Мікровсесвіт гумору Олекси Різникова

Його герой Іі читає медичні газети з приємною музикою та лікувальними пахощами і стверджує, що «існування мікровсесвітів не є фантазією, а найсправжнісінькою реальністю».

А непосидючі й дотепні Одинчик та Їденчик створюють машину для подорожі у прийдешнє і відкривають геніальну ідею — розселити людство в часі з проміжками у 5—10 хвилин, аби не було перенаселення.

Автор так детально описує вигаданий світ, що той сприймається мов дійсний. Яскрава фантазія, гра слів, комічні ситуації викликають у читача добру усмішку.

Деякі твори Олекси Різникова, як-от «Каяття вовка», «І чому було тікати», «Коза і берізка», «Чий слід», нагадують Езопові байки. Такі ж невеликі за обсягом, у них є очевидна мораль. Та в українського автора, на відміну від давньогрецького, вони ще й набувають філософського змісту. Наприклад: «Погас сірник, так і не зрозумівши, що це й було його призначення — спалахнути. Запаливши гніт».

Не можна не помітити, що автор збірки — гуморист-українець. Його самобутній дух, незлобливий характер виявляються майже на кожній сторінці. Слово — соковите, тісно пов’язане з українським фольклором. Він знає, що місія Галушки — вдавити Данила. Його герої люблять сало, вишкварки, вареники з картоплею.

Поряд з фантазією, українським духом гумор письменника має інтелектуальний характер. Так, на допиті літери ґ, читач дізнається точні дані, коли вона була зареєстрована в українській абетці, які сторінки відведено їй у словнику Грінченка. Автор досліджує життя суфіксів -очк-, -ечк-, -еньк-, -оньк-, описуючи їх значення для слів, округлює число пі. А в листах його герой подає вагомі історичні дані, що Русь зародилася в Київській області, Московське ж князівство з’явилося пізніше — від поселення Москва…

Сміх Олекси Різникова — це глибокий сміх, який уміє помічати й негаразди людства. Як вважає німецький філософ К. В. Ф. Зольгер, «смішне і трагічне нероздільно пов’язані одне з одним». З іронією написана гумореска «Звіряння в Звіринці». Боязнь і спотворення української мови вичитуємо у заяві головного героя твору «За свій щот»:

«У зв’язку з тим, що умови диктують піти у відпустку за свій... (закр.).

У связи с тим, што... (закр.).

Просю надати мені (закр.).

Просю придоставити міні відпустку... (закр.).

Просю придоставити міні отпуск на три місяці за свій рахунок (слово закр.) щот, так як міні дуже нужно. Дуже просю дорогу дирекцію ниотказать у моєїй прозьбі».

Українська мова, замінена суржиком, постає немов духовне каліцтво українця.

Сатиричних та саркастичних рис набувають твори «Товароищейки», «Реанімація кулака», в яких автор звертається до нашого непростого минулого. Читач дізнається, що слово «товароищейки» (за Олексою Різниковим) означає «товар ищи». Й «искали»-обшукували тоді український народ: то хліб вивозили в 1921—1922-у, то морили голодом у 1932—1933 роках… І вже сміх письменника стає гірким, а слово — гострим, нищівним.

Попри те, що сам автор називає свої твори гуморесками-химересками, у них є глибоке відчуття реального світу, прагнення до естетичного та морального ідеалу. У творі «Мама приїхала» письменник іронічно викриває думки людини, яка себе виправдовує: «Так, отако добрістю тільки балувати людей. Чому я завжди повинен за когось добро робити? Це тільки псує людей…». А чи не найглибшим смислом наповнені зустрічі Чвертьлюдини з Півлюдиною, Осьмушками, Чвертями, де кожна вважає себе кращою. Та автор наголошує, що найголовніше — «щоб не були вони Недолюдками або Надлюдинами. Ото вже було б горе».

У збірці «Мікровсесвіт» зібрано досить різні гуморески — як за тематикою, так і за часом написання. Але всі твори об’єднує одне — глибина думки. Кожен, немов мікровсесвіт, немов атом, дає уявлення про світ і людину, викриває негативне, заглядає у майбутнє.

Олекса Різників не втрачає почуття гумору не лише у творах, а й у житті. Жартував він до арешту. Не втрачав почуття гумору в камерах, у яких відсидів за вільнодумство більше семи років. Жартує й зараз. Можливо, хтось заперечить, чи варто сміятися, коли нема впевненості у завтрашньому дні, коли так сутужно живеться. Так, незважаючи ні на що, треба сміятися. Сміялися Езоп, Сервантес, Степан Руданський, Остап Вишня, Павло Глазовий… А китайський філософ Конфуцій писав: «Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його».

Гумор Олекси Різникова, викриваючи негаразди, знищує їх і є прикладом для наслідування — ніколи й за жодних обставин не втрачати оптимізму та віри у щасливе майбутнє України!

Ірина ТОМА,
член НСПУ.