшка доброго вина, яку віддадуть тому, хто розповість у подробицях зміст опери. Відтоді минуло понад сто років, спектаклі завжди проходять з аншлагами, а от пляшка з вином й досі на місці. Саме час піти до театру, послухати музику геніального Верді, щоб розкрити для себе таємницю, яку розповіла стара циганка...

Ольга ФІЛІППОВА.